ДНК: фальш старту – з аріями Гітлера

8 листопада на телеканалі «Україна», що належить олігарху Рінатові Ахметову, з великою помпою відбулася прем'єра документальної стрічки «ДНК-портрет нації». Чи сприяв фільм суспільній консолідації українців? Чи підніс він престиж вітчизняної науки у світі? Навряд чи.

Серед наукових консультантів картини не виявилося ні директора Інституту молекулярної біології та генетики НАН України Сергія Кравченка, ні інших вітчизняних фахівців галузі. У стрічці взагалі немає наукових консультантів, що й визначає жанр її як позанаукової.

Натомість запрошено експертів, у яких узято розлогі телеінтерв'ю – від півгодини до години й більше. З них до фільму вистрижено ледь не по кілька слів. Готового продукту експерти не бачили, та й незалежної наукової рецензії не було надано. З усякої класики можна зробити пародію, аматорів пародіювання ніколи не бракувало.

На першій хвилині фільму йдеться «про українців 4600 ро­ків тому», на другій хвилині всі дотеперішні історичні знання (тобто ціла наука?) оголошені «лжетеорією», замість неї диктор обіцяє негайно вас просвітити істиною в останній інстанції, хоча професор Пітер Форстер зображений меншим оптимістом: «Я гадаю, що в генетиці ми все ще дуже далекі від розуміння дуже простих речей».

«…Не було ніяких стародавніх слов’ян. Не було з погляду генетики». Це аж ніяк не те саме, що подальша цитата про брак підстав для виокремлення «давньоруської народності». Адже вигадано не «давніх слов’ян», а «давньоруську народність», і виключно про це й мова у звуковій цитаті. Під «давньоруську» гіпотезу знайдено лише 72 спільні українські, білоруські й російські слова, натомість у кожній з 12 слов’янських мов – по 3–3,5 тис. спільних слів і причину цього вбачають у спільній мові-предку.

Це принципове наукове положення важливо зрозуміти: як і в усіх інших народів світу, слов'янські мови та культури були, є і надалі формуватимуть нові покоління відповідних народів: так звуть носіїв цих мов. Ви вживаєте не українську, а мадярську? Мадяри радо приймуть вас за свого, і вас, і ваших дітей. І питання закрите – до чергового бажання змінити мову («стати словаком» або «стати німцем»). Гени не визначають вашої українськості. Винятки лише позірні (австрійці, бельгійці, швейцарці, квебекці). Бо насправді і їхні мови відмінні від стандартних мов у сусідній країні (німецької, нідерландської, французької). На прикладі карелів і комі-перм'яків, які за століття стали «теж росіянами», помітна потужна роль саме мови у формуванні народу. Росіяни півночі РФ тепер на 43% складаються з генетичних нащадків карелів, фінів, комі, мері, весі, мещери – носіїв протофінської Y-гап­ло­групи N. Ви кажете тепер, а раніше? А раніше вони не були росіянами, тому що не говорили російською. Генетично північні росіяни суттєво відрізняються від південних – людей з переважною групою R1a. Що ж їх єднає в один народ? Російська мова. А вже далі засвоєна через російську мову і російську школу російська культура.

Після революції 1917 року десятки тисяч російських «буржуїв» опинилися у Франції. Їхні нащадки давно французи: дехто згадує про бабусю-росіянку, а дехто – про бабусю-алжирку або африканку. Мільйони українців опинилися в Америці й Західній Європі. Їхні нащадки тепер називаються канадцями, аргентинцями, англійцями. Швед Йогансон і росіянка Вілінська, грек Мазепа, татарин Кримський і євреї Марковичі ставали українцями, маючи на те свої причини. Це звичайний процес.

«фрейдівська обмовка» у перших кадрах фільму символічна: один із трьох можливих шляхів мислення у Локка – шлях павука. В його наперед опрацьованій системі завершують свій політ хоч які різнобарвні метелики думок експертів, впливаючи хіба що на зміну кольору павутиння.

Немає сенсу оцінювати фільм із позицій офіційного опонента на захисті дисертації, адже автори стрічки не мають освіти в галузі, за яку взялися. Однак від нього можна було сподіватися серйознішого підходу до теорії етногенезу, надто після відповідальної заяви влітку редактора програм телеканалу «Україна», автора ідеї цього фільму Андрія Соколовського: «Головна мета – поставити крапку в безкраїх супереч­ках про походження українців. Особисто мене втомлюють політики, які з розумним виглядом і претензією на науковість говорять [всячину]. Причому так упевнено, немов самі були свідками всіх історичних подій. А український етногенез як був таємницею, так і залишається…» Тепер є і фільм, і жирна крапка, тобто обговорення його прем’єри, втім, сказане надалі актуальне. Влітку до заяви пана Соколовського дехто з науковців поставився з довірою. Виявляється, лише Ларису Масенко не підвела інтуїція: пані професор дистанціювалася від проекту фільму по другій розмові з його представниками.

