Чіпляю краєм вуха розмову в маршрутці. Одна тітка скаржиться іншій: «Геть совісті у них нема. Вчора включила – дак, дивитися нічого. Сьогодні включила – тільки кров, вибухи і дівки в трусах співають». Не бажаючи вступати в суперечку, подумки посилаю нещасній сигнал: «То вимкніть те, що вас так дратує, зовсім. Перестаньте формувати своїм вибором «очікування аудиторії», на яку орієнтуються і укладальники телевізійної програми, і їхні благодійники-рекламодавці. Відвідайте театр, філармонію, цирк, нарешті. Почитайте книгу. Просто подихайте свіжим повітрям».
Ми так звикли виливати свої претензії в нікуди, що це перетворилося на національну забавку. Лаяти зусібіч продажну владу, водночас за 50 грн вимахуючи прапорами. Робити євроремонти в Москві, поки вдома валяться власні будинки. Домовлятися про вступ свого неслухняного чада до медичного університету, а потім дивуватися, звідки у нас такі кепські лікарі. Брати участь у тому, що зневажаємо. Критикувати, замість того, аби щось змінити – перш за все, у собі. Марнослів’я загиджує ноосферу негірше, ніж викиди важких металів довкілля.
Менше слів. Не імпонує одіозна постать столичного мера? Домагайтеся його переобрання. Не подобається зменшення парків і садів? Посадіть навесні біля свого будинку хоча б одне дерево. Переймаєтеся долею Андріївського узвозу, над яким Дамокловим мечем зависла майбутня «реконструкція»? Поставте намети, почніть акції протесту, зверніться за міжнародною допомогою. Дбаєте про українську мову? То годі про «солов’їну» говорити: для її розвитку й довголіття необхідно одне – спілкуватися нею як у Карпатах, так і в Криму, на Луганщині чи Сумщині, не роблячи географічних та індивідуальних винятків.
Плюньте до колодязя, зрубайте гілку, на якій сидите, замініть на переправі коней, вкусіть руку, що вас годує, полізьте поперед батька в пекло. Психологи переконують: щоб загасити спрямовану на вас негативну енергію певної особи, достатньо несподіваного жесту. Недоречна посмішка, помах руки, легке підстрибування збиває з пантелику й у такий спосіб ніби переадресовує «зловмиснику» його ж імпульси – пакетом навзаєм. Повірте, іноді один божевільний порух важливіший за тонну слів. Кажу, як філолог. І як чесна людина, ставлю крапку.