З початку лютого Азовський судноремонтний завод (АСРЗ) простоює без роботи. Завод – єдиний на всьому азовському узбережжі України надає послуги з ремонту водного флоту. Основними напрямками діяльності АСРЗ є не лише судноремонт, а й перевалка вантажів та машинобудування. Зараз АСРЗ нагадав про себе профспілковими страйками. У лютому кілька разів працівники заводу перекривали вулицю у прифронтовому місті. Що відбувається у Маріуполі довкола АСРЗ в матеріалі Тижня.
Хто і чому
1 лютого Олександр Дружинін, капітан Маріупольського морського порту виносить розпорядження «Про заборону швартування суден до гідротехнічних споруд акваторії ТОВ «СРЗ», точніше до причалів і котловану плавучого доку. Це означає, що завод лишається без можливості виконувати будь-які замовлення. При цьому в ті дні на рейді стоять три судна, під завантаження з причалів АСРЗ.
Правова підстава – закінчення терміну дії дозвільних документів Регістру судноплавства України. Термін сплив 31 грудня 2019. Судячи з дати – минув рік, і ось капітан виносить розпорядження.
Потім втручається СБУ. Служба безпеки заявила, що гідротехнічні споруди судноремонтного заводу в незадовільному стані, і передала відповідні приписи в капітанерію маріупольського порту. У СРЗ заперечують факт будь-яких перевірок і вважають такі дії Служби безпеки тиском на підприємство. Цей факт 2 березня фіксує місцева преса.
За інформацією прес-служби ТОВ «СРЗ», перевірок стану гідротехнічних споруд з боку капітанерії порту Маріуполь протягом 2021 року не проводилось, а від капітана порту Дружиніна в єдиному листі була вимога прибирати сніг. Її виконали.
Читайте також: Запас міцності. Реакція Маріуполя на нові мовні норми
Контрагенти
24 лютого у керівництві АСРЗ виступають із заявою про банкрутство, нагадують про борги за електроенергію у декілька мільйонів гривень, а також гучно заявляють про можливу екологічну катастрофу та проблеми контрагентів.
Енергетична компанія ДТЕК (власник Рінат Ахметов, про вплив якого в Маріуполі Тиждень неодноразово писав) погрожує СРЗ припинити подачу електрики. Крім майна СРЗ, можуть бути знеструмлені й інші споживачі, які перебувають на території підприємства.
Зокрема, це військова частина №1472 – маріупольський загін Регіонального управління морської охорони ДПСУ та, власне, місце стоянки військових катерів, а також обладнання ДП «Держгідрографія», міська каналізаційно-насосна станція й інші.
В ремонті завод обслуговував, в тому числі, кораблі ВМС, катери Держприкордонслужби й днопоглиблювальний флот Адміністрації морських портів (АМПУ). Підприємство забезпечує підтримку в належному стані портфлоту Маріупольського та Бердянського морських торгових портів і філій АМПУ.
Працівники без зарплатні
За інформацією голови профспілкового комітету СРЗ Олекандра Шейгуса, на підприємстві задіяно трохи більше 550 осіб. Значна частина – передпенсійного й пенсійного віку. Від початку лютого колектив заводу лишається без роботи, їх перевели на дві третини ставки.
У підприємства вже існує й застаріла заборгованість по зарплатні, яка накопичилася протягом кількох років. За словами працівників, які вийшли на мітинги, це різні суми, але в середньому борг від 30 до 50 тисяч гривень.
Наприкінці серпня 2020 року працівники СРЗ вже виходили мітингувати. Тоді їм пообіцяли, що у січні 2021-го борги по зарплаті будуть повністю погашені, що є рішення суду та договір реструктуризації боргів.
Читайте також: Місцеві вибори. Маріуполь: заможна дружина мера та стильні замість сильних
Гроші потроху виплачували, багато хто саме тому й тримався за робоче місце, бо окрім зарплатні була й хоч якась надія на виплати боргу, розповідають судноремонтники.
Місцеві ЗМІ детально висвітлюють події. Сайт 0629 до новинних репортажів додає відео. Микола Єгоров голова транспортно-такелажного цеху АСРЗ проводить журналістів пустими цехами: «Тут стоїть техніка, яку треба обслуговувати, але окрім голубів в гаражі зараз нікого», – каже працівник заводу.
