Брюссель десятиліттями зайнятий боротьбою за правову державу і проти корупції. Діалоги, застереження, умовляння, а віднедавна й відкрите протистояння з ддержавами-членами Польщею та Угорщиною. Такі ініціативи були майже безрезультатними. Але нещодавно ситуація в Брюсселі змінилася. Через гроші. А точніше — найбільшу суму в історії ЄС.
Мають розподілити €1,8 трлн (довготерміновий бюджет ЄС) і €750 млрд із програми стимулювання економіки. Отже, якщо Європа хоче запобігти потраплянню значних сум до глав держав, що правлять автократично, та олігархів, то час чіткого меседжу. Особливо тому, що Польща й Угорщина погрожують заблокувати коронавірусний пакет, якщо механізм для захисту правової держави буде надто жорстким. Це схоже на гру м’язами за рахунок південно-європейських країн, як-от Іспанія та Португалія, що дуже потерпають від пандемії та чекають на допомогу.
Під таким тиском німецьке головування в Раді ЄС днями презентувало санкційний механізм. І на перший погляд Рада Європи прийняла історичне рішення. Попри погрози Угорщини й Польщі більшість країн підтримали запровадження фінансових санкцій за порушення принципів правової держави. Такий крок супроводжував уперше наданий комісією звіт про ситуацію з верховенством права в усіх 27 країнах-членах. У ньому, окрім Угорщини й Польщі, згадано кричущі корупційні справи та політично залежну юстицію в Болгарії, Хорватії, Чехії й на Мальті. У Словенії та Іспанії під загрозою ще і свобода преси. Тривожний діагноз.
Читайте також: Die Welt: Як Німеччина вчиться казати «ні»
«Як ті, хто головує в Раді, ми хочемо скористатися цим звітом для створення контролю за дотриманням принципів правової держави у країнах-членах», — заявив Міхаель Рот, державний міністр із питань Європи в розмові з Die Welt. Із листопада ті, хто головує в Раді, розглядатимуть ситуації у країнах за абеткою, починаючи з Бельгії, Болгарії, Чехії, Данії та Естонії, щоб виявити проблематичні тенденції на ранньому етапі. «Лише так ми дійдемо до спільного розуміння правової держави й того, що нас єднає», — продовжив Рот.
Суть такого послання: обговорюватимуть усі країни ЄС, а не лише Польщу й Угорщину. Прем’єр Угорщини Віктор Орбан закликав віцепрезидентку Єврокомісії Веру Йоурову подати у відставку. Йоурова критично заявила, що Орбан своїм контролем над медіа «вибудовує хвору демократію». Той розцінив це як «принизливе публічне висловлювання» про його країну.
Критики не лише сумніваються в дієвості запропонованого санкційного механізму, вони навіть бачать у ньому поступки Польщі й Угорщині. Пропозиція ФРН, що головує в Раді ЄС, передбачає, що ухвалювати санкції може лише кваліфікована більшість країн. Себто щонайменше 15 країн ЄС, які разом становлять 65% загального населення Євросоюзу.
Такий поріг уважають не лише високим, а й небезпечним. Хрісто Іванов, колишній міністр юстиції Болгарії та найвідоміший болгарський опозиціонер, роками говорить про корупцію у своїй країні. У розмові з Die Welt він заявив, що «німецька пропозиція може навіть мотивувати чергові країни також піти шляхом корупції і згортання правової держави. За такого формату голосування є небезпека, що корумповані держави прикриватимуть одна одну». Розчарований Іванов і звітом Єврокомісії щодо правової держави: «це згаяна можливість», каже він. Так, не названо одну з вирішальних проблем у його країні: «Наш верховний прокурор переслідує не корупціонерів, а політичних опонентів».
Єврокомісія ще в липні пропонувала уможливити штрафи, якщо згортання правової держави принципово загрожує прозорому бюджету. Німеччина впродовж головування в Раді дотримується липневого рішення саміту ЄС. Тоді глави держав і урядів постановили, що санкції повинні бути можливими лише «в разі порушень».
Це правило ще повинен затвердити Європарламент, а більшість у ньому — за швидші фінансові санкції. Даніель Фройнд, євродепутат від «Зелених», каже про поступки Польщі й Угорщині: «Я не розумію, чому німецьке головування в Раді у своєму компромісі погодилося на такі поступки цим країнам». Компроміс, за його словами, слабкий. «Іще в липні у Європарламенті Анґела Меркель називала основні права найвищим пріоритетом». Тепер від цього нема й сліду.
