Прикордонний пункт пропуску між Шеньчженем і Гонконгом — один із недавно побудованих. Подорожні, виходячи тут з автобуса, проходять через довгу споруду спершу на виїзд із Китаю, а тоді до паспортного контролю в Гонконзі. Це значний прогрес, як каже гід, що супроводжує делегацію північнонімецької торгової палати IHK Nord. У старих пунктах пропуску, додає він, треба під відкритим небом простувати з багажем від китайського до гонконгівського контролю. Погано, особливо за сильних дощів. Попри всю модернізацію очевидно, за ким останнє слово: на цьому пильно стереженому кордоні лише Китай вирішує, кому дозволено в’їзд і виїзд. Після повернення Великою Британією колонії Гонконг став особливим адміністративним районом Піднебесної, із порівняно ліберальною правовою системою та повною свободою пересування, однак лише стосовно зовнішнього світу, а не материкового Китаю.
Протести здебільшого молодих людей, які вже кілька місяців стрясають Гонконг, унаочнюють, як посилюється зовнішній тиск Китаю на мегаполіс. Менш очевидно, але не менш стратегічно Пекін намагається покарати Гонконг й економічно.
В одному з готелів у його центрі представник німецької промисловості в Гонконзі Вольфґанґ Нідермарк пояснює ситуацію. «Гонконг — наче лупа глобальних процесів, дивлячись чи то на конкуренцію авторитарних систем із демократичними та вільноринковими, чи то на викривлення та невдачі глобалізації», — говорить Нідермарк, який представляє близько 300 фірм ФРН у Торговельній палаті Гонконгу. «Ми тут на фронті всесвітнього протистояння систем».
Читайте також: Порожні слова
«Тепер економіка піде в рецесію»
Гонконг залишається центром економічної потуги глобального масштабу, одним із найбагатших мегаполісів світу із його ВВП у $363 млрд на лише 7,4 млн населення та п’ятим за розміром морським портом. Проте економіка, яка тримається на фінансовому секторі, торгівлі, туризмі та сфері послуг, страждає. Шкоди бізнесові завдають актуальні заворушення, а особливо стратегічний тиск Китаю. «У першому півріччі 2018 року ми мали 4,8% зростання, а в першому півріччі 2019-го — лише 0,6%, — говорить Нідермарк. — Тепер тутешня економіка заходить у рецесію».
Ніхто не знає, чи вдасться Китай до відкритого насильства проти демонстрантів. У Шеньчжені стоять парамілітарні підрозділи, їхня присутність налякала в серпні світову громадськість. «Китай навіть не мусить вводити війська», — каже член Німецької торговельної палати. — Китайська армія ще з передачі Гонконгу 1997 року має тут власний гарнізон». Цими днями Китай провів щорічну планову ротацію підрозділів у Гонконзі. Вантажівки та броньована техніка проїжджали мегаполісом уночі. Тоді вуличний рух менший, а відтак і провокація Гонконгу не надто велика.
Чимало оглядачів сумнівається, що Китай вдасться до військової інтервенції, зокрема, і через тісні економічні зв’язки Гонконгу з материком. «У Гонконг із материкового Китаю інвестували $500 млрд, половину позицій Гонконгівської біржі становлять великі китайські підприємства», — каже один із місцевих дипломатів, який побажав залишитись анонімним. Знайти заміну Гонконгові, фінансовому майданчику зі 150-річним досвідом та щільною мережею зв’язків, у всьому світі нелегко.
Однак саме над цим Китай постійно працює. Заснований 1980 року особливий адміністративний район Шеньчжень нині вважається найсучаснішим китайським містом та «кремнієвою долиною» найбільшої за населенням країни. У мегаполісі розташовані штаб-квартири таких важковаговиків китайської ІТ-економіки як виробник мережевого обладнання Huawei, розробник програмного забезпечення та мобільних додатків Tencent, виробники комп’ютерного обладнання Royole та UBTech. Чималі частини міста тісно пов’язані цифровими мережами, наприклад, центральною системою спостереження та управління дорожнім рухом.
