Які докази були надані Європейському суду з прав людини українською стороною, з яких джерел вони були взяті та які з них ЄСПЛ включив до розгляду?
— Українці надали чи не найкращі докази та свідчення по суті цієї справи для Ради безпеки Нідерландів (РБН) та Об’єднаної слідчої групи (ОСГ), які вказують на те, що Росія атакувала літак рейсу МН17 із допомогою зенітно-ракетного комплексу «Бук-М1». Надійшли ці свідчення з Луганська, Донецька, Макіївки, Зугреса та Сніжного. Це фотографії, відео та перехоплені радіопереговори. Є також люди, які бачили рух вантажівки, пускової установки, слід від ракети та момент знищення літака. Завдяки свідченням вдалося ідентифікувати знаряддя вбивства, яке належить 53-й зенітній ракетній бригаді ЗС РФ із Курська, зокрема бортові номери, маркування та пошкодження корпусу, які були на пусковій установці. Вони підтвердили, що «Бук» повернувся на територію Росії 18 липня вже без однієї ракети. Український уряд підтвердив усі ці дані для ОСГ. Свідчення були задокументовані та взяті до розгляду ЄСПЛ у справі родин загиблих.
На ваш погляд, що ще треба зробити українській стороні — і уряду, і громадським організаціям та активістам?
— Зрозуміло, що справа МН17 є лише частиною великої проблеми на Сході України. Однак Україна може і має використовувати більше правових інструментів. Є кілька судів, які дозволяють вам спробувати притягти до відповідальності державу за такий тип злочинів. Є дипломатичні засоби, економічні санкції та, звичайно, військові інструменти. Хоча я не прихильник подальших воєнних дій. Україна зробила те, що було потрібно для захисту свого народу та його свободи. Однак правові засоби треба задіяти якомога більше. Україна подала позов проти РФ до Міжнародного суду ООН. Це складне завдання, враховуючи те, як Росія блокує інші ініціативи в межах ООН, користаючись своїм правом як члена Ради Безпеки застосовувати вето. Однак у ЄСПЛ, де розглядається справа МН17, атакувати Росію треба максимально. Київ подав туди чотири позови. Один із них відхилено. Решта мають невелике охоплення й розглядають специфічні питання, що стосуються малих груп людей. Я звертався з пропозицією подати всеохопний позов щодо компенсації за окупацію території, порушення суверенітету, захоплення об’єктів промисловості, примусове переміщення населення, 2 млн біженців, знищення інфраструктури та вбивство більш ніж 20 тис. осіб цивільного населення. Зв’язувався з юристами Міністерства закордонних справ України, але поки що вони не зацікавлені в переговорах. Утім, я досі відкритий до діалогу. Проти ворога, який робить усе, що йому заманеться, треба застосовувати всі наявні засоби.
Читайте також: Євросоюз закликає РФ визнати відповідальність за катастрофу рейсу MH17
Кого з російських військових, які пов’язані з атакою на МН17, було ідентифіковано відповідно до матеріалів розслідування?
— На сьогодні відомо, що до конфлікту на Донбасі та особливо підготовки й реалізації атаки на МН17 причетно дуже багато росіян. Ще більше інформації має ОСГ, частину з її даних уже оприлюднено. Зокрема, часті переговори між собою та Москвою вели російські військові з позивними Оріон, Дельфін і Хмурий. Під ними ховаються Олєґ Іванніков, Ніколай Ткачов та Сєрґєй Дубінскій. Широко обговорюються перехоплені переговори про «Бук» і загальний план захоплення Донбасу. Також у новини потрапили дані про лідерів місцевих сепаратистів, які насправді були росіянами, як-от Іґорь Стрєлков-Ґіркін та Владіслав Сурков. Росія відмовилася визнавати присутність своїх військових в Україні під час атаки на МН17. Але тепер, так би мовити, заднім числом встановлено, що російських офіцерів там було багато. Поки що невідомо, які саме дані щодо екіпажу пускової установки є в ОСГ. Однак встановлення цих осіб має вирішальне значення для виявлення інших інтересів, що стояли за планом атаки.
