Робін Александер інформує про закрите засідання ХДС, через яке в німецькій пресі з’явилося багато розмов про майбутнє Меркель. Генеральний секретар партії Пауль Ціміак відразу заявив, що ця політична сила зібралася лише для того, щоб напрацювати реакцію на певні економічні події і визначити стратегію на друге півріччя. Але подібний трюк вже всі бачили, коли Крамп-Карренбауер (вона тоді була генеральним секретарем) ініціювала термінове зібрання, відразу після виборів в Гессені. Причина цієї зустрічі очевидно прийдешні європейські вибори, а також в Бремені. За певних реальних розкладів, нинішні партнери по коаліції СДПН можуть вийти з гри. І це звичайно призведе до напруження в німецькому політичному житті і вкотре постане питання про доцільність перебування Ангели Меркель на посту. Адже навіть гіпотетичне об’єднання з «вільними демократами» та «зеленими» неможливе. І причина цьому – Ангела Меркель. Рівень незадоволеності її політикою в місцевому істеблішменті надзвичайно високий. При цьому, навіть якщо просто припустити, що Меркель залишиться на посту, федеральний уряд все одно потрібно буде реорганізовувати. Адже декілька міністрів очевидно переїдуть до Брюсселю. А там восени пройдуть вибори в Саксонії, Тюрінгії та Бранденбурзі. Тобто політичний ландшафт країни суттєво зміниться. Не потрібно забувати, що нинішня канцлер не дуже популярна в східній Німеччині. Масла в вогонь додає і зовнішньополітична діяльність Меркель, яку вже й так сприймають як політика в минулому. Тому, причина таких зустрічей в партії ХДС дуже проста – як жити після Меркель? Християнські демократи повинні готуватися до її відходу з політичного небосхилу.
Читайте також: Die Welt: розслідування зв’язків Трампа з Росією, майбутнє Європи, технологічний прогрес
Редактори видання уважно спостерігали за перебігом парламентських перегонів в Іспанії. Прем’єр-міністр Педро Санчес і його соціалісти перемогли на виборах, але при цьому їх чекає дуже складний процес формування уряду. Великою несподіванкою цих перегонів стало й те, що вперше після смерті диктатора Франко, права партія Vox заходить в парламент. Головним лозунгом їх кампанії стала обіцянка боротися з імміграцією. Іспанія дуже втомилася від проблем з її нелегальними проявами і 10% «правій» партії яскраве тому свідчення. Найбільшої поразки зазнала консервативна Народна Партія, яка втратили половину своїх штиків в парламенті. І тепер це значить, що Санчесу доведеться шукати підтримки в інших. В той же час правоцентристський союз Ciudadanos зумів набрати силу та здобути 57 місць. Ліва альтернатива Podemos отримала 42 місці. Нинішньому очільнику уряду доведеться створювати новий альянс. У нього буде абсолютна більшість разом з правими центристами. Але противників такого союзу вистачає в обох партіях. Коаліція соціалістів з лівим Podemos виглядає очевидною. Але тут підводних каменів більше ніж це може здатися. За останні роки іспанський політична карта стає все більш картатою.
Читайте також: Die Welt: доля Венесуели, ігри Ердогана з Путіним
Джонні Ерлінґ стверджує, що Китай та США в пошуках швидкої угоди. Голова китайської держави та американські переговірники знаходяться в гарному настрої. Адже шанси на взаємовигідну угоду досить великі, бо обидві держави йдуть на уступки. Але все ж є пару нюансів. Головний переговірник Вашингтону міністр фінансів Стівен Мнучін все ж домігся прийнятного результату. Китайський очільник теж може записати собі ці переговори в актив. Звичайно, що в кожної зі сторін були свої «червоні лінії», за які вони не хотіли переходити. Варто зазначити, що Китай та США відійшли від стратегії повідомлень «все або нічого». Адже, ситуація зайшла в глухий кут. Тому, голова китайської держави, на саміті присвяченому «Шовковому шляху», представив цілий список реформ, які він реалізує для прискореної лібералізації. Вашингтон теж дав зрозуміти, що готовий на поступки. Цей фон лише додавав оптимізму. Варто нагадати, що обидві країни залежні одна від одної. Але це не завадило їм почати торговельну війну. США купували величезну кількість товарів в Китаю. Це зрештою і стало причиною конфліктів. Але в таких ситуаціях, диявол як правило криється в деталях і тут справа стосується лібералізації цифрових ринків. Піднебесна змушує іноземні компанії зберігати дані про своїх клієнтів тільки в межах Китаю. Але ці всі моменти переговірникам вдалося залагодити. І тепер, обоє очільників держав не хочуть пропустити власний тріумф та оголосити про перемогу в торговельній війні. А світова економіка цього вже давно чекає.
Читайте також: Die Welt: Алжир – страх перед війною, Brexit як трагіфарс
Ян Клаут пише про відбудову Близького Сходу. В Іраку нова хвиля оптимізму. Зрозуміло, що після того як ІДІЛ зруйнував значну частину інфраструктури, її все ж треба відновлювати. Німецькі корпорації можуть тут допомогти. Але є дві проблеми. І це небезпека повернення війни та корупція. Після війни бізнес почав повертатися до Іраку. Компанії бачать великий потенціал у відновленні країни. МВФ прогнозує, що економічне зростання складе 6.5%. При цьому, більша частина країни живе без надійних джерел електрики та води. Багато руйнувань, особливо це стосується житлово-комунального господарства, мостів, виробничих потужностей. Великі проекти були заморожені. Але це закінчилося і тепер такі компанії як SAP та Siemens повертаються. Вони вже почали конкурувати за потужні проекти. Так остання достойно змагається за контракт про розширення електромереж з General Electric. Мова йде про суму 15 млрд доларів. Свій інтерес також тут мають і китайські компанії, які вже не так сильно зацікавлені в нафтовому бізнесі. Так перспективи заробітків тут великі, але можливість повернення війни та всепроникна корупція не дозволяють вкладатися на повну. Країна посідає ганебне місце в індексі в Transparency International. Бізнесмени також жаліються й на відсутність ділової культури. Іраку треба ще багато працювати над забезпеченням безпеки в державі та викоріненням корупції, адже без цього не залучиш кошти для відновлення державної інфраструктури.