Було багато сподівань, що цього року фестиваль Docudays UA вдасться провести у гідридному форматі, коли частина подій відбуватиметься на онлайн-платформі, а решта у традиційний спосіб, нехай навіть за присутності мінімальної кількості учасників. Сподівання ці, вельми прикро, не справдилися. 18 Docudays UA, присвячений праву людини на здоров'я, відкрився і відбувається нині онлайн. Нагадаймо, що цей міжнародний фестиваль документального кіно про права людини триватиме з 26 березня по 4 квітня.
Порожня глядацька зала кінотеатру "Жовтень", напівтемрява, і в ній -– фігури у білих захисних костюмах із баками оприскувачів на плечах, що дезінфікують сидіння, сичання повітря, що голосно вдихається і видихається через респіратори. Це перше, що побачили і почули глядачі цьогорічної церемонії відкриття фестивалю Docudays UA. Побачили на моніторах своїх комп'ютерів, лептопів, планшетів чи смартфонів, у спосіб, який за рік пандемії короновірусної хвороби став звичним для роботи, комунікації, долучення до культурного контенту і події тощо. Ці перші кадри прямої трансляції з цьогорічного відкриття міжнародного документального фестивалю, що про нього мова, нагадали про ті перформанси, які там відбувалися в попередні роки. Ось гасне світло, і в проходи переповненої зали, на її сцену заходять особи в чорній формі спецпризнаценців, із шоломами на головах, з резиновими кийками в руках та щитами. Світло спалахує, і ті, хто на сцені, кажуть усім розійтися. Було це 2013 року, коли Docudays UA відбувався під гаслом "Вибір є!", а його тематику було присвячено праву на свободу слова, мирні зібрання та громадянському опору. Ось за кілька років по тому по сцені кружляє пластикове і поліетиленове сміття, а загальна тематика фестивалю стосується проблемі кліматичної безпеки. Це дещо, що в дуже конденсованій формі передавало глядачам головну ідею і повідомлення, а що ж вони побачать протягом фестивального тижня, про що там говоритимуть. Такий собі маленький трейлер цілого фестивалю, зліпок того, що навколо. Приємно, що така практика знову з нами. Як і живий виступ українського електрофольк-гурту GO_A, що представлятиме Україну на цьогорічному конкурсі "Євробачення".
Читайте також: Docudays UA: Трансформація на вимогу часу
"Цього року нам хотілося обіграти День байбака: карантин не зник з нашого життя, а локдаун вдруге оголосили напередодні старту фестивалю. Тому ми знову запросили ведучих 17 Docudays UA Ангеліну Карякіну та Максима Щербину, – зазначає Дар’я Аверченко, PR-директорка Docudays UA. – Цьогоріч замість імпровізованої "офісної" студії ми зустрінемося на сцені порожнього кінотеатру "Жовтень". Наша урочиста церемонія у "Жовтні" – це нагода підтримати кінотеатр у скрутні часи й нагадати всім: щойно пандемія коронавірусу закінчиться, ми повернемось у світ широких екранів і насолоджуватимемося фестивальними стрічками на повну»». Відкривали документальний кінофестиваль, що про нього мова, на сцені екс-головна редакторка "Громадського" Ангеліна Карякіна і скриптврайтер проекту "Телебачення Торонто" Максим Щербина. Власне, так, як мало бути минулоріч, і як не склалося. Чого точно не було на цьогорічному відкритті – відчуття певної розгубленості, цілком природної, коли йдеться про вимушений вихід в онлайн. Так, глядацький зал лишався незаповненим живими людьми. Замість них цей простір зайняли герої мультиплікаційних робіт Анатолія Сурми, в яких обіграно манеру носіння масок, що захищають органи дихання. У когось така маска опинилася під підборіддям, а у когось вона закриває очі, а не ніч і рот, як би годилося. Частина учасників церемонії відкриття цьогорічного фестивалю документального кіно про права людини виступали завдяки відеозв'язку, а на сцені, тримаючи між собою дистанцію, знаходилися лише ведучі. Максим Щербина – в дещо провокативному образі, в домашні піжамі. Власне, дивного в тому майже нічого немає, бо домашній одяг став одним із символів доби, яку ми нині переживаємо. Виявилося, що так, дійсно, спосіб взаємодії з аудиторією, технології об’єднаня людей у мережі, ритмічності спілкування змінилися. Незмінним лишилася спрага аудиторії до живого спілкування, до документального кіно і до мистецтва. Можливо, що вона стала навіть більшою. Пандемія поставила перед цариною культури питання про виживання, яке можливе лише в контакті між тими, хто створює певний культурний доробок, і глядачами, слухачами тощо. Фестиваль Docudays UA відповів на цей виклик цілком суголосно часові. Оскільки безпосередній контакт між людьми сьогодні є ризикованим, то перехід у цифровий простір надає змогу нехай і частково, але відбуватися різним культурним подіям, і, як не дивно, розширювати свою аудиторію. І можливість або принаймні надія на цілковите одужання для них так само важлива, як і для цілого суспільства.
