«Звичайні інструменти впливу Москви на Київ здаються досить вихолощеними. Диверсифікації поставок газу і подальший спад «дипломатії Газпрому» більше не є химерою; турне Україною голови російської православної церкви патріарха Кіріла не змогло розпалити в країні релігійні почуття до «матінки Росії»; а наслідки кампанії, яку проводить друг Путіна і колись голова адміністрації президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук, направлені на підтримку Митного Союзу, непропорційні витраченим на неї коштам. Навіть прийняття нового закону про мову і спроби русифікації міністра-українофоба Дмитра Табачника, які сприяли підтримці національного статусу російської мови, йдуть на спад», – вважає Васильєв.
«Янукович гостро потребує нових яскравих кольорів для нинішньої похмурої картини свого президентства. Дехто очікує (наскільки це можливо) наступу на олігархів. Дійсно, якщо його неородове правління нормально сприймають лише в одній частині електорату, то олігархів ненавидять в обох. З політичної точки зору, йому більше не потрібен жодний з його колишніх покровителів. У бізнесі він дозволив їм перетворити окремі галузі на монополії, що дуже зручно для того, хто вирішить їх «забрати їх у власність сім`ї». Такий наступ може також позбавити опозицію джерел фінансування», – пише експерт.
Читайте також: Колоси на глиняних ногах. Олігархічні конгломерати в Україні можуть припинити існування у будь-який момент
«Використання політичних ув'язнених в якості козиря і збирання «сімейних коштовностей», плюс контроль над силовиками зроблять ситуацію такою ж як у сусідній Білорусі. Але зростаюча імперія сімейного бізнесу може засліпити ослаблення політичного контролю президента. Повільно, але вірно, пострадянські політичні технології, схоже, втрачають свою ефективність в сучасній Україні, і останньою ознакою цієї тенденції є проблеми парламентської більшості», – підкреслює аналітик.
«Поки що ж президент України досі має найбільшу ложку для додавання інгредієнтів і помішування бульйону. Але чи зможе він оперативно прикрутити вогонь, якщо страва почне відхилятися від пострадянського рецепту, поки що взагалі неясно», – підсумовує він.