Чи надходили від Москви відкриті або приховані пропозиції припинити розслідування?
— РФ, зокрема Міністерство оборони, Збройні сили, Міністерство закордонних справ, приватні компанії, як-от «Алмаз-Антей», перешкоджали, затримували, відмовлялися від співпраці, створювали докази і «втрачали» свідчення в межах розслідування як РБН, так і ОСГ. Водночас Росія не співпрацює з ЄСПЛ. Вона робить усе для блокування розслідування. Для нього вона нічого не зробила. Жодних пропозицій чи угод. Узагалі нічого.
Чи намагалися представники російської влади вийти на вас, щоб досягти якоїсь згоди? Або зв’язатися через вас із родинами загиблих?
— Я викликав російський уряд на зв’язок. Якщо є зацікавлені органи, які читають цей матеріал, запрошую їх на переговори. Проте я нічого не чув від них ані прямим текстом, ані прихованими каналами. Не знаю, чи отримують сім’ї бодай якісь запити. Але це мене не здивувало б.
Читайте також: Катастрофа MH17. Що вдалось з'ясувати протягом останнього року слідства
Чи був розгляд або принаймні перевірка всіх часто конспіративних версій подій, запропонованих російською стороною? Адже ми багато чули про іспанського диспетчера, український штурмовик та навіть змову ЦРУ.
— Так, Росія надала багато різних свідчень. Однак жодне з них не є достовірним чи бодай якісно підготовленим. Фото українського Су (штурмовик Су-25. — Ред.), що не був українським; малайзійський пасажирський літак, який мав неправильну ліврею або фарбування; зображення пускової установки на підконтрольній Україні території, що в результаті аналізу фотофільтрів виявилися лише двома об’єднаними малюнками з багатьма доданими елементами; фіктивне дослідження компанії «Алмаз-Антей», яке не має ніякого значення; нарешті, втрачені й знайдені первинні та вторинні радіолокаційні дані, створені в такому форматі, який ніхто не зміг прочитати. Водночас вони ігнорують і відкидають прості зрозумілі докази, що свідчать про їхню вину.
Яка на сьогодні позиція російської сторони у справі в ЄСПЛ? На яких доказах вона ґрунтується?
— Росія не має жодної позиції в ЄСПЛ. Нам невідомо про жодні докази, передані Москвою до суду. На сьогодні Російська Федерація — відповідач. Окремі її громадяни можуть бути свідками у кримінальній справі ОСГ або в нашій заяві в ЄСПЛ. Ми не знатимемо цього, доки справи фактично не передадуть до суду.
А яка позиція родичів загиблих у катастрофі МН17?
— 291 особа підписалася під колективним позовом до ЄСПЛ. Я хотів би, щоб із часом приєдналися всі. Ми починали з 33 сімей, але поступово люди стали розуміти, що Росія занадто сильна, щоб домагатися правосуддя поодинці. Треба, щоб до нас приєдналася решта сімей з Австралії та Малайзії. Їм ніщо не заважає зробити це, хоча й не всі згодні з тим, чим ми займаємося. Проте в цій боротьбі за істину є багато інших доступних інструментів. Тисніть і далі на своїх політичних лідерів. Закликайте до дипломатичних дій. Не дозволяйте згаснути боротьбі за притягнення до відповідальності.
Читайте також: Катастрофа MH17. Росія використала ракету для "Бука", яку мали списати — Bellingcat
Які перспективи в родичів загиблих у катастрофі? Які їхні наступні кроки?