Читайте також: Труднощі дорослішання
У кожної доби є свій візуальний і звуковий образи, які одразу впізнаєш. Сирени швидкої, що розривають нічне повітря, проїжджаючи повз до найближчих лікарень, звук апарату штучного вентилювання легень, маски на обличчях, бренди фармацевтичних компаній, яким вдалося розробити вакцину від короновірусної хвороби, лікарі у засобах протиепідемічного захисту – все це про нашу добу. Пандемія COVID-19 впритул наблизила нас до питання, а де ж переплітаються між собою медицина, етика та дотримання прав людини і громадянина. Тіло, здоров’я та хвороби давно не є справою суто приватною, а існують у вимірі політичного, впливають на те, як живуть певні суспільства. Цьогорічна тема Docudays UA «Повне одужання?», присвячена праву людини на здоров’я у найширшому значенні. У фокусі уваги знаходиться питання про те, як змінився світ і Україна з минулого року, моменту початку пандемії короновірусної хвороби. Маски прижилися, самоізоляція вже встигла набриднути, всі освоїли відеоконференції для робочих зустрічей і неформального спілкування. Навіть поволеньки просувається кампанія із щеплення проти ковідної хвороби. У світі дискутують, яка з вакцин найефективніша, має найменше побічних ефектів. Світ переживає третю хвилю COVID-19, і багато хто запитує, чи оця вимушена "нова нормальність" дійсно хоч якось вкладається у рамки визначення норми. Поза видимою частиною дискусії, що точиться, окрім страху заразитися є ще й невидимі запитання, яким може бути наше майбутнє, і того укладу життя, яке воно із собою принесе.
Відкрила фестиваль стрічка «Колектив» румунського режисера Александра Нанау, номінована на премію «Оскар» відразу у двох категоріях. Ця напружена документальна картина розповідає про журналістське розслідування пожежі в нічному клубі "Colective" в Бухаресті, що трапилася 30 жовтня 2015 року. Тоді на місці загинуло 27 осіб, а 180 отримали поранення. У перші чотири місяці після цього інциденту в лікарнях вмирають ще 37 осіб, чиї опіки не становили загрози для життя. Ця пожежа набула для румунів виміру національної травми. Розслідування, проваджене виданням "Gazeta Sporturilor", виявляє кричущі випадки масової корупції у румунських закладах системи охорони здоров'я та інших державних установах. "Після цієї справи румуни почали по-іншому голосувати. В Румунії з'явилося справжнє громадянське суспільство, яке сьогодні на свої кошти утримує частину госпіталів, які борються з пандемією ковідної хвороби", – зазначив режисер Александр Нанау під час публічного інтерв'ю в рамках Docudays UA. Біохакінг, виживання в лікарнях, що першими стали на боротьбу із COVID-19, реабілітація тих, хто втратив близьких – все це у фокусі фільмів з головної фестивальної програми. Сукупно це спроба поставити отой знак запитання наприкінці, подивитися на проблеми, не породжені, але значно посилені пандемією, що триває нині.
