Розмірковуючи над тим, чим відрізняються рухи за національне самовизначення в Каталонії, Криму, Косові, Квебеку та Шотландії, британський журналіст Едвард Лукас пише на сторінках тижня Тижня, що питання, пов’язані з національним самовизначенням, досить складні, тому проводити референдуми щодо них не завжди доцільно.
Адже, за його словами, плебісцити призводять до розколів, тоді як потрібен консенсус. Референдум може дати відповідь на одне запитання, але водночас порушити інші. До того ж не обов’язково вибирати між повною незалежністю й статус-кво: чимало мовних, культурних і релігійних конфліктів залагоджуються завдяки автономії за ліберального й демократичного політичного ладу.
Лукас наголошує, що іноземне втручання в таких випадках ні до чого. Якщо місцевий сепаратистський рух має відкриту або приховану підтримку зовнішньої сили, він радше стає загрозою для національної безпеки, ніж автентичним виявом регіональної ідентичності. Якщо такою зовнішньою силою є Кремль, слід відчайдушно бити на сполох.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»