Прірва між бажаним і дійсним — поширене явище в політиці. Однак вона рідко коли така глибока, як зараз в Італії. Національна статистична служба підтвердила, що країна наприкінці 2018-го скотилася в рецесію. Тепер причин для тривоги додав у своєму актуальному звіті й Міжнародний валютний фонд (МВФ): цього року Італія спроможеться заледве на 0,6% замість попередньо прогнозованого 1% зростання. Тож у єврозоні вона знову пасе задніх.
Її перспективи вкрай невтішні й на наступні роки. За п’ятирічним прогнозом вашингтонських фінансових оглядачів, економічне зростання Італії коливатиметься між 0,6% і 0,9%. Це навіть не половина прогнозованого МВФ річного зростання для єврозони загалом. Отже, патологічна слабкість зростання країни, яка ще від початку запровадження євро кульгає позаду валютної спільноти, триватиме всупереч усім політичним обіцянкам популістського уряду «Ліги» та «Руху 5 зірок», що перебувають при владі з червня 2018-го.
Сумнів в італійській солідності
Відповідно знервовано поглядають на Італію інвестори. Щоправда, дохідність державних позик знову впала нижче рівня, якого сягнула наприкінці минулого року під час суперечки довкола бюджету між Римом і Брюсселем. Тоді Єврокомісія та італійський уряд запекло сперечалися про максимально допустимі обсяги нових боргів на цей рік. Однак актуальна дохідність 2,8%, яку оголошують на фінансових ринках для десятилітніх державних цінних паперів, і надалі порівняно висока. Те саме стосується і різниці в дохідності з німецькими федеральними позиками. Вищі надбавки за ризики, яких вимагають вкладники за свіжі гроші, показують, наскільки такі чинники, як велика державна заборгованість і легке поводження італійського уряду з бюджетом, посилюють сумніви в солідності країни.
Читайте також: Економіка Італії впала в рецесію
Однак для чинного уряду й обох віце-прем’єрів Луїджі Ді Майо та Маттео Сальвіні в тривалих негараздах винні виключно інші: Єврокомісія та її суворі приписи; попередні уряди, які начебто «брехали» про економічний стан країни; спад у Німеччині та Китаї, що б’є по італійському експорту (хоча Служба статистики досі не виявила даних про вагомий спад експорту). І не останньою чергою сам МВФ, якому Сальвіні нещодавно дорікнув, мовляв, той «і так завжди помиляється».
Водночас експерти МВФ у своєму регулярному звіті підтвердили, що в країні є й поступ. Так, останнім часом дещо зменшилося безробіття, Італія просунулася в ліквідації проблемних кредитів у банківській системі.
Велетенські старі борги, брак потужності зростання
Але численні прогалини й невирішені проблеми, які країна далі тягне за собою, значно вагоміші. Так, реальний дохід громадян на душу населення залишається на тому самому рівні, що й 20 років тому, констатує МВФ. Порівняно із сусідами по єврозоні Італія в цьому дедалі більше відстає. Під загрозою бідності близько 20% домогосподарств. Наслідок: кількість італійців, які виїжджають до інших країн, настільки велика, як востаннє у велику хвилю еміграції в 1970-х. Крім того, країну й далі просто-таки душать борги. За розрахунками МВФ, торік заборгованість відносно ВВП зросла на понад 131%. Це — після Греції — другий показник у Європі. Різниця лише в тому, що ВВП Італії становить близько €1,7 трлн, а Греції — €0,2 трлн. Тож у перерахунку на абсолютні числа Італія з великим відривом європейська королева боргів.
Утім, Італія, на відміну від, наприклад, сусідки Франції, із 2012 року не перевищувала встановлену межу нової заборгованості 3% ВВП. Однак старі обтяження третьої за величиною економіки єврозони надто великі, а потужності зростання надто слабкі. У довгостроковому прогнозі МВФ до 2023-го її заборгованість залишатиметься на рівні близько 131%. Для ліквідації структурної слабкості країни, як і раніше, бракує переконливих, сприятливих для зростання реформ. Тому Італія вразлива до загрози рецесії.
Читайте також: Сальвіні назвав Макрона "жахливим президентом"
Звіт МВФ також відкидає проголошену мету італійського уряду: за допомогою великого пакета видатків стимулювати економічне зростання. Зокрема, Рим планує знову частково знизити пенсійний вік, а з квітня запровадити своєрідний італійський варіант німецького Hartz IV. Програма обійдеться від €17 до €38 млрд і фінансуватиметься здебільшого через кредити.
Реформи нагально необхідні
МВФ зазначає, що вітає зусилля уряду в напрямі покращення економічної та соціальної систем. «Однак швидше зростання — єдиний шлях для Італії до посилення потужності та зміцнення опірності економіки», — стверджують економісти. Тому потрібні насамперед структурні реформи, зокрема децентралізовані тарифні переговори про оплату праці, лібералізація сектору послуг, відчутне зменшення бюрократії. Окрім того, уряд і надалі повинен дбати про посилення банківських балансів і не припиняти консолідацію державних фінансів.
Стурбований МВФ і змінами в ландшафті відсотків. Із виходом Європейського центрального банку (ЄЦБ) із багаторічної програми викупу державних позик набирає сили зустрічний вітер, зокрема для країни з такою великою потребою в капіталі, як-от Італія. «Значна тривала різниця в дохідності може ускладнити рефінансування та прибутковість банків і, як наслідок, підвищити кошти фінансування для фізичних осіб», — зазначає МВФ. Якщо через стрімке зростання відсоткових ставок державних позик Італія опиниться в стресовому стані, це може мати великий заразний ефект, окреслюють можливий сценарій ризику економісти. Так, насамперед французькі, іспанські, португальські і бельгійські банки володіють значним обсягом італійських державних цінних паперів.
Читайте також: "Сумнозвісні санкції". Віце-прем’єр Італії заявив про плани добиватися скасування санкцій проти РФ
Через обмежену можливість фінансового маневру пакет заходів італійського уряду містить «значні ризики економічного спаду». Навіть помірний шок, наприклад повільніше зростання, збільшить заборгованість відносно ВВП, а раптова втрата довіри до Італії на фінансових ринках може завести країну в скрутне становище.
«Ринки можуть змусити Італію до фіскальної консолідації саме тоді, коли економіка слабшатиме, — застерігають експерти. —А це може перетворити спад на рецесію і найсильніше вдарити саме по найслабших у країні».