Через день Єгоров на пару зі своїм заступником перевіряли цех, «щоб не було поривів, не текла вода». Після перевірки порядку на території розходяться, щоб потім зібратися вже на мітингу.
Мітинг на вулиці Повстання
Вперше люди виходять 25 лютого і перекривають рух вулиць Гагаріна та Повстання. Наступного дня під егідою профспілки заводчани виходять на мітинг під стінами будівлі, де проходить сесія міської ради.
Вже 4 березня мітингувальники знов перекривають дорогу на вулиці Повстання. Цей протест ознаменувався появою нового голови Профспілки Порту Маріуполя Владислава Мирошниченко. На відео, яке зняли місцеві журналісти, він закидає працівникам АСРЗ, що вони та їхнє підприємство заробляє на перевалці зерна та олії демпінгуючи, за цінами нижчими, ніж у порту, що гроші виплачують у конвертах, що керівництво не вкладається у реконструкцію причалів, та не платить податків.
«Я колишній депутат міської ради, і все це знаю», – каже Мирошниченко і додає, що скоро це припиниться. За його словами, всі, хто захоче перейдуть на роботу в державне підприємство АСРЗ. Люди його не хочуть слухати та зі свистом гонять гостя.
Читайте також: Карантин як фактор боротьби. У Маріуполі намагалися відправити на самоізоляцію опозиційну кандидатку в мери
Наступного разу вже 6 березня люди зустрінуться знов у дворі капітанерії порту Маріуполя з єдиною метою – поновити роботу підприємства та розблокувати причали. Але капітан порту Маріуполь нічого нового людям так і не скаже.
Виробничі потужності та війна
АСРЗ здатне обслуговувати судна довжиною до 200 і шириною до 25 метрів. В активі заводу знаходиться єдиний в акваторії Азовського моря плавучий док вантажопідйомністю 15 000 тонн.
Для вантажів обладнано вісім причалів, із глибинами біля причалів у 8 метрів, це дозволяє приймати судна практично всіх типів. На заводі є власний проєктно-конструкторський відділ.
У 2015 році, з початком активних бойових дій та встановленням лінії фронту біля Маріуполя, на СРЗ відремонтували тільки 17 судів, хоча потужності підприємства дозволяють проводити ремонт 120 суден на рік.
Великі судна з судноремонтним після початку війни майже не співпрацюють. З замовників, а це було 60-65% постійних клієнтів в минулі роки, пішли турецькі та грецькі компанії, звісно, як і російські судновласники. У перевалці продукції чорної металургії СРЗ співпрацював із Донецьком, Макіївкою, Горлівкою, Єнакієвим. Тепер це непідконтрольна територія.
Здебільшого на судноремонт до 1 лютого 2021 року до СРЗ заходили невеликі судна технічного флоту Маріупольського та Бердянського порту, підрозділів Адміністрації морських портів України, місцеві рибопромислові сейнери й траулери.
Правові колізії
По суті АСРЗ – державне підприємство, яке перебуває в приватному користуванні. Ще у 2003 році Фонд держмайна передав цілісний майновий комплекс держпідприємства в оренду ТОВ «СРЗ». З 2010 року завод перебуває під управлінням компанії «Маріупольська інвестиційна група» (МІГ).
Читайте також: Стильні замість сильних
МІГ засновано нині покійним «регіоналом» Олександром Савчуком ще у 2007 році. Власником 100% частки в статутному капіталі компанії є вдова Світлана Савчук. Активи МІГ – це ціла низка компаній з експорту, перевезення, закупівлі безпосередньо від виробника, перевалки, накопичення, зберігання, відвантаження, експедування, та митного оформлення на морських суднах зернових й олійних культур. Це компанія, яка займається усім – від управління флотом, агентування суден, до їхньої фумігації від шкідників.
Нинішні проблеми підприємства фактично почалися у 2016-му. Того року сплив термін оренди майнового комплексу. Тодішній голова обласної адміністрації Павло Жебрівський так казав про перехід заводу з приватного управління в державне: «Я був прихильником того, щоб розірвати договір з неефективним орендарем і передати СРЗ до Фонду держмайна. Але ми зіткнулися з проблемою, що для переоформлення ліцензій, та дозволів потрібен рік. Якщо ми залишимо договір в розірваному вигляді, весь цей час СРЗ не працює. Тому ми (…) продовжимо оренду цього підприємства і паралельно Фонд створить юридичну особу, отримає всі дозволи і ліцензії. Потім завод безболісно перейде в державну власність».
