Нуль. Чи китайською лінґ. Одне зі слів, що зараз визначають політичні дискусії в Китаї, — саме це число. Число нових щоденних заражень коронавірусом. Воно є визначальною віхою і має поділити епідемію на «до» і «після». А ще показати, що вірус подолано.
19 березня Національна комісія з охорони здоров’я вперше заявила про нуль нових заражень. У Китаї ніхто не заразився коронавірусом. І хоча Комісія цього самого дня повідомила про 34 випадки, але у всіх 34 випадках ішлося про так зване імпортоване інфікування. Їх начебто привезли в Китай прибулі люди. Відтоді ця схема повторюється. Потім Китай також повідомив про численні нулі:
23 березня — нуль нових хворих, 39 випадків імпортованого інфікування.
24 березня — нуль нових хворих, 47 випадків імпортованого інфікування.
25 березня — нуль нових хворих, 67 випадків імпортованого інфікування.
26 березня — нуль нових хворих, 54 випадки імпортованого інфікування.
27 березня — нуль нових хворих, 54 випадки імпортованого інфікування.
Тому кількість інфікованих людей у Китаї вже певний час постійно тримається на рівні 82 тисяч. Питання лише, чи ці цифри відповідають дійсності. Чи можливо за два місяці так радикально стримати епідемію, щоб у країні з населенням 1,4 млрд практично не було нових випадків зараження? Чи Китай показує світові цифри, що відображають не дійсність, а фантазії Комуністичної партії?
Тим часом уже є індикатори, що свідчать про останнє. Китайський журнал Caixin нещодавно повідомляв, що в Ухані щодня з’являється понад десяток інфікувань. Але їх не враховують, бо, попри позитивні тести, в інфікованих немає симптомів. Немає симптомів, немає і нових заражень — здається, що це стало новим гаслом влади. До того ж практично гарантовано, що в приблизно 85% інфікованих коронавірусом симптоми відсутні або легкі. Гонконгівський телерадіоканал RTHK навіть повідомляв, що лікарні в Ухані відправляють людей додому без тестування. Джерело цитували зі словами, що «це має не медичне, а політичне пояснення». Ще в одній статті в Caixin писали, що мешканці Уханю вже можуть забирати попіл своїх близьких з похоронних агенцій. Офіційно в епіцентрі коронавірусу померла 2531 людина. Однак на фото в статті видно, що лише в одному похоронному бюро було 3500 урн. За даними Caixin, в Ухані вісім таких похоронних бюро.
Читайте також: Математичні моделі пандемії: як роблять прогнози
За словами Джеремі Л. Воллеса, знавця Китаю і професора Університету Корнелла, цифри в китайській політиці мають вирішальну роль. «Китайські службовці дуже уважні до цифр, — пише він у The Washington Post, — особливо до статистичних даних, як-от росту ВВП, податкових зборів, інвестицій, які давно стали центральним пунктом системи Комуністичної партії для оцінки службовців». До офіційних цифр із Китаю варто бути скептичним, навіть якщо очевидно, що ізолювання цілої провінції мало зменшити кількість заражень.
23 січня Китай закрив від зовнішнього світу провінцію Хубей із населенням 60 млн осіб. Як писала в березні ВООЗ, це, «ймовірно, найамбітніші, найшвидші та найагресивніші в історії зусилля для локалізації хвороби». Так воно й було, навіть якщо Китай використав методи, практично немислимі в демократичній правовій державі. А ще Китай надто зволікав з повідомленням про спалах. Коли наприкінці грудня почали з’являтися перші згадки про те, що в Ухані циркулює новий вірус, місцева влада змусила мовчати тих, хто про це говорив. За повідомленнями китайських партійних ЗМІ, главі держави Сі Цзіньпіну доповіли про спалах 7 січня. Але публічно на цю тему він уперше висловився аж через майже два тижні — 20 січня, за три дні до раптового карантину. Про те, що новий вірус, можливо, переноситься від людини до людини, 31 грудня ВООЗ, за іронією, повідомив Тайвань — демократична острівна країна, яка через китайську ізоляційну політику навіть не є членом цієї Організації. Але ВООЗ проігнорувала це застереження. Здається, що Організація також не зробила висновків зі своєї помилки. Високопоставлений радник шефа ВООЗ раптово перервав інтерв’ю з гонконгівським телерадіоканалом RTHK, коли журналістка наполегливо намагалася поставити питання про Тайвань.
