Чергові парламентські вибори, відповідно до закону України про вибори народних депутатів мали відбутися 27 жовтня 2019 року. Однак президент України Володимир Зеленський 20 травня, під час своєї інавгурації у Верховній Раді, оголосив про розпуск парламенту, а вже наступного дня підписав відповідний указ "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів", які, згідно з документом, мають відбутися 21 липня цього року.
При цьому голова держави у вівторок на зустрічі з лідерами фракцій назвав головним аргументом для розпуску Ради дуже низьку довіру громадян України до цієї інституції.
«Головним аргументом для розпуску Верховної Ради є дуже низька довіра громадян України до цієї інституції – 4%. Це – оцінка роботи парламенту і найвагоміший аргумент для припинення його повноважень. Я, як гарант Конституції, зобов’язаний гарантувати права громадян України. Юридична підстава для розпуску – з 2016 року не існувало коаліції», – заявив Зеленський.
Крім того, зауважимо, що на зустрічі ішлося про скликання позачергового засідання ВР для ухвалення змін до чинного виборчого законодавства, зокрема щодо скасування мажоритарної системи та зниження прохідного бар’єра до 3%.
Пізніше Зеленський звернувся до голови Верховної Ради Андрія Парубія з проханням про скликання 22 травня позачергового засідання парламенту для розгляду змін у закон про вибори народних депутатів.
Своєю чергою Парубій підписав розпорядження про скликання позачергового пленарного засідання парламенту на 12:00 середи, 22 травня. Водночас у коментарі у Facebook він повідомив, що рішення Зеленського про розпуск ВР буде оскаржене в Конституційному суді.
На скликаному засідання у середу Верховна Рада не включила до порядку денного жоден із законопроектів, поданих Зеленським.
Однак, найімовірніше, позачергові парламентські вибори все ж відбудуться у призначений президентом термін.
Тиждень.ua вирішив нагадати, чим процедура проведення позачергових вибори до ВР відрізняється від чергових. Також ми вирішили проаналізувати, коли ще і за яких обставин в Україні проводили дострокові вибори народних депутатів.
Читайте також: Як прихильники Зеленського дивилися інавгурацію
Особливості позачергових вибори до ВР
Головна відмінність позачергових виборів до Верховної Ради від звичайних чергових, які відбуваються у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень парламенту і не потребують окремого рішення про їх призначення, є те, що вони призначаються президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України.
Водночас зауважимо, що голова держави може розпустити Раду у таких випадках: народні депутати не збираються на пленарні засідання протягом 30 днів, за 30 днів не формується парламентська коаліція, а також, якщо ВР не упродовж 60 днів не вдається сформувати склад Кабінету міністрів України.
Другою важливою відмінністю є те, що при проведенні позачергових виборів кандидати у народні депутати мають менше часу на підготовку. Це тому, що чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень ВР з початком виборчого процесу за дев’яносто днів до голосування, тоді як дострокові вибори починаються наступного дня після відповідного указу президента, а голосування відбувається в останні неділю 60-деного терміну з дня опублікування указу про достроковий розпуск Ради. Тобто підготовка до позачергових виборів триває на місяць менше ніж до чергових.
Зауважимо, що ввесь цей час парламент зможе надалі працювати та ухвалювати рішення.
Також суттєвою відмінністю між черговими та позачерговими виборами депутатів є те, що на дочасних виборах депутати не повинні подавати декларацію про майно та доходи, тоді як при проведенні чергових виборів ця умова є обов’язковою.
Читайте також: Інавгурації від Ющенка до Порошенка
Попередні позачергові вибори в Україні
Від початку незалежності в України відбулося сім виборів до Верховної Ради. Достроковими з них були три – у 1994, 2007, 2014 роках.
Зауважимо, що дочасні вибори проводилися на тлі зростаючого незадоволення громадян соціально-економічним становищем, недовіри до парламенту, а також кризи у взаємодії органів вищої влади або унеможливлення їх належної роботи.
1994
Перші дострокові парламентські вибори відбулися в Україні за часів президентства Леоніда Кравчука. Поштовхом до їх проведення став безстроковий страйк шахтарів на Донбасі, який почався 7 червня 1993 року та міг спричинити важку економічну кризу. Гірники вважали, що влада не може нормально виконувати покладені на неї функції. На їхню вимогу парламент призначив на 26 вересня 1993 року так званий консультативний референдум щодо (не)довіри президенту і парламенту.