Змінилося кілька голів адміністрації, але не вийшло ні безболісно, ні за рік. СРЗ знову «залишився в оренді у сім'ї Савчука» – під таким заголовком у квітні 2016-го року про це писала місцева преса.
Після всіх розмов та анонсів, реальний процес передачі майна з балансу ТОВ «СРЗ» на баланс держпідприємства «АСРЗ» тільки з 2019 року. Триває й досі. Історія з просроченими документами регістру судноплавства – також частина цього процесу. У ТОВ «СРЗ» (з посиланням на відповіді з регістру) заявляють, що вони не можуть отримати нові дозволи тому, що формально термін оренди завершився ще у 2016-му і її не перезаключили.
Початок приватизації?
Нова хвиля протестів і блокування роботи підприємства співпали з пожвавленням перемовин про передачу заводу від фактичного нинішнього управлінця в ДП. Принаймні, про це свідчить інформація, яка з’являється у ЗМІ. Працівники СРЗ виходили на мітинги неодноразово з 25 лютого, а перша офіційна зустріч керівництва СРЗ із представниками ФДМУ пройшла майже день в день – вже 26 лютого. У цій історії є ще один вимір. Майно заводу передають державі з планами подальшої приватизації. Про це йде мова у пресрелізі, оприлюдненому нинішнім керівництвом СРЗ за підсумками тієї зустрічі:
«До 15 березня 2021 р. ФДМУ розробити покроковий план приватизації майна ЦМК (цивільно-майновий комплекс) з чіткими етапами робіт та заходів, строків їх реалізації з визначенням відповідальних осіб та необхідних документів. Наразі ДП АСРЗ розпочало заходи із проведення незалежної оцінки переданого майна ЦМК АСРЗ. І на 15 березня скликане чергове засідання комісії з приймання-передавання ЦМК для подальшої передачі майна на баланс ДП «АСРЗ».
Слід додати, що нинішній процес розпочався лище після того як завод виключили з переліку підприємств, зоборонених для приватизації. Наведений вище реліз опубліковано лише 12 березня. При цьому процес звільнення працівників з СРЗ розпочався вже з 9 березня. Теоретично вони повинні перевлаштуватися на роботу в ДП «АСРЗ», яке й отримає у власність майновий комплекс.
Читайте також: Партії у міжвиборчий період: мінімум активності
Можна констатувати, що на завод чекають непрості пошуки інвесторів і ще більш непроста організація прозорого процесу приватизації. Поки у верхах домовляються, прифронтовий Маріуполь періодично стає свідком мітингів працівників найстарішого підприємства, яке справляє прямий уплив на ситуацію в місті.
Реакція влади
Міська влада Маріуполя в цьому питанні реагує стриманно, коментарів або окремих заяв у ЗМІ не дає. Політичні сили міста також «поза грою»: в мітингах участі не беруть, явної підтримки не висловлюють.
Наміри керівництва заводу – не дати затягнутися простою підприємства, адже «пацієнта можна втратити». Ті звернулися за підтримкою до усіх починаючи з мера, закінчуючи президентом.
Поновити роботу підприємства, та отримати гарантії працевлаштування – головна вимога та потреба працівників СРЗ. Заступник профспілкового лідера Олександр Матура під час реєстрації мітингів, розповів, що у виконкомі представники АСРЗ мали зустріч із міським головою Вадимом Бойченком, який пообіцяв не залишити людей без підтримки. Мовляв, ніхто не залишиться без роботи: або комунальні підприємства, або корпорація «Метінвест», або власне сам Порт працевлаштує. По гарячих слідах профспілка СРЗ звернулася до відділу кадрів порту, там судноремонтники отримали відповідь, що порт поки що не в курсі, і що жодних звернень від міського голови, а тим більше наказів на їхню адресу не надходило.
На плакатах мітингарів написи від руки: «Немає СРЗ, немає замка на морському кордоні». Підприємство має стратегічне значення, адже найближча точка судноремонту в Чорному морі, а прохід для українських, передусім військових, суден з Азову через Керченську протоку закрито.