— Люди досі щоночі оплакують 80 загиблих дітей. Батьки, які втратили своїх дорогоцінних синів і доньок, а також онуків, яких вони ніколи не потримають на руках. У чоловіків та жінок, які втратили свою пару, попереду багато днів самотності. І ніщо не виправдовує мрії держави відновити минулу славу. «Новоросія» — це втрачена мрія, за яку заплатили невинні люди. MH17 був кошмаром на висоті 30 тис. футів, жертвами якого стали ті, хто ніколи не чув про «Новоросію». Ось такі перспективи. Одна із сімей нещодавно заявила: «Просто не можна так робити людям». Це правда, чи не так, пане Путіне? Водночас родичі загиблих мають бути дуже активними, наскільки це можливо. Проводити демонстрації перед російськими посольствами та консульствами. Тиснути на свої уряди, щоб ті агресивніше поводилися щодо Росії. Так роблять нідерландці. Мені хотілося б, щоб малайзійці теж долучилися до цього. Як і австралійці. Необхідно тримати цю тему в новинах. Писати Путіну. Те, що сталося в Україні, є трагедією більшого масштабу. Росія заперечує її, вдаючись до дезінформації. Якби я керував об’єднанням сімей загиблих, то створив би НГО, зібрав би кошти та спрямував би їх на публікації, рекламу, розміщення білбордів — будь-яким можливим способом доносив би правду. Щодня. Росія не повинна мати можливості зазирнути за межі своїх кордонів без нагадування про те, що сталося. Про кожну дитину з тих 80, які були в літаку, про кожну дитину на Донбасі, безпритульну або сироту, про кожну розділену сім’ю — розповідайте росіянам правду щодня.
Коли можна чекати на фінальний вердикт?
— Я сподіваюся, що рішення буде ухвалено в другій половині 2019-го або на початку 2020-го.
Читайте також: Нідерланди й Австралія офіційно звинуватили Росію в катастрофі MH17
На ваш погляд, чи є якісь шанси, що Росія погодиться виконувати рішення суду? Яке покарання ним передбачено?
— Так, справді Путін і Росія можуть ніколи не визнати, що це зробили вони. Однак їм доведеться мати справу з усіма тими проблемами, які їм створить рішення суду за позовом рідних. Відповідна реакція з великою компенсацією для сімей додасть їм більшого відчуття справедливості, ніж коли йшлося про жертви вибухів у будинках, загиблих у театрі на Дубровці чи «матерів Беслана». Як колись сказав великий борець із переважаючими обставинами, «ніколи, ніколи, ніколи не здавайся» (мається на увазі виступ Вінстона Черчилля. — Ред.). Щоб показово розправитися з Росією за звірства, не потрібна компенсація. Необхідне покарання. ОСГ продовжує розслідування та кримінальне впровадження. Сподіваємося, що РФ передасть Нідерландам осіб, які проходять у кримінальній справі. Нідерландці достатньо наполегливі, вони переслідуватимуть їх. Сумний факт, який не можна оминути: все, чого хотіли б сім’ї, — повернути своїх близьких. Однак цього ніколи не станеться. Тому, на мою думку, необхідно отримати всі можливі компенсації за збитки й посадити всіх причетних росіян за ґрати. Але водночас не слід забувати те, що я сказав раніше. Родинам треба зорганізуватися й заради тих, кого вони любили, розповідати правду, поширювати та публікувати її. Тримати її перед обличчям Росії, щоб вона лишалася там, допоки Путін відмовляється взяти на себе відповідальність.
—————————————————
Джеррі Скіннер закінчив юридичний коледж у Північному університеті штату Огайо. Отримав ліцензію на юридичну практику в 1979 році. Працює адвокатом у сфері авіації та космонавтики. З 1989-го успішно представляє інтереси постраждалих у великих авіакатастрофах у США. Зокрема, брав участь у переговорах, за результатами яких Лівія виплатила рекордну компенсацію в розмірі $2,7 млрд постраждалим унаслідок терористичного акту в Локербі. Засновник і президент благодійної організації для людей з інвалідністю в Румунії. З 2016 року представляє родичів жертв катастрофи малайзійського літака рейсу МН17 у Європейському суді з прав людини.