Наслідки цього хибного менеджменту Китаю та ВООЗ можна виразити в цифрах: за підрахунками вчених із Саутгемптонського університету, якби Китай ужив заходів щодо боротьби з коронавірусом на тиждень раніше від офіційного оголошення, захворіло б на 66% людей менше. Зі студії журналу Science випливає, що до ізолювання 23 січня провінції Хубей 86% випадків зараження не були виявлені. Недержавна організація «Репортери без кордонів» так підсумовує наслідки китайської цензури преси й інтернету: «Якби китайська преса була вільною, коронавірус, імовірно, не став би пандемією».
Минулої середи влада провінції нарешті зняла ізоляцію з провінції Хубей. 8 квітня обмеження повинні зняти з міста Ухань. Центральне повідомлення: ми повертаємося до business as usual. Насправді ж країна від цього ще дуже далека. У багатьох провінціях ще зачинені школи. Немає і нової дати проведення скасованого Народного конгресу — найважливішої політичної події в китайському календарі. Але Китай уже перемкнувся. Країна, з якої почався коронавірус, більше не хоче бути жертвою епідемії. Вона використовує кризу, у якій опинилися Європа та США, і вдає із себе помічника в скруті. Пекін відправляє медичне обладнання та фахівців по всьому світу — від Японії до Іраку, від Іспанії до Перу. «Женьмінь жибао», рупор Комуністичної партії, днями займається тим, що завзято повідомляє, яким главам держав Сі Цзіньпін тепло висловив підтримку й надіслав допомогу. Лише нещодавно вона присвятила телефонним розмовам Сі, які він провів напередодні, три із семи статей на передовиці. Однак ці позірно альтруїстичні жести — політичний розрахунок. Пекін має гостру потребу повернути контроль над політичним наративом у власній країні, пише Тайсу Зенґ, професор Єльського університету в онлайн-часописі ChinaFile: «Міжнародні порівняння та звинувачення пропонують можливий вихід із ситуації».
Читайте також: Die Welt: Ці медикаменти тестують проти коронавірусу
Своєю допомогою Китай цілеспрямовано б’є по критичних місцях Європейського Союзу. У державах зі скептичними до ЄС політиками Пекін досягає цим успіху. Наприклад, італійський міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо з «Руху 5 зірок» вийшов у Facebook на пряму трансляцію, де вихваляв прибуття в Італію китайської допомоги. Торік саме Майо зробив Італію першою з країн Великої сімки членом ініціативи «нового Шовкового шляху» — китайського інфраструктурного проекту, який критики вважають інструментом тиску для Пекіна. Александар Вучич, президент Сербії, навіть екзальтовано поцілував китайський прапор, коли в Белград прибула китайська команда помічників. Сербія — кандидат на вступ до ЄС. Цей ухил у бік Китаю може стати сигналом для інших країн на південно-східному фланзі Євросоюзу.
Потрапити в поле зору китайських фірм під час кризи можуть і німецькі підприємства. Так знову з’явилися чутки, що китайські акціонери Geely і BAIC намагаються збільшити свої частки в Daimler. Китайці давно виявляють інтерес до розширення участі у швабському підприємстві. Сильне падіння курсу з початку пандемії на руку китайцям для вигідної покупки чергової частки в Daimler. Акції протягом місяця втратили майже третину ціни.
