Європа не захлинеться від напливу мігрантів, але може потонути у взаємних звинуваченнях та вірі у власну правоту. Про це в черговому номері «Тижня» пише британський журналіст і публіцист Едвард Лукас.
«У цій кризі кожен готовий побачити скалку в оці сусіда. Німеччина, мовляв, створює проблеми, бо надто щедра. «Східноєвропейські» країни видаються скнарами (а то й расистами), бо відмовляються від квот на прийняття біженців. На півдні континенту не можуть простежити за власними кордонами і проконтролювати наплив приїжджих як належить. США та їхні союзники вдалися до бездумної політичної авантюри, яка штовхнула регіон у хаос; вони завинили власною пасивністю, яка довела до такого регіон», – пише він.
За словами Лукаса, у кожному із цих звинувачень, як і в багатьох інших, є дещиця правди. Однак вони не допоможуть зупинити розпад Шенгенської зони, який відбувається на наших очах. А він лише призведе до марнування часу та грошей, примножить людські страждання й майже ніяк не позначиться на потоках мігрантів. Це така собі ілюстрація «рівноваги Неша» – ситуації, в якій кожний гравець діє раціонально, цілковито передбачаючи стратегії інших, а внаслідок гірше стає всім.
«Проблеми міграції та біженців – це відлуння проблем єврозони. Ситуація стає складною через неефективне планування й видавання бажаного за дійсне. Тоді всі починають злитися на всіх, звинувачуючи одне одного. Багато хто повторює: «Я ж казав…» І тоді політики починають метикувати, яку передвиборну обіцянку порушити, аби відвернути катастрофу, а може, навіть знайти якесь рішення», – зазначає журналіст.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень».