«Свобода» повинна вбити в собі нехіть до рутинної, нудної, повсякденної парламентської роботи, зрозумівши, що чимало принципових питань вирішується не в сесійній залі, не публічно. І цей стиль діяльності (у наших умовах цілком «візантійський») також треба вивчити й володіти ним добре», – відзначає Лосєв.
При цьому додає, що все це доведеться реалізовувати в надзвичайно несприятливих обставинах, «бо цю політичну силу атакуватимуть з усіх боків, намагаючись адаптувати, вписати в корупційно-олігархічну систему, що сформувалася ще за Кучми, а нині досягла розквіту, набувши відчутних кримінальних рис».
«Отже, розпочинається період суворих випробувань, у яких усе справжнє вистоїть і збережеться, а награне й бутафорське зазнає неминучого краху. Чи залишиться «Свобода» «Свободою» чи перетвориться на щось жалюгідне й ганебне, на кшталт багатьох колишніх національно-демократичних структур зразка 1990-х? Сьогодні гірко й огидно спостерігати тих екс-героїв, що звично симулюють політичну діяльність своїх давно померлих партій, випрошують подачки у влади, жебрають у потенційних спонсорів, боячись самим собі зізнатися, що вони вже нікому не потрібні. Влада колись їх адаптувала, використала й викинула на смітник історії. А вони в ті вже давні часи навіть претендували на президентство…», – пише експерт.
Втім, наголошує Лосєв, політична доля «Свободи» залежить наразі лише від неї самої. «Зможуть вони бути мудрими, сильними, непідкупними – відкриють нову сторінку в житті України, ні – потраплять до «музею покинутих проектів», – резюмує він.
Більше читайте у статті "Чи вбереже ВО "Свобода" власну свободу?" у № 51 "Українського тижня".