Впливовий німецький колумніст Ріхард Герцингер переконаний, що Путін