Пауль Ціміак себе виказав. Після засідання ХДС у понеділок генеральний секретар, як завжди, виступив перед пресою. Хоча обіймає посаду вже три місяці, він і досі випромінює велику невпевненість. Його формулювання незграбні. Наприклад, замість «я» Ціміак каже «моя особа». Але, попри всю обережність, цього разу його слова дали змогу зазирнути глибше.
«Немає жодних заяв від значущих політиків, які зараз бодай у якійсь формі вимагали б змін у верхівці уряду», — сказав він. Це був коментар до дискусії, яку розпочала СДПН. У п’ятницю деякі соціал-демократи (здається, без будь-яких причин) заявили, що не готові на поточну каденцію обирати канцлером лідерку ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер. За цим стоїть побоювання, що на вибори 2021 року вона може піти з перевагою завдяки своїй посаді. Для СДПН це небажано.
Читайте також: Die Welt: Що залишиться від Меркель
Якщо розбити коментар Ціміака на окремі частини, в око впадають дві складові. По-перше, за його словами, «немає жодних значущих політиків», які висували б таку вимогу. Це означає, що, очевидно, є політики, які про це заявляють, але для Ціміака вони не такі важливі.
Це стосується Werte Union (Союз цінностей), об’єднання консервативних членів, яке помітно набирає ваги в партії. Досі генеральний секретар намагався підтримувати з цією групою добрі стосунки. «Ми знаємо, що багато партійців хоче змін», — каже шеф Werte Union Александер Міч.
Окрім того, багато що пояснює слово «зараз». Те, що «зараз» ніхто з тих, хто сидить у Берліні на керівних посадах, не вимагає відставки Меркель, не є несподіванкою. На сьогодні немає жодних політичних загроз, які хоча б частково виправдали б в очах виборців таку масштабну зміну. Але це не означає, що так лишатиметься і далі.
Меркель, звісно, може подати у відставку
Союз різко відреагував на ініційовану СДПН дискусію. Деякі значущі політики, такі як голова земельної групи ХСС Александер Добріндт і міністр охорони здоров’я Єнс Шпан (ХДС), закидають соціал-демократам, що ті ускладнюють роботу уряду. «Повноваження обраного Бундестагом федерального канцлера тривають до кінця каденції. Я не бачу підстав щось у цьому змінювати», — сказав у розмові з Die Welt депутат — експерт із права в ХСС Фолькер Ульріх.
Впливове оточення згаданих політиків у відповідь на запити намагається пояснити неможливість зміни канцлера на півдорозі. Очевидно, з боку Союзу є прагнення задавити таку дискусію в зародку. Завелика небезпека того, що громадяни можуть запідозрити в цьому таємну тактику влади. Таке рідко сприймають добре.
Читайте також: Die Welt: Відхід регентки
Тому спін-доктори, спираючись на Основний закон, кажуть про те, що Меркель може піти з посади лише в разі, якщо звернеться до Бундестагу по вотум довіри й не отримає його. Тобто проти Анґели Меркель мала б виступити її власна партія. А це малоймовірно, хоча й не неможливо. Якщо це станеться лише для того, щоб привести на посаду наступницю, а не тому, що довіра до нинішньої канцлерки справді похитнулася, своє слово, безумовно, скажуть правники-конституціоналісти. Адже досі таке ще не траплялося. Але справа й не має заходити аж так далеко. Що урядові радники замовчують, то це те, що Меркель може також подати у відставку. В доповіді наукової служби Бундестагу від 25 липня 2007 року зазначено: «Хоча відставка федерального канцлера чітко й не врегульована в Основному законі, але як самоочевидність допустима. Федеральний президент повинен задовольнити прохання федерального канцлера про звільнення».
Отже, якщо дотримувати букви Основного закону, передача повноважень від Меркель до Крамп-Карренбауер може відбутися лише за неабияких зусиль та з використанням юридичних хитрощів. Однак за неписаними законами це не така вже й проблема.
Це вдалося Аденауеру й Ергарду
Такі приклади вже були. Так, Конрад Аденауер передав канцлерство Людвіґу Ергарду. 15 жовтня 1963 року Аденауер пішов у відставку. Його вшанували на урочистому засіданні парламенту, тоді всі піднялися зі своїх місць. Через день Ергарда обрали канцлером голосами коаліції ХДС/ХСС та ВДП (Вільна демократична партія). Нових виборів не було.