Читайте також: Die Welt: Студент проти супердержави
Окрім того, у Шеньчжені третій за розміром у світі контейнерний порт — транзитний вузол для продукції місцевої промисловості. «Я вважаю, що Китай хоче зберегти Гонконг як фінансовий центр, проте й Шеньчжень міг би розвиватися в цьому напрямі», — говорить Максиміліан Бутек, представник інтересів німецької економіки в провінції Гуандун (Кантон), до якої належить і Шеньчжень.
До всього цього центральний уряд у Пекіні дотримується стратегії ще тіснішого адміністративного та економічного поєднання цих мегаполісів у дельті Перлинної річки. «Може з’явитися супермегаполіс із понад 110 млн мешканців, економічна потуга якого мала б 16-те місце у світі, після Мексики та перед Індонезією», — каже Бутек. А Гонконг став би лише маргінальним явищем, залежно від того, яку економічну роль цей особливий район має відігравати в майбутньому. Щонайпізніше 2047 року закінчується особливий правовий статус, яким він ще досі наділений з моменту переходу від Великої Британії до Китаю.
Уряд Гонконгу нині працює над відродженням високотехнологічної галузі, щоб сильніше диверсифікувати економіку. Частка індустрії в доданій вартості, яку створює економіка мегаполіса, становить сьогодні майже 3% (у 1980-х було близько 20%). Якщо ж подивитись у звіт інституту Hongkong Productivity Council (HKPC), до якого долучилася також німецька організація з прикладних досліджень Fraunhofer-Gesellschaft, стає зрозуміло, що цей мегаполіс більше не може йти в ногу з ударною силою високотехнологічної промисловості в сусідньому Шеньчжені.
У галузі високих технологій Гонконг уже давно залежний від Китаю. Цей мегаполіс хотів би інтенсивно розвивати електромобільність, однак потужні виробники, такі як BYD у Шеньчжені, воліють постачати свої електроавтобуси материковим містам.
Економічна стагнація в мегаполісі стала б у цій ситуації більшим ризиком для Гонконгу, ніж для Китаю. Хоча і є майже повна зайнятість, однак освіта надзвичайно дорога, а помешкання для осіб із середнім доходом майже недоступні, зокрема й тому, що до Гонконгу прибуває щораз більше молодих і добре освічених китайців з материка.
Читайте також: Захистити Гонконг, підтримати Тайвань
Місцевий гід повідомляє, що мікропомешкання на п’ять квадратних метрів у мегаполісі коштує приблизно €500. Це посилює тренд до проживання дорослих дітей з батьками у тисняві під одним дахом й посилює фрустрацію серед молоді, яка, поміж іншого, виливається в нинішні демонстрації. Як жартують місцеві, у Гонконзі непотрібні телевізійні пульти, бо помешкання надто маленьке.
З 1997 року до Гонконгу з материка переїхало близько півтора мільйона китайців. Офіційно їх прибуває по 150 щодня, насправді ж цифри значно вищі. Серед іншого, це спричинено й тим, що чимало гонконгівців тепер воліють одружуватися із жінками з Китаю, як повідомляє гід, дивлячись з Піку Вікторія на бухту й мегаполіс. «Вони менш емансиповані, ніж жінки в Гонконзі з їх хорошою освітою й високими доходами. Це подобається багатьом місцевим чоловікам».
Ментальна різниця між китайцями з провінції Кантон та з Гонконгу іноді нагадує йому «відмінність між східними та західними німцями», — каже гід, який певний час проживав у Німеччині. Та порівняно з найновішою історією Німеччини, у Гонконзі все ж є величезна відмінність: У суперкапіталістичному, гордому місті-республіці над Південно-Китайським морем урешті переможуть східняки.