Із запалом неофіта диктор плете павутиння міфу: «Все, що потрібно для того, аби розкрити таємницю української історії, – близько сотні зразків ДНК сучасних українців». Про те, що цих зразків якраз замало, свідчить сама відвезена влітку 2012 року до Німеччини вибірка аналізів ДНК українців: в ній не трапилося жодного нащадка сибіридів з групою Q, ані кавказців групи G, ані ефіопідів групи T, однак це бідність вибірки, а не властивість народу. Бо в аналогічних (замовчаних у фільмі) дослідженнях понад тисячі зразків ДНК ці групи знайдені відповідно у 5, 4 і 2% українців. Опрацьовані дані тих досліджень є в інтернеті, і тут позиція фільму знову ненаукова.

на паралельну науку фільм не тягне. Якщо показано арабів, вони мусять бути семітами, носіями Y-гаплогрупи J, як і євреї (підгрупа «J1: Semitic(Arabic, Jewish)», див. сайт [Ethnicities by haplogroup]). Але тут же додано, що це не «араби», а люди з «арабського світу», носії групи E1b1b. Виявляється, автори з претензіями повчати Академію не знають елементарних речей: це зовсім не араби, а бербери-імажіґен з докорінно відмінною від арабів історією і зовсім іншими маршрутами проникнення в Україну. І дальша цитата експерта про джигад арабів у Хозарії (714–750) як «підтвердження» появи групи E1b1bзовсім іншого народу з Африки, та ще й на 400 років пізніше – це чергова помилка фільму, до якої помилково обрана звукова цитата причетна так само, як помилково обране фото. Сплутати семітів-арабів з несемітами-берберами може студент, але його вправи не для мільйонного глядача і повчань для Академії.

Про трипільців не сказано найсуттєвішого: з усіх Y-гап­ло­груп Європи лише «кукутені-трипільська» група І2 «нізвідки» не приходила, вона місцева. Теперішнє мозаїчне поширення її носіїв вказує на формування групи на Балканах і прилеглих землях у дольодовиковий час. І мислити категоріями сучасної політичної карти в реконструкції подій передісторії – ознака ненауковості. Всі сусідні гаплогрупи прийшлі, вони сформовані поза Європою, що видно з градієнтного спадання кількості носіїв цих груп при віддаленні від джерела міграції. Максимум носіїв групи R1a (історично «протоскіфської», але провокаційно названої у фільмі «арійською») – не в українців, а в киргизів (64%) і таджиків (63%). З генетичних підстав подальші «ДНК-портрети арійців» мусять тепер бути про них.

Інші ознаки маніпуляції самоочевидні. У фільмі не наведено підсумкових цифр кожної з досліджених Y-гаплогруп (приховано результат). Не показано відомих з інтернету вже 12 років результатів генетичного складу сусідніх з Україною народів (ознака досистемного уявлення про об'єкт). Немає підсумків уже здійснених аналізів Y-гаплогруп українців з праць О. Семіно (2000), групи З. Россер, С. Кравченка, О. Євграфова і ще 60 вчених (2000), Дж. МакДональда (2005) та інших сучасних мікробіологів (цим порушено не лише наукову етику, а і принцип самокритичності). Надійно встановлений факт наявності у складі українців носіїв двох десятків гаплогруп (причому тих самих, що і в інших народів Європи!) свідомо підмінений живими муляжами «чотирьох фігурантів» з виразними голосами, а під кінець одним ярликом, чим остаточно зведено фільм з наукового шляху на манівці.

А як же з пріоритетом? Ідея про жінок як окремий етнос сенсаційна: її світовий пріоритет очевидний; цей революційний міф є свіжою постановкою питання для сусідніх народів і для біології в цілому. Відповідаючи рівню науковості шоу, він провіщає не менш змістовні продовження.

Самодостатність стрічки, поза сумнівом, належно оцінить й іноземний заручник фільму, британський мікробіолог, професор Пітер Форстер з відомої у науковому світі лабораторії у місті за «120 км від Дюссельдорфа», але навряд чи втішиться, побачивши свою працю впереміж з кадрами нацистської хроніки. Поки що важко уявити, що професор справді бачив, зрозумів і схвалив цей медіапродукт.

Кадри гітлерівської кінохроніки супроводжує такий текст диктора: «Таємнича арійська раса, що запаморочила голову Гітлерові та всій Німеччині, насправді існувала… Прямими нащадками аріїв Гітлер вважав саме німців. Але, на думку деяких українських учених, якщо і є в світі прямі спадкоємці давніх аріїв, то це українці». «Гітлер ґрунтувався на теорії, яку визнали антинауковою. Він намагався вичленувати представників арійської раси по зовнішності, відносячи до неї усіх високих, світловолосих і світлооких європейців. За українською версією, арії куди більше були схожі на сучасних українців. Можливо, вони прийшли з Індії і залишились на українській землі. Чи може це виявитись правдою? Багато атрибутів Запорізької Січі справді як дві краплі води схожі на арійські артефакти».

Далі показаний британський професор у стані роздумів про хромосому R1a в Україні – і черговий ляпсус: «Важливо, що при тому поширення українського типу цієї хромосоми точно збігається з поширенням індоєвропейських мов, тобто мови аріїв». Ні, індоєвропейські мови не тотожні мовам аріїв: офіційний лінгвістичний термін «арійські мови» – лише інша назва індоіранської групи індоєвропейських мов). І в цьому – маніпуляція. Бо не сказано, що Гітлер планомірно винищував носіїв звичайної у нас «мови аріїв» – циган.