Контекст: Туреччина знову сподівається на Меркель
На переговорах глав держав і урядів ЄС також згадують і про Туреччину. Перша тема — газова суперечка на сході Середземного моря. Там Анкара почала пробні буріння природного газу у водах, претензії на які висувають також Греція та Кіпр. За останні місяці суперечка так сильно загострилася, що військові кораблі обох сторін і їхніх союзників наближалися на небезпечну відстань. Через це Кіпр вимагає санкцій проти Туреччини.
Друга турецька тема — Лівія. Там Туреччина надає військову підтримку міжнародно визнаному уряду Фаїза аль-Сараджа, про який колись удалося домовитись за сприяння ЄС. Однак сьогодні Франція підтримує противника Сараджа, бунтівного генерала Халіфу Хафтара. Тут ідеться не лише про енергопостачання ЄС, а також про стабільність у країні, яка стала брамою для африканських мігрантів у Європу. Важливе питання міграції також у східному Середземномор’ї. Адже деякі спостерігачі побоюються, що задля реалізації своїх вимог Анкара може погрожувати виходом з угоди про біженців, яка, імовірно, стримувала сотні тисяч мігрантів від появи на європейських берегах.
Читайте також: Наша історія успіху
Туреччина в центральних політичних питаннях може стати прямим противником європейців. І жодна інша країна не докладає більших зусиль для запобігання такому сценарію, як Німеччина, яка головує в Раді ЄС. За це федеральний уряд отримує демонстративну похвалу з Анкари.
«Порівняно із ситуацією кількарічної давнини, сьогодні Німеччина й Туреччина на значно кращому шляху», — заявив у розмові з німецькими журналістами турецький міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу. Нині Берлін інтенсивно працює над пошуком варіантів розв’язання турецьких проблем із ЄС, додає він. Особливо активна у цьому федеральна канцлерка Анґела Меркель (ХДС). Щоб підтримати зусилля німецької очільниці уряду, Туреччина на початку серпня заявила, що готова докластися до послаблення напруги у східному Середземномор’ї. А тоді греки уклали угоду про морські кордони з Єгиптом, і суперечка знову набрала обертів.
Однак із погляду Анкари найбільша проблема — Франція. І пов’язано це не лише з газовою суперечкою, а й із Лівією. За словами зовнішньополітичного радника Ердогана Ібрагіма Каліна, президент Емманюель Макрон належить до тих політиків, які в усьому звинувачують Туреччину. І «смерть мозку НАТО» діагностувала не Анкара, а саме Макрон, заявив Калін німецьким журналістам.
Читайте також: Die Welt: Туреччина як руйнівний фактор
Цим Калін натякає і на Близький Схід, адже приводом для макронового діагнозу стала недостатня реакція Альянсу на атаку турків на курдські території на півночі Сирії. Французи по різні боки з турками і в Лівії. Коли в червні французький фрегат хотів завадити турецьким поставкам зброї сирійському уряду, ледь не сталося сутички між військовими кораблями цих країн. До того ж у східному Середземномор’ї французький флот підтримує греків. Те, що французи раз у раз тримають Туреччину на прицілі, має насправді внутрішньополітичні причини, каже Калін.
Неприхована лють між Парижем і Анкарою, імовірно, важлива причина великої прихильності до Німеччини в турецькій столиці. У суперечці з однією європейською потугою Ердоган шукає підтримки іншої. Берлін використовує нагоду для своєї політики, завжди спрямованої на компроміси й переговори. Адже військові погрози Макрона не на користь і Берліну. Турки і греки останнім часом справді були помітно стриманішими. Це успіх і для Меркель. На запитання, чи у газовій суперечці його країна може поставити під сумнів угоду про біженців, Чавушоглу рішуче відповідає запереченням. Але за добру поведінку Туреччина, звісно, хоче щось отримати. І не лише в Середземному морі.
Незалежно один від одного Калін і Чавушоглу нагадали про тривалі переговори про безмитний ввіз більшої кількості турецьких товарів і безвіз для турецьких громадян. Принаймні в першому пункті зацікавлені й німецькі підприємці. Однак поступки в обох пунктах Берлін узалежнює від відновлення в Туреччині верховенства права. Попри стару дружбу, між Туреччиною та Німеччиною досі є суперечливі теми.