Через три роки Ергард пішов у відставку. Був економічний спад, і він не подав бюджет на наступний рік. ВДП вийшла з уряду, Християнсько-демократичний союз на чолі з Куртом Ґеорґом Кізінґером утворив із СДПН першу велику коаліцію. У 1974-му після афери зі шпигуном НДР Ґюнтером Ґійомом і через нестабільний стан здоров’я у відставку подав Віллі Брандт (СДПН). Слідом за ним було усунуто з посади канцлера й Гельмута Шмідта.
Однак згадані вище прецеденти також показують, чому відставка хоча й можлива, але не зараз. У всіх випадках чинний канцлер втрачав підтримку своїх. Фракція ХДС/ХСС змусила Аденауера назвати дату відставки.
Адже вже у 1961 році ВДП воліла радше відмовитися від участі в уряді, аніж ще раз голосувати за нього. Перехідне рішення, якого домоглася фракція ХДС/ХСС, зняло цю проблему. Соціал-демократи вбачали більші шанси на майбутніх виборах зі Шмідтом, аніж із політично ослабленим і нездоровим Брандтом.
Потрібна була б криза, але яка?
Якщо Меркель хоче піти у відставку так, щоб це не сприймалося як чистий вияв партійно-політичної тактики, необхідна конкретна криза. І вона може настати. Звичайно, за лаштунками політики ХДС/ХСС давно думають про те, що може її спричинити. У Союзі є дуже значущі політики, які переконані, що наприкінці року Меркель більше не буде канцлеркою. І вони про це говорять. Але публічно, звісно, зараз нічого не вимагають.
Читайте також: Нормандські формальності
Однак малоймовірно, що вибори до Європарламенту наприкінці травня призведуть до появи таких вимог Союзу. Адже виходить, що Крамп-Карренбауер — провідна фігура у виборчій кампанії ХДС. Своє прагнення вона чітко підкріпила пропозицією щодо європейської політики у Welt am Sonntag. Меркель вище за це. Вибори до Європарламенту Крамп-Карренбауер хоче зробити першим випробуванням на міцність власної репутації.
Інакшою буде ситуація, якщо для ХДС вибори погано закінчаться в Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі. Наприклад, якщо Союз програє Саксонію АдН. Силу останньої тут пояснюють ворожістю до Меркель, яка панує там від часу кризи біженців. Тоді Крамп-Карренбауер могла б напирати. Те, що на чолі берлінської фракції ХДС/ХСС більше не людина Меркель, а Ральф Брінкгауз, посприяло б їй. Підтримка Меркель у власній партії вже не та, що була.
Проте про відставку мала б оголосити вона сама. А Меркель досі не дає жодних натяків на те, що хоче достроково піти з посади з будь-яких міркувань, і вже точно не з владно-тактичних. Ще у 2016-му, заявивши після довгих вагань, що знову балотуватиметься на виборах у Бундестаг, вона не лишила жодного сумніву, що правитиме чотири роки.
Читайте також: Складне партнерство
А отже, найімовірнішим варіантом, який незабаром може привести Крамп-Карренбауер на посаду канцлера, є саме той, за якого провідну роль відіграватиме СДПН. Для останньої вибори до Європарламенту значно критичніші, ніж для Союзу. Адже 26 травня обиратимуть і в Бремені. Сьогодні згідно з опитуваннями там лідирує ХДС. Якщо після 70 років СДПН програє в місті-землі, тиск на партійне керівництво довкола Андреа Налес дуже зросте. Вилетіти із земельного уряду після 29 років СДПН ризикує і в Бранденбурзі. Але навіть якщо обоє виборів пройдуть добре, політична боротьба на цьому не закінчиться. Попередньо в листопаді Союз і СДПН хочуть переглянути коаліційну угоду. Наскільки конфліктогенним буде цей момент, залежить від того, як для СДПН мине рік виборів і чи піде Союз на поступки своєму партнерові.
Якщо СДПН відкличе з уряду своїх міністрів, Меркель може спробувати створити коаліцію «Ямайка» (ХДС, ВДП і «Зелені». — Ред.). Але одного разу їй це вже не вдалося. ВДП заявила, що на неї Меркель може не розраховувати. Тоді настане час Крамп-Карренбауер.
СДПН може себе потішити. За нову кандидатуру голосувати в Бундестазі вона не мусить. Тоді за більшість для канцлерки відповідатимуть інші.