Наступ китайської пропаганди провокує в ЄС жорстку критику. «Триває глобальна битва наративів», — пише на інтернет-сторінках ЄС Жозеп Боррель, верховний представник ЄС із питань закордонних справ та політики безпеки. Китай агресивно поширює меседж, що він, на відміну від США, відповідальний і надійний партнер. Європа рухається у світ щоразу більшої геополітичної напруженості, особливо між США і Китаєм. «Коронавірус — це спільний ворог світу, проти якого нам необхідна глобальна мобілізація», — сказав Боррель у розмові з Die Welt. ЄС робить ставку на міжнародну солідарність і багатосторонні зусилля. «Адже зараз певні країни уражені більше, ніж інші, а ці інші були дужче уражені вчора, а ще інші будуть більше уражені завтра. І самотужки подолати цю ситуацію не зможе ніхто».
Те, що кількість інфікованих у США перевищила показники в Китаї, грає на руку пекінській пропаганді. З початку кризи коронавірусу відносини між супердержавами драматично погіршилися. Відносини між Пекіном та Вашингтоном і до того були найгіршими з часу встановлення дипломатичних відносин 1979 року. Однак тепер до торговельної війни та протистояння через роль китайського ІТ-підприємства Huawei у європейських 5G-мережах додається ще й конфлікт навколо того, хто винен в епідемії. Відтоді Вашингтон і Китай обмінюються звинуваченнями. Один з речників китайського міністерства закордонних справ поширював теорію змов, мовляв, армія США могла завезти вірус в Ухань. У відповідь Дональд Трамп донедавна говорив про «китайський вірус», щоб чітко заявити, звідки той походить. Пекін вислав понад десяток американських журналістів, зокрема репортерів The New York Times, The Washington Post і The Wall Street Journal. Вашингтон також обмежив кількість китайських представників мас-медіа у США. Однак те, що здається кроком у відповідь, насправді ним не є, бо китайці — не журналісти незалежних ЗМІ, а працівники державних пропагандистських ЗМІ. «Коронавірус може змінити глобальний порядок» — з таким заголовком кілька днів тому вийшов американський часопис Foreign Affairs. Іронія в тому, що саме Китай — країна, де з’явився вірус і яка відповідає за його поширення, — може врешті вийти з пандемії зміцненим.
Читайте також: COVID-19 в Ірані: що приховує режим
Тайвань повинен отримати доступ до ВООЗ
Фракція ВДП у німецькому Бундестазі вимагає для Тайваню статусу спостерігача у ВООЗ. У відповідному зверненні, яке є в розпорядженні Die Welt, ліберали закликають федеральний уряд докладати зусиль для того, щоб представники цієї острівної демократії отримали свій статус у міжнародній організації. Тайвань як спостерігач також повинен брати участь у травневих зборах Всесвітньої асамблеї здоров’я — генеральних зборах ВООЗ у Женеві. Окрім того, представники Тайбею повинні бути допущені до обміну інформацією та до всіх зустрічей ВООЗ стосовно COVID-19.
Через ізоляційну політику Китаю Тайвань не є членом ВООЗ. Тому ця демократична держава не має доступу до інформації та баз даних ВООЗ, що становить ризик для здоров’я. З 2009 по 2016 рік Тайбей мав статус спостерігача. Однак після виборів Цай Інвень президенткою Тайваню 2016 року Китай заборонив і це. За модельними підрахунками Університету Джона Гопкінса, Тайвань через свої тісні зв’язки з Китаєм мав би зіткнутися з третьою за масштабом епідемією. Насправді ж епідемія COVID-19 у Тайвані поширилася значно слабше, ніж очікувалося. Завбачливими діями й доброю координацією країні вдалося стримати кількість інфікувань. Оскільки ВООЗ через тиск Пекіна визнає Тайвань частиною КНР, острівна держава вважається країною високого ризику.
«Цілковито неприйнятним є тиск Комуністичної партії Китаю на ВООЗ, щоб та не брала до уваги тайванської експертизи в боротьбі з пандемією, — сказав у розмові з Die Welt депутат ВДП Франк Мюллер-Розентрітт. — Тайвань натомість повинен отримати статус спостерігача у ВООЗ, щоб ця острівна держава дістала можливість обмінюватися інформацією».