Політика стримування НАТО здебільшого базується на готовності Сполучених Штатів захищати європейських союзників, ризикуючи ядерною війною. Непоганий варіант як на часи холодної війни, та нині вже застарілий. Про це на сторінках Тижня пише британський журналіст Едвард Лукас.
«Ефективне стримування — це вміння відлякувати потенційних агресорів. Набагато краще стримувати противника від атак, ніж дорогою ціною вести з ним справжню війну», — пише він.
Лукас зауважує, що в ідеалі для НАТО потрібне швидке й лячне реагування: щось значно більше за розгнівані коментарі Брюсселя та куди менше за повномасштабну війну.
«Найкраще було б почати зі швидкого розширення фінансових санкцій. Досі вони діяли за принципом пітона: повільно душили російську еліту в покарання за агресію проти України. Крім того, нам знадобляться «санкції гримучої змії» — миттєве реагування на будь-який нерозумний крок росіян, від якого ті жахнуться», — пояснює він.
Крім того, за словами Лукаса, чудовим методом стримування може слугувати замороження та конфіскація російських активів за кордоном. На практиці це складніше, ніж здається, проте одна з проблем — побічні збитки.
Журналіст наводить слова американського високопосадовця, який сказав, що зруйнувати російську економіку дуже просто. Але ж треба водночас не знищити й економіки союзників НАТО.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»