Якщо оклади народних депутатів збільшити до сотень або й мільйонів гривень на рік, це не збільшить видатки громадян, що платять податки, проте суттєво вплине на ситуацію з хабарництвом. Про це пише в матеріалі для «Українського тижня» оглядач Олександр Крамар.
«Потрібно усвідомлювати, що від якості роботи й конкурентоспроможності зарплати залежать схильність (посадовців – Ред.) до корупції та привабливість відповідних посад для фахівців високої якості за умови виключення корупційного інтересу. Очевидно, що офіційні оклади таких посадовців мають вимірюватися принаймні сотнями тисяч і мільйонами гривень за рік. При цьому загальні видатки на них навіть за такого сценарію не перевищать 1–2% ВВП країни», – пише експерт.
Крамар наводить приклад з окладами депутатів або чиновників. Так, коли в серпні уряд провів через парламент рішення, яким заробітна плата прем’єр-міністра «на руки» становитиме приблизно 5,3 тис. грн, а нардепа – близько 4,8 тис. грн, більшість громадян аплодувала.
Однак щомісячні видатки кожного працевлаштованого українця на зарплату 423 депутатів тепер становлять 13–14 коп., а не 37–38 коп., як раніше, наголошує експерт.
«Натомість, якби оклад нардепа був не 60 тис. грн за рік, а, скажімо, 6 млн, то це коштувало б кожному співвітчизникові, який працює, в середньому 13–14 грн за місяць. Але був би значно сильніший запобіжник проти голосувань за $5–10 тис. за численні потрібні лобістам, але шкідливі для держави й суспільства закони, через які, зрештою, ці самі люди, котрі так бурхливо підтримують урізання офіційних доходів депутатів, утрачатимуть десятки, а то й сотні гривень щомісяця», – зауважує оглядач.
Матеріал «У пошуку нових людей» читайте в черговому числі журналу «Український тиждень», №51.