Читайте також: Docudays UA: Свобода і відповідальність у багатопіксельному світі
Docudays UA протягом усієї своєї історії важливу роль надає правозахисній діяльності, зокрема підтримці українських бранців Кремля та полонених окупаційного проросійського режиму на тимчасово непідконтрольних офіційному Києву частинах Донецької та Луганської областей та в анексованому Криму. На цьогорічному фестивальному відкритті про цю важливу роботу не забули. "Я прошу в тебе автограф, що поставить світ з голови на ноги, поверне планету на її правильну вісь. Це просто підпис, знаєш? Для того, для кого це зовсім не просто. Зроби це не тому, що тебе попросили якість балакучі голови. Зроби тому, що ти просто в силі. Тому що ти в силі дати голос тим, хто в неволі. Зроби це тому, що ти просто можеш зробити це", – звертаються до нас усі ті, хто цьогоріч долучилися до створення ролика на підтримку ініціативи Prisoners voice. Про допомогу і солідарність вони просять для кинутих за кремлівські грати наших співвітчизників, що фактично беззахисні перед небезпекою інфікування коронавірусною інфекцією. В умовах повних чи навіть часткових карантинних обмежень всі ми мріємо про повернення до стану свободи дій, яких тимчасово позбавлені. Але що б не було, ми вільні допомогти тим, хто в нужді, подавши власний голос на їхню підтримку.
За рік, що минув від початку оголошення першого карантину, на час якого припало відкриття минулорічного фестивалю Docudays UA, він значно посунувся у розробці власної цифрової платформи, вебпростору DOCUSPACE. Це не тільки повноцінний кінотеатр, де можна проглянути якусь із 105 фестивальних стрічок, а й майданчик для проведення дискусій та презентацій, що дозволяє учасникам та гостям фестивалю активно між собою спілкуватися. Фестиваль як і раніше має конкурсну і позаконкурсну програми, рубрики DOCU/СВІТ, DOCU/КОРОТКО, DOCU/УКРАЇНА, DOCU/ХІТИ і так далі нікуди не поділися. Вихід Docudays UA у цифровий простір уможливили додати переглядам певної зручності. Так всі фільми йтимуть українською та англійською мовою. Організатори під час відкриття Docudays UA наголосили, що врахували досвід минулого року, і кількість переглядів більшості із фестивальних стрічок буде лімітованим. Ліміт переглядів встановлено лише на стрічки з конкурсної програми DOCU/УКРАЇНА, адже всі вони ще мають вийти на українські кіноекрани.
Цьогоріч на Docudays UA започатковано Міждисциплінарну програму DOCU/СИНТЕЗ, яка за посередництва медіамистецтва переосмислюватиме сучасність, можливості документалістики та галерейного простору. У межах програми на 18 Docudays UA відбудеться виставка фотографій Олександра Чекменьова «Ласкаво просимо, вхід заборонено», медіамистецький проект Photinus studio, артгрупи SVITER та Івана Світличного «Добре проторені зв’язки» й ретроспектива анімації художника-аматора Анатолія Сурми «Мультфільм. Автор: Анатолій Сурма». На платформі DOCUSPACE можна буде прогулятися тривимірним простором фотовиставки робіт Олександра Чекменьова, побачити дві серії його робіт, створених у закритій психіатричній лікарні міста Овруч наприкінці дев’яностих: кольорову (репортажну) та чорно-білу (постановочні портрети). Виставка, як зазначають організатори фестивалю, ставить питання про межу між патологією та нормою, унаочнить, з одного боку, соціальне життя та взаємодії у психіатричній лікарні як соціальному інституті, а з другого – оприявнить примусовість та несвободу закритого закладу. «Добре проторені зв’язки» – це мультимедійний проєкт, у якому українські медіахудожники з Photinus Studio, SVITER Art Group та Іван Світличний вступають у діалог з візіонерськими розробками вчених 1960–1980-х років та науково-популярним кіно студії «Київнаукфільм» того ж періоду. В експозицію увійдуть фільми, що умовно репрезентують майже 30-річний період роботи кіностудії: «Вічний пошук» (1967), «Микола Амосов» (1971), «Полонити завданням небувалим» (1982). Photinus Studio, SVITER Art Group та Іван Світличний мають мету створити такий мультимедійний проект, що продовжить вектор пошуків науково-популярного кіно 1960–1980-х років та осмислить можливі засоби його технічного виробництва.