Вони підвелися з церковних лав. Молоді й старі, чорні й білі співають, розхитуються в такт, сміються, ритмічно плескають під пісні, вигукують «Амінь!» і «Алілуя!». Вступає органіст, старша пані супроводжує музику гучними звуками маракасів. 56-річний єпископ Вільям Барбер у чорно-золотій рясі на огрядному тілі радісно й харизматично задає такт. Він раз по раз вигукує своїм братам і сестрам «Добре!» і «Дякую!».
Це свято відбувається недільного ранку в церкві Грін Ліф у Голдсборо (Північна Кароліна). Молодий чоловік у білій сорочці, темному костюмі й краватці в третьому ряді церковної нави також підвівся. Він розважливо плескає. Коли Барбер вигукує в мікрофон «Амінь!», чоловік промовляє разом із ним. «Ми хвалимо Господа за створення жінок», — вигукує громада цього жіночого дня. «Ми можемо ще голосніше!» — розпалює своїх прихожан Барбер. Чоловік у третьому ряді несміливо всміхається. Час від часу він погладжує Біблію в шкіряній палітурці, яку приніс із собою і яка лежить ліворуч від нього.
Читайте також: Die Welt: Нова любов Кремнієвої долини до Трампа
Молодий чоловік у третьому ряді — Піт Буттіджедж. Йому 37 років, він демократ, мер 100-тисячного міста Саут-Бенд в Індіані. Навчався в Гарварді, був стипендіатом Родса й солдатом в Іраку. Начебто говорить дев’ятьма мовами та грає на фортеп’яно. Піт син професора, його батько — емігрант із Мальти; є прихожанином Єпископальної церкви, себто англіканцем. Він гомосексуал, із 2018-го одружений із Частеном, шкільним учителем.
Протягом наступних 2,5 год. Буттіджедж раз по раз притримується за передню лаву. Його щелепи постійно рухаються. На відміну від інших відвідувачів меси, які в перервах між молитвами розмовляють, жартують і сміються, цей чоловік не шукає контакту із сусідами по лаві, не вступає в балачку. Руку ближньому він подає лише на заклик єпископа. Очевидно, він не знайомий із культурою служб Божих на американському Півдні.
Буттіджедж хоче стати президентом Сполучених Штатів. Цілком імовірно, що він буде першим кандидатом від демократів, який відкрито говорить про свою гомосексуальність. Перед ним надскладний виклик — перемогти Дональда Трампа 3 листопада 2020 року. Але чи зважиться на таку гонку молодий місцевий політик без жодного досвіду у Вашингтоні? І чи годиться він, неймовірний раціоналіст, який тут, у Голдсборо, аж ніяк не здається популярним народним героєм, для Білого дому? І чи США взагалі готові до гомосексуального президента?
Поміж інших демократичних кандидатів Буттіджедж стартував надзвичайно потужно. Тоді як знані сенатори повиходили з гонки, «мер Піт», як він сам себе називає, має підтримку, увагу й пожертви. У загальнонаціональних опитуваннях він на четвертому місці після Джо Байдена, Берні Сандерса та Елізабет Воррен, хоча за віком годиться їм у сини. До того ж Буттіджедж має всі шанси незабаром просунутися ще вище. В Айові, де попередні вибори демократів відбудуться 3 лютого, він, як свідчать опитування, на першому місці. Результати перегонів минулих років на Північному Сході Америки надзвичайно показові: із 2000‑го кандидатом від демократів завжди ставав переможець в Айові.
На Північному Сході — базовому регіоні демократів — в академічному середовищі гомосексуальність не проблема. Буттіджедж часто демонстративно виступає разом зі своїм чоловіком. 30-річний Частен Буттіджедж на час передвиборчої кампанії взяв відпустку та їздить країною. У Twitter за ним стежить 400 тис. осіб — чверть аудиторії його чоловіка. Натомість у південних штатах, де живе багато афроамериканських виборців, опитування свідчать не на користь Піта Буттіджеджа. Деякі церкви, орієнтовані на чорношкірих прихожан, мають застереження щодо гомосексуалів: мислення багатьох афроамериканських демократів консервативне, традиційне.
