Тиждень.ua: У жовтні цього року Україна подала офіційний звіт про права людини для Ради ООН з прав людини, який кардинально відрізняється від звіту правозахисників. Зокрема, у документі влади позитивно оцінювалися досягнення судової реформи. Чи насправді дотримується Україна міжнародних стандартів у судовій царині?
Звіт, про який ви говорите, було підготовлено напередодні комплексної оцінки ситуації з дотриманням прав людини в Україні, відомої як Універсальний Періодичний Огляд (UPR). Державні органи зазвичай наголошують на внутрішніх досягненнях, що є позитивними на їхню думку, і рідко вдаються до самокритики. З іншого боку, представники неурядового сектору звертають увагу на проблеми – порушення або недоліки – які, на їхню думку, існують або потребують розгляду. Що стосується судової системи, українська делегація наголосила на готовності країни до реформ, а також звернула увагу на прийняття нового Кримінального процесуального кодексу (КПК). Новий КПК міжнародні експерти оцінили позитивно, однак наразі це лише теорія, тим часом фактичне застосування кодексу дасть відповіді на деякі дуже практичні запитання: Чи дійсно підтримуватиметься презумпція невинності? Чи будуть кримінальні процеси менш упередженими з боку обвинувачення? Чи збільшиться кількість присудів на користь захисту, сягнувши середньоєвропейського рівня? Чи будуть в'язні більш захищеними від насилля і зловживань? Окрім КПК, важливим завданням є запровадження правової системи з потужними інституційними гарантіями для забезпечення незалежної судової влади і можливостей подолання безкарності і корупції.
Тиждень.ua: Які існують механізми впливу Ради ООН з прав людини на конкретну країну у разі порушення нею основоположних прав і свобод людини і громадянина? Зокрема, у листопаді Рада ООН передала офіційному Києві 145 рекомендацій від більше 50-ти країн, що стосуються розвитку демократії та громадянських прав в Україні. Якийсь існує контроль за їх виконанням?
Контроль за дотриманням рекомендацій UPR здійснюється в рамках регулярної оцінки ситуації у сфері прав людини у будь-якій конкретній країні, що відбувається кожні чотири з половиною роки. В основі UPR лежить теорія про те, що цей процес базується на добровільному прагненні країни-об’єкта оцінки дотримуватися рекомендацій іншої країни заради просування у сфері прав людини. Очікування регулярних оцінок суттєво стимулює країни покращувати свої результати у сфері прав людини і не ставати об’єктом критики. Рада з прав людини послуговується іншими механізмами. Вона має процедуру скарг, що дозволяє реагувати на типові випадки серйозних і надійно підтверджених порушень прав та фундаментальних свобод людини. Вона також використовує так звані «Спеціальні процедури» за участі незалежних експертів, спеціальних доповідачів та робочих груп, що уповноважені вивчати, моніторити, оприлюднювати порушення громадянських, економічних, соціальних або культурних прав, а також давати консультації щодо них. Вони можуть розглядати індивідуальні скарги і надсилати термінові звернення до можновладців. І нарешті, пересічні громадяни можуть надсилати індивідуальні петиції у спеціалізовані комітети ООН – договірні органи – якщо вони переконані, що їхня держава порушує їхні права відповідно до міжнародного договору щодо прав людини, ратифікованого цією державою.
Читайте також: Чим небезпечний новий КПК?
Тиждень.ua: Наприкінці вересня цього року Рада ООН з прав людини ухвалила резолюцію про захист прав журналістів, яким передбачає гарантування країнами-підписантами безпечних умов для роботи працівників медіа. Як ця резолюція буде імплементуватися в Україні? Які існують механізми впливу з боку ООН на українську владу з цього питання?
Усі резолюції ООН звернені до країн. Відповідно місцева влада повинна робити кроки для їх реалізації на рівні місцевої правової системи. Рада з прав людини регулярно організовує тематичні дискусії, аби звернути увагу на важливі питання, і свобода слова, безумовно, є одним із таких питань. Спеціальний доповідач з питань сприяння та захисту права на свободу переконань і вільне їх виявлення слідкує за ситуацією у сфері свободи преси і може робити звернення. Свобода преси і право на інформацію також розглядаються і оцінюються за допомогою регулярних звітів, які Україна надсилає спеціалізованим органам, таким як Комітет з питань прав людини, що моніторить дотримання державними органами положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR).
Тиждень.ua: Під час розгляду 24 жовтня в Женеві ситуації з Україною міжнародна організація “Репортери без кордонів”, що має консультативний статус при ООН, звернулася до Ради ООН із закликом “нагадати Україні про дотримання своїх міжнародних зобов’язань і власні обіцянки”. Зокрема, тоді зверталася увага на погіршення ситуації зі свободою слова в нашій країні та безкарність людей, причетних до побиття, викрадення і вбивства журналістів. Як це питання відображено у робочих звітах та моніторингу представництва ООН в Україні з даного питання?
Представництво ООН в Україні уважно слідкує за розвитком подій у державі, однак моніторинг здебільшого здійснюється Женевськими органами з питань прав людини, які також звітують про свої спостереження і дають рекомендації. Останніми роками Комітет проти тортур і Комітет з прав людини ICCPR закликали Україну зокрема до захисту права на свободу переконань і вільне їх виявлення, включно з правом на свободу преси, а також до проведення серйозного розслідування і покарання винних в атаках проти журналістів.
Тиждень.ua: Чи існує взагалі можливість застосування персональних санкцій та покарань з боку ООН по відношенню до тих українських високопосадовців, що причетні до порушення прав людини в Україні і зокрема до ув'язнення лідерів опозиції?
Колись ООН вдавалася до санкцій проти держав, окремих осіб, груп або юридичних осіб. Однак нині застосуванню санкцій зазвичай передує певний імпульс, що поступово веде до цієї ідеї та передбачає загальну згоду між країнами, особливо в межах Ради безпеки ООН, щодо необхідності застосування такого механізму. У нашому випадку я таких передумов не бачу. Однак це не визначає наперед позицію, якої можуть дотримуватися регіональні організації чи окремі держави щодо цього питання.