Едвард Лукас: Нерозважливо вважати, що Росія навмисне спричинила міграційну кризу в Європі

1 Жовтня 2015, 12:18

Припускати, ніби Росія навмисне спричинила міграційну кризу в Європі, було б нерозважливо (і таке пояснення бачиться надто спрощеним). При цьому, щоправда, не слід забувати, що Греція, Македонія, Сербія і Хорватія – країни, де масштаби проникнення кремлівських спецслужб найбільші. Про це в черговому номері «Тижня» пише британський журналіст і публіцист Едвард Лукас.

За його словами, якби Москва хотіла пришвидшити потік мігрантів до Північної Європи, саме у згаданих країнах вона мала б можливості впливати на прийняття рішень, поширювати дезінформацію і створювати телегенічні постановочні сюжети.

Також, пише Лукас, нерозважливо (і також надто спрощено) було б звинувачувати Росію і в загостренні ксенофобії в деяких «східних» європейських країнах. Утім, про зв’язки Кремля з ультрарадикальними партіями в усій Європі відомо дедалі більше – не останньою чергою завдяки зусиллям блискучого українського дослідника Антона Шеховцова. Якби Росія хотіла через наплив біженців поглибити в Європі політичну поляризацію і створити обстановку недовіри, можливостей удосталь саме в цих країнах.

«Безвідносно до міри впливу Москви на ситуацію в будь-якій із них факт залишається фактом: Європа переживає безпрецедентний розкол. «Східні» її представники не сприймають того, наскільки на них тисне Німеччина, а провідні держави Заходу – те, що в їхніх очах постає як небажання «східняків» співпрацювати з ними», – зазначає журналіст.

За його словами, усі відчайдушно чекають якоїсь домовленості щодо Сирії, яка зупинила б потік біженців.

«Однак насправді цього не станеться – так само, як втручання Путіна із приводу хімічної зброї аж ніяк не завадило режиму Асада нею скористатися. Нинішні міграційні процеси, поза сумнівом, змінять Європу – на краще чи на гірше, буде видно. Сьогодні в нас майже немає шансів їх зупинити (хоча можна зробити багато чого, аби вони виявилися нам корисними)», – наголошує Лукас. 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень».