Такого напруження між США й Туреччиною не було давно. Погіршення сталося в останні тижні, відколи Туреччина напала на курдів, союзників Вашингтона в Північній Сирії, і під обстріли при цьому потрапили й американські солдати. Ця криза й зближення Анкари з Росією викликають сумніви, чи досі ця країна НАТО над Босфором лишається надійним партнером Заходу. Тому експерти активно обговорюють ключове питання: чи в безпеці ядерна зброя, яку Сполучені
Штати розмістили в Туреччині?
Ця дискусія почалася після турецького військового путчу 2016 року, а нині активізувалася з новою силою. Зростає занепокоєння щодо безпеки близько 50 ядерних боєголовок на турецькій авіабазі Інджирлік і в Адміністрації Трампа. Як повідомляє The New York Times, Міністерство енергетики (відповідальне за ядерну безпеку) та Державний департамент з огляду на нову кризу перевірили плани евакуації ядерної зброї.
За повідомленням Times, американський офіцер, який займається цією справою, сказав, що «зброя тепер практично в заручниках в Ердогана». Її вивезення з Інджирліку «де-факто означатиме кінець турецько-американського військового альянсу. Однак якщо її там лишити, це означатиме збереження ядерної вразливості, якої давно було треба позбутися».
Читайте також: DIE WELT: напруга на Близькому Сході, багатостраждальний бундесвер
Приводом для занепокоєння експертів із ядерної зброї став ще путч у Туреччині 2016 року. Скидалося на те, що турецький командувач Інджирліку брав участь у перевороті, а бойові літаки, які бомбардували парламент та інші державні інститути, заправляв у повітрі літак, що стартував із цієї авіабази. Тому військові в день перевороту відрізали Інджирлік від енергопостачання й закрили над ним повітряний простір. «Тоді це наштовхнуло на певні неприємні думки, — писав у 2016 році експерт із ядерної зброї Джеффрі Льюїс. — Невже це справді хороша ідея — розміщувати американську ядерну зброю на авіабазі, підпорядкованій тому, хто допомагає бомбардувати парламент власної країни?» Тоді Льюїс та інші експерти виступали за виведення зброї. «Зробити це у 2016-му було доброю ідеєю, зважаючи на нове напруження, — каже Льюїс у розмові з Die Welt. — Сьогодні це, очевидно, значно складніше завдання».
Льюїс — професор Інституту міжнародних досліджень Міддлбері, що в каліфорнійському місті Монтерей. Три роки тому він висловлював стурбованість через можливість потрапляння американської ядерної зброї до рук турецьких путчистів. Тепер через нинішню турецько-американську кризу його турбує інше, адже під час атаки на Північну Сирію турецькі сили обстріляли американських солдатів. «Що сталося б, якби турецький уряд на чолі з Ердоганом конфіскував зброю?» — запитує він. І хоча ймовірність цього, на думку Льюїса, невелика, але все ж таки достатня, щоб вимагати виведення зброї. «У сфері ядерного озброєння ми говоримо про дуже малі ризики, але якщо вони трапляються, наслідки будуть надзвичайними».
Звісно, американська ядерна зброя в Інджирліку перебуває під захистом. «Є паркани і ворота, охорона, боєголовки зберігаються в камерах, заглиблених у підлогу авіаційних бункерів. Усе захищено замками, коди на яких для здійснення запуску потрібно зламати», — каже Льюїс. Але жоден із цих заходів безпеки не розрахований на протистояння з іншою державою, яка прагнутиме дістати доступ. «Навіть кодові замки зроблені лише для того, щоб збільшити час, необхідний для здобуття контролю над зброєю, — зазначає експерт. — Якщо відносини розвиватимуться в цьому напрямі й ми перестанемо бути союзниками, то опинимося в ситуації, яку розробники заходів безпеки навіть не уявляли».
Майданчик ісламістських екстремістів
Партнери по НАТО роками стурбовано спостерігають, як Туреччина дедалі більше віддаляється від Заходу. «Зміна її поведінки впродовж минулих років була жахлива, — сказав нещодавно міністр оборони США Марк Еспер. — Я маю на увазі вихід країни із західної орбіти».
Читайте також: Мічіто Цуруока: «Жодна країна не має дієвого варіанта, як зупинити розробку в КНДР балістичних ракет і ядерної зброї»
Стурбовані експерти й перетворенням Туреччини на майданчик для ісламістських екстремістів. Терористичні групи можуть спробувати захопити Інджирлік, щоб дістати доступ до бомб. Льюїс занепокоєний загальним падінням рівня безпеки Сполучених Штатів у поводженні з ядерною зброєю. Приклад — бельгійські активісти-пацифісти, які нещодавно дістали доступ до ядерного ангара, бо хтось просто забув зачинити двері. «Ми не раз бачили, як персонал, що охороняє зброю, часто не зважає на протоколи безпеки», — каже Льюїс. А в такому небезпечному середовищі, як Туреччина, ситуація загрозливіша, ніж будь-де. Достатньо, щоб якась терористична група спробувала дістати доступ до озброєння. Коли не дотримано заходів безпеки, вона цілком може досягти успіху.