Читайте також: Імпічмент Трампа. Все що потрібно знати
Окрім того, Буттіджеджу часто закидають, що як мер він дуже мало робить для боротьби з расизмом. Недовіру викликало відео восьмирічної давності, у якому Буттіджедж каже, що дітям із малозабезпечених родин і дітям меншин бракує виховання та зразків для наслідування. Подейкують, що він обслуговує расистський наратив. Його нещодавня заява про те, що він, як гомосексуал, має більшу емпатію до досвіду інших маргіналізованих груп населення, викликала спротив. Отже, через суміш цього всього й те, що він маловідомий на Півдні, у нього погані результати. Саме тому Буттіджедж з’явився в неділю в церкві Грін Ліф, яку колись заснували раби, затим відвідає Південну Кароліну й Алабаму.
Церковна громада юного Христа полегшує завдання своєму гостеві що мріє працевлаштуватися в Білому домі, спершу під час служби, а тоді в дискусії. Вільям Барбер, єпископ, ікона громадянського руху чорних, у 2016-му виступав на партійному з’їзді демократів. На червень 2020 року він планує велику демонстрацію у Вашингтоні проти бідності, поганого медичного забезпечення, расизму, а також проти Дональда Трампа. «Ця церква відкрита для всіх, колір шкіри, віра, стать не мають жодного значення, — каже Барбер. — Бог любить усіх людей, цінує боротьбу афроамериканців, гомосексуалів і лесбійок за емансипацію та громадянські права». Тезу про ворожість чорношкірої спільноти до гомосексуалів Барбер заперечує. Буттіджедж уважно читає у своїй Біблії текст проповіді — Другу книгу Мойсея, шлях Ізраїлю через Червоне море. «Історія звільнення!» — вигукує проповідниця, професорка теології з Теннессі. Її виступ також харизматичний, захоплений і захопливий, її проповідь доповнює свято. Члени громади зітхають і вигукують «Так!», здіймають руки догори, кричать «Амінь!» і «Алілуя!», аплодують. На заклик теологині Буттіджедж плескає. Він майже 3 години сидить у церкві, не промовивши жодного слова. Для чоловіка, який хоче стати американським президентом, це половина вічності.
Одразу після служби помічники прибирають вівтар і розп’яття, Буттіджедж зникає, єпископ Барбер знімає рясу. «Як гомосексуальний чоловік у поважному віці, я й уявити не міг, щоб гомосексуал кандидував на президента», — зізнається Стів Баддур, 72-річний учитель англійської мови на пенсії, поки церкву облаштовують для дискусії. Буттіджедж сідає на барний стілець. Настав етап запитань-відповідей на тему бідності. «Ми не праві й не ліві, ми церква Грін Ліф», — зауважує Барбер. У нього цікавляться, що він скаже про сексуальну орієнтацію Буттіджеджа. Єпископ відповідає й таким чином прокладає для свого гостя міст: «Нічого, бо це не біблійське питання, Христос його не ставить».
Читайте також: Світ про Україну. Зв'язки Білого дому і Порошенка та втрачені можливості Трампа
Нарешті черга Буттіджеджа. У руці в нього мікрофон та аркуш із нотатками. «Я гадаю, що прийшов у світ, щоб приносити користь іншим», — каже він. Далі розповідає про цінності й віру, у яких його виховали батьки, перелічує послання Біблії: приймати подорожніх, допомагати бідним. Вільна промова та блок запитань-відповідей за Буттіджеджем. У цьому він блискучий оратор: виступає за мінімальний розмір оплати праці $15 за годину, збільшення виплат при народженні та на виховання дитини, автоматичну реєстрацію виборців.
Пілот військово-повітряних сил на пенсії запитує, що кандидат планує робити в освітній політиці на посаді президента. «Передовсім я поставлю міністром освіти того, хто вірить у державну шкільну систему», — відповідає Буттіджедж й викликає схвальні овації. Про «своє президентство» молодий чоловік, який щойно так відчужено сидів у церковній наві, говорить як про щось самоочевидне.
«Я пишаюся мером Пітом, — каже після дискусії колишній учитель Стів Баддур. — Він такий чутливий і людяний, такий прагматичний і переконливий, має все, чого очікуєш від президента». Але чи готова Америка до президента-гомосексуала? «Найбільше моє бажання — щоб у 2020-му було усунено Трампа», — додає він із помітною часткою скепсису щодо того, чи Буттіджедж відповідна для цього кандидатура. «У мера Піта в запасі ще купа років, щоб поборотися за крісло сенатора, губернатора чи президента», — завершує Баддур.