Проте, після переговорів з Кравчуком, Рада за два дні до референдуму скасувала його проведення та ухвалила рішення організувати 27 березня 1994 року дострокові парламентські та 26 червня того самого року дострокові президентські вибори.
Дані перегони пройшли у два тури і за жорсткими правилами. 450 кандидатів обиралися за мажоритарною системою — кожен з кандидатів мав набрати понад 50% голосів виборців з числа тих, що взяли участь у голосуванні, за умови, що візьмуть участь у голосуванні не менше 50% виборців, внесених у списки. Якщо жоден кандидат не набирає понад 50 % у першому турі, два кандидати з найвищим результатом проходять у другий тур.
Вимога набрати понад 50 % голосів залишалась і для другого туру, так що завдяки можливості голосувати проти обох нерідко бувало, що і другий тур не визначав переможця, причому в цьому випадку доводилося проводити в окрузі повторні вибори, починаючи кампанію з самого початку. Те ж саме траплялось і в разі, коли в голосуванні брало участь менше 50% виборців.
У першому турі, який пройшов 27 березня, умови мінімальної явки і абсолютної більшості голосів на користь одного з кандидатів були виконані лише в 49 округах з 450.
Тож у квітні того ж року було проведено переголосування в 401 виборчому окрузі. Однак і в даному випадку вибори відбулися тільки в 289 округах – в 92 ніхто не набрав понад 50% голосів, а в 20 була недостатньою явка. У двох округах вибори визнали недійсними. Загалом було обрано 338 депутатів з необхідних 450.
Результати перших двох турів: безпартійні – 168, Комуністична партія України – 85, Народний рух України – 20, Селянська партія України – 18, Соцпартія України – 14, Українська республіканська партія – 9, Конгрес українских националистів – 5, Партія праці – 4, Партія демократичного відродження України – 3%; Громадянський конгрес України, Демократична партія України, Соціал-демократична партія України та Українська консервативна республіканська партія – по 2, Християнсько-демократична партія України та Партія економічного відродження Криму – по 1%
Довибори по округах тривали аж до квітня 1996 року, однак парламент все одно лишився не у повному складі.
Читайте також: Парламент. Виставити запобіжники
2007
Президент України Віктор Ющенко 2 квітня своїм указом оголосив розпуск парламенту та призначив нові вибори до Верховної Ради на 27 травня, що призвело до політичної кризи у країні.
Такому рішенню голови держави передувала складна політична ситуація, що виникла після так званої «коалціади» – тривалого процесу формування коаліції. Це питання було важливим і складним оскільки за Конституцією України в редакції 2004 року уряд України формувала правляча коаліція, яку повинні були створити виключно фракції партій, які перемогли на виборах. Тож коаліція вийшла хиткою.
Після рішення Ющенка про розпуск ВР більшість народних депутатів (Коаліція національної єдності) не визнали Указу президента, вважаючи його неконституційним. Цю позицію підтримали прем'єр-міністр Віктор Янукович та члени кабінету міністрів, котрі також відмовились визнавати даний указ.
27 травня після напруженої політичної боротьби президент, прем'єр-міністр та голова Верховної Ради домовилися про проведення дострокових парламентських виборів 30 вересня.
Вони відбулися за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні. За офіційними даними Центральної виборчої комісії України у цих виборчих перегонах брали участь 20 політичних партій і передвиборчих блоків. Явка виборців склала — 57,94%
Лідерами цих виборів стала Партія регіонів 35,5% голосів. Далі йшли Блок Юлії Тимошенко – 19,6%, Наша Україна — Народна самооборона – 12.9%, КПУ – 4,2, Народна партія – 3,7% та СПУ 3,2%.
2014
Президент Петро Порошенко 25 серпня після того, як партії "Удар" і "Свобода" вийшли з парламентської коаліції, і її не змогли сформувати упродовж 30 днів, призначив позачергові парламентські вибори на 25 жовтня.
Законом «Про вибори народних депутатів України» було встановлено прохідний бар'єр у 5% і змішану систему: 225 депутатів обираються в загальнодержавному багатомандатному окрузі за виборчими списками від політичних партій, а інші 225 — за мажоритарною системою в одномандатних округах. Явка виборців склала 52.42%.
При цьому вибори не відбулося в анексованому Росією Криму та на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Лідерами позачергових парламентських виборів 2014 року став Народний фронт – 22.14%, друге місце з невеликим відривом посів Блок Петра Порошенка – 21.82%. Далі йшли Об'єднання «Самопоміч» 10.97%, Опозиційний блок – 9.43%, Радикальна партія Олега Ляшка – 7.44% і Батьківщина – 5.68%.