У своїй останній статті б’є на сполох й експерт із ядерної зброї у Федерації американських вчених Ганс Крістенсен. Він пише, що потреба в найближчі роки замінити розміщену в Туреччині атомну бомбу B61 сучаснішою модифікацією B61-12 робить ситуацію ще загрозливішою. Це дорівнювало б новому зобов’язанню США і далі тримати свою ядерну зброю в Туреччині. Але після 60 років зберігання бомб у цій країні настав час повернути їх додому, вважає Крістенсен.
Офіційних коментарів на цю тему американський уряд не дає, що в минулому вже ставало приводом для чуток. Наприклад, подейкували, що після 2016-го зброю забрали й нині вона в Румунії. Але, зважаючи на плани виведення, про які писала газета Times, це, очевидно, не так. На сайті 39-го авіакрила підтримки операцій ВПС США, що міститься на базі Інджирлік, також можна знайти докази того, що зброя досі в Туреччині. Там ідеться про те, що авіакрило підтримує турецькі, американські та союзницькі сили, які діють із бази Інджирлік «в усьому спектрі повітряних операцій та операцій ядерного стримування».
Критики, зокрема Льюїс, вважають Інджирлік найгірше захищеним місцем зберігання американської ядерної зброї у світі. Але про що сигналізувало б зараз виведення озброєння? «Так довго зволікаючи з виведенням, США самі загнали себе в кут. Вибір між ядерною безпекою, з одного боку, і тим, щоб кинути Туреччину напризволяще, — з другого, загострився й актуалізувався, хоча це й не було потрібно», — вважає Крістенсен.
Негативний сигнал Туреччині
Тому інші експерти застерігають від поспішних дій. Заступник директора Фонду стратегічних досліджень у Парижі й радник французького уряду Брюно Тертре скептично ставиться до виведення військ і не вважає це нагальною потребою. Страшні сценарії ґрунтуються на припущенні, що турки чи інша стороння сила зможуть захопити зброю, не відкриваючи вогонь по американських військових, бо інакше це стало б оголошенням війни Сполученим Штатам, вважає Тертре. «Навіть якщо це станеться, ймовірність того, що Анкара використає зброю на свою користь чи вилучить із неї відповідні елементи, надзвичайно низька», — пише експерт у листі Die Welt. Зрештою, на це потрібен час, і американці навряд чи стали б просто за всім цим спостерігати. Тертре натомість застерігає від політичних і стратегічних наслідків можливого виведення.
Читайте також: Ядерна зброя США. У НАТО помилково розкрили розміщення військових баз в Європі
«Одностороннє виведення було б негативним сигналом Туреччині, що ставлення НАТО до країни погіршуватиметься. Це може бути сприйнято як відмову США від Туреччини й стати приводом для її виходу з НАТО та Договору про нерозповсюдження ядерної зброї — цілком контрпродуктивний сценарій», — вважає Тертре. На його думку, вкрай малоймовірно, що тоді Туреччина і далі відмовлятиметься від розробки власної ядерної зброї. Експерт також застерігає, що таке рішення може спровокувати нові дискусії про американську ядерну зброю в інших європейських країнах, як-от Німеччина, Бельгія, Італія та Велика Британія. Виведення з Туреччини може призвести до того, що концепцію спільної участі в питаннях, пов’язаних із ядерною зброєю, взагалі буде поставлено під сумнів.
Зокрема, й через зростання невдоволення населення розміщенням американської ядерної зброї у власній країні. Окрім того, виведену з Туреччини зброю (йдеться майже про третину всього європейського арсеналу американських ядерних боєголовок) доведеться розмістити деінде на континенті, якщо ставити за мету зберегти її стримувальну дію. На думку Льюїса, вимогам безпеки можуть відповідати авіабази Рамштайн у Німеччині й Лейкенхіт у Великій Британії. Достатньо захищена й авіабаза Авіано на півночі Італії, але для розміщення всіх бомб із Туреччини там замало місця. Утім, згода на таке розміщення для багатьох європейських урядів аж ніяк не самоочевидне питання, зауважує Тертре. Отже, в американців є тільки погані варіанти. Або залишити в Туреччині недостатньо захищену ядерну зброю й погодитися на пов’язані з цим ризики. Або вивести її й бути готовими до непрогнозованих політичних та геостратегічних наслідків.