Експерт відзначає, що протягом останніх років український агробізнес опинився на гребені глобальної хвилі зростання середнього класу в нерозвинутих країнах: «Але ця хвиля вже в минулому, натомість майбутнє нашого сільгоспвиробника бачиться не таким чітким та оптимістичним».
По-перше, відзначає Шавалюк, якщо Україна й реалізує свій аграрний потенціал, виробляючи 100–120 млн т зернових за рік, то їй доведеться експортувати 60–90 млн т (для внутрішнього ринку такі обсяги не потрібні), що на 35–65 млн т перевищує рекордні показники минулого й позаминулого років. Це лише в півтора раза менше, ніж зростання всього світового експорту у 2004–2012-му.
«Навіть якщо припустити, що інші гравці ринку не збільшать вивозу настільки суттєво (що малоймовірно), як Україна, чи зможе третій світ забезпечити бодай 2/3 того приросту попиту на продовольство, який був дотепер? Сумнівно, бо, за різними оцінками, його економіки в найближчі 10–15 років не прогресуватимуть настільки швидко, як досі, тож вони виявляться неспроможними в майбутньому створити велику кількість додаткових робочих місць, що спричинило б значне зростання світового попиту на продовольство», – пише Шавалюк.
По-друге, зазначає він, ціни на зерно демонструють цікаві тенденції. З одного боку, вони досягали дуже низьких рівнів у 2009 та 2012 роках, коли темпи зростання азійських економік, які розвиваються, вповільнювалися до менш ніж 7% за рік. Водночас небувалий урожай та зростання світового експорту зерна у 2011/12 маркетинговому році на 15% на тлі вповільнення азійських економік призвели до падіння цін на пшеницю й кукурудзу на 20–25%. Це, за словами експерта, свідчить, що при зростанні обсягів виробництва й експорту збіжжя дохід та кількість вирученої валюти не обов’язково зростатимуть.
«Якщо Україна таки реалізує свій аграрний потенціал, то світовий вивіз зернових виросте на 15–20%, а глобальна конкуренція суттєво загостриться. У такому разі «локомотив» української економіки може перетворитися на валізу без ручки, а урядові гасла на кшталт «Нагодуємо весь світ разом!» зміняться на крики відчаю. Тож деякі економісти небезпідставно застерігають: «Не перебільшуйте значення нових рекордів українського сільського господарства у 2013-му й будьте готові до зворотних наслідків». Перехідні економіки вповільнюються, врожай у світі очікується високий, тому вже цього року українські аграрії можуть відчути всю жорсткість конкуренції на глобальному ринку, а експортні надходження від продажу зернових, цілком можливо, навіть виявляться нижчими від тогорічних», – зазначає Шавалюк, додаючи, що принаймні дотепер динаміка цін на зернові цілком підтверджувала ці побоювання.
Більше про це читайте у статті «Міф про Україну – житницю світу» у № 33 «Українського тижня».