Солдат із грюкотом відкриває борт кузова вантажівки, якою зазвичай транспортують овець. Тепер на брудній металевій долівці щільно сидять запилюжені сирійськими пустельними пісками біженці. «Чоловіки праворуч, жінки ліворуч», — кричить солдат жінкам у чадрах та чорних абаях і бородатим чоловікам у тюрбанах або вовняних шапках. Вони мусять здати свої мобільні, вивернути кишені, їх із голови до ніг обстежують металодетекторами на наявність зброї та вибухівки.
Солдати Сирійських демократичних сил (СДС) до свого завдання підходять дуже серйозно. Адже ці чоловіки та жінки, яких перевіряють у збірному пункті посеред пустелі поблизу кордону з Іраком, не звичайні біженці. Вони прибули з Багуза-Фокані, останнього прихистку «Ісламської держави» на сході Сирії. У місті над Євфратом, в оточенні на менш ніж одному квадратному кілометрі перебуває ще близько 260 фанатичних екстремістів. Вони хочуть аж до самої смерті захищати залишок території «халіфату ІД», що колись охоплювала значні частини Сирії та Іраку.
Читайте також: Die Welt: Сирія стає бізнесом
«Ми звичайні цивільні», — твердять біженці у пункті контролю і кажуть, що нічого не знали про брутальні злочини джихадистів. «Я весь час була вдома», — запевняє огрядна жінка, яка зі своїми трьома дітьми сидить на простеленій на землі вовняній ковдрі. Чоловіки кажуть, що були кухарями або садівниками. На підтвердження своєї «ліберальної ідеології» демонстративно курять запропоновані їм цигарки, суворо заборонені в «ІД». Отже, хто курить, той поза підозрою? Все не так просто, і переконати в такий спосіб курдських солдатів СДС нелегко. Вже тільки те, що ці біженці до останнього залишалися в Багузі-Фокані, дає підстави думати, що вони довго зберігали вірність збройним формуванням терористів.
Тепер, оскільки поразка неминуча, багато бойовиків, рятуючи власну шкуру, намагається сховатись. Однак їхню сутність можуть виказати навіть найпростіші деталі. Ороговіла від спускового гачка шкіра на вказівному пальці або сліди на спині від бронежилета.
За даними Сирійської спостережної місії з прав людини в Лондоні, від грудня минулого року в зоні конфлікту було заарештовано понад 8 тис. джихадистів. Серед них чимало європейців, які розчинилися серед загалом 32 тис. біженців, поміж полонених 40 німецьких громадян. Якщо додати їхніх дітей, то йдеться про значно більше ніж 100 осіб. Президент США Дональд Трамп хоче, щоб усіх їх доставили назад до Німеччини, де вони постали б перед судом. Франція та Велика Британія теж мають забрати своїх громадян. «Інакше ми їх відпустимо», — пригрозив тиждень тому Трамп у Twitter.
Читайте також: Легітимізація зла
Німецький уряд досі опирається. У Берліні вважають, що повернути додому полонених бойовиків «ІД» із німецькими паспортами буде «надзвичайно важко», як це сформулював федеральний міністр закордонних справ Гайко Маас (СДПН). Він стверджує, що спершу треба з’ясувати, чи видано ордер на арешт цих людей і чи на них чекає судовий процес. Про це на сьогодні бракує як достатньої інформації, так і даних розслідування, каже Маас. Відомо, що видано ордери на арешт лише половини із 40 німецьких громадян, ув’язнених у Північній Сирії. При цьому не враховані жінки та близько 80 дітей, яких затримали на території «ІД». Уже багато місяців вони живуть у погано облаштованих наметових містечках у жахливих умовах. «Ми хочемо повернутися до Німеччини, — каже одна з жінок із німецьким паспортом у розмові з Welt am Sonntag. — Ми як громадянки маємо на це право. Федеральний уряд мусить нам допомогти».
Тим часом відбувається останній наступ СДС на чолі з курдськими силами та за підтримки армії США. Після того як президент США Трамп уже в грудні дещо передчасно оголосив про остаточну перемогу над «Ісламською державою», обґрунтовуючи цим повне виведення американських військ, нещодавно він несподівано пообіцяв, що близько 400 американських солдатів залишаться в охопленій громадянською війною країні. Цей невеликий підрозділ має запобігати ескалації конфлікту між СДС і Туреччиною. Остання вважає головні в СДС курдські Загони народної оборони терористичною організацією і вже не раз анонсувала воєнний наступ на них. Досі Туреччину відлякувала відкрита конфронтація зі США, її партнером по НАТО. Згодом американський президент наголосив, що рішення залишити невеликий американський підрозділ не означає відходу від його попередньої позиції. «Йдеться лише про незначну частину військ, які були раніше. І ми можемо залишити невеликий підрозділ на місці, щоб перешкодити повторному спалаху боїв.
Кінця терору «ІД» не видно
Однак Трамп не дав підстав сумніватися в тому, що він і надалі принципово наполягатиме на виведенні американських військ. Ліквідація «халіфату» — частина цього плану. Однак здається, що так швидко, як собі уявляє президент США, це не робиться. То складний процес, який передбачає міжнародну співпрацю спецслужб, військових та політиків. Бо кінця терору «ІД» не видно.
Навіть якщо екстремісти більше не панують над певною територією, слід виходити з того, що ця організація залишиться активною і після воєнної поразки. Досвід Іраку показує: джихадисти в змозі змінити свою тактику. Після того як Багдад у липні 2017 року оголосив про перемогу над «ІД», у країні не припиняються теракти. Ісламісти продовжують боротьбу з підпілля і таким чином можуть також створювати велику нестабільність. Окрім того, бойовики давно мають розгалужену глобальну мережу з філіями в Ємені, Єгипті, Лівії, Нігерії, Малі, Афганістані та на Філіппінах.
Люди на півночі Сирії довго очікували кінця правління «ІД». Тепер, коли це незабаром станеться, запанувала безпорадність. Засноване п’ять років тому самоврядування дуже стурбоване подальшим перебігом подій. «Якщо США справді виведуть війська, то яке рішення ухвалять щодо своїх військ у Сирії Франція та Велика Британія? — запитує міністр закордонних справ Північної Сирії Абдулкарім Омар. — Від американців ми не маємо жодних подробиць, нічого не зрозуміло, жодних сигналів і від держав ЄС».
Читайте також: Die Welt: Зловісні плани вторгнення
Єдине, що знає Омар: виведення військ західних партнерів залишить силовий вакуум, який піде на користь «ІД». «Терористи вже потирають руки», — попереджає він у розмові в його великому офісі у новій триповерховій будівлі Міністерства закордонних справ у Камишли. Навіть якщо американці наразі залишать у регіоні 400 військових, у середньостроковій перспективі Омар побоюється інтервенції турків. Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган уже стягнув війська до кордону із Сирією. «У разі війни з Туреччиною утримувати полонених бойовиків «ІД» буде небезпечно», — попереджає міністр закордонних справ, енергійно поправляючи свою синю краватку. Він переконаний: «Союзні Анкарі сирійські повстанці можуть звільнити цих полонених».
При цьому північносирійське самоврядування хотіло б якомога швидше позбутись іноземних полонених бойовиків «ІД». «Вони фінансовий і логістичний тягар, який ми тривалий час нести не зможемо, — каже Омар. — Ми не є офіційно визнаною державою, не маємо юстиції, щоб притягти бойовиків до суду». Північна Сирія вже рік домагається трибуналу ООН. Досі в цій справі її самоврядний уряд на Заході не почули.
Раптом на пункті контролю в пустелі з’являється п’ять білих позашляховиків у супроводі десятка військових бронемашин. Місцеві бійці СДС перешіптуються: «СІА», маючи на увазі американське ЦРУ. Чи ці чоловіки справді з ЦРУ, перевірити з незалежних джерел неможливо. Вони не мають державних емблем, але англійською говорять з американським акцентом. І вони першими допитують новоприбулих із території «ІД».
У північносирійських військових колах чути, що американська спецслужба має привілейований доступ до арештованих джихадистів. Як кажуть, американці першими допитують полонених «ІД» незалежно від громадянства підозрюваних.
«Жодного уявлення, що саме робить США»
Міжнародні організації із захисту прав людини, які мають доступ до в’язниць, висловлюють незадоволення тим, що ув’язнених регулярно транспортують американськими військовими гелікоптерами до сусіднього Іраку. Вважають, що серед вивезених були німецькі члени «ІД», зокрема Гайдар Заммар, який був знайомий із терористами, що влаштували атаку 11 вересня. Або ж Фарід Сааль, що, як вважається, брав участь у масових кривавих розправах «ІД». «Відверто кажучи, я не маю жодного уявлення, що саме роблять американці, — каже речник військ СДС Кіно Ґабріель. — Хтозна, може, в Іраку вони влаштовують полоненим очні ставки зі свідками?» Багато бойовиків «ІД» діяло і в Сирії, і в Іраку. Схоже, жодна інша спецслужба не мала змоги зібрати стільки інформації про персонал, структуру та організацію «ІД», як ЦРУ. При цьому, як запевняє багато командирів СДС, своїх офіцерів у Північній Сирії мають усі західні спецслужби.
Читайте також: У Сирії правозахисники заявили про сплеск авіаударів в утримуваному повстанцями районі
«Федеральна розвідувальна служба Німеччини надавала мені фотознімки та інформацію», — повідомляв у розмові з газетою ще три місяці тому ув’язнений громадянин Німеччини Оґуз Ґ. із Гільдесгайма. У 2017 році цей 39-річний чоловік здався військам СДС під час звільнення Ракки. «Німецька спецслужба навіть обіцяла забрати мене додому», — стверджував він.
Він, як і більшість ув’язнених німецьких громадян, хоче повернутися на батьківщину, навіть якщо на нього там, імовірно, очікуватиме тюрма. Нічого, окрім звинувачення у членстві в терористичній організації, чоловікові з Гільдесгайма не зроблять. Більшу частину часу в «ІД» він провів в Іраку, а не в Сирії. Ніхто не знає, у чому насправді винен вишколений на снайпера чоловік. Чи брав він участь у геноциді єзидів у 2014 році? Чи викрадав він їхніх жінок і чи розстрілював їхніх чоловіків?
Сам Оґуз Ґ. стверджує, що на боці «ІД» в Іраку активно не воював. Можливо, тут допомогли б результати розслідування ЦРУ. Американська спецслужба не мусить ділитися своєю інформацією. Якби справа таки дійшла до трибуналу ООН, це могло б посилити обмін між спецслужбами. Бо тоді дані розслідувань були б збережені централізовано і їх можна було б використати під час процесів проти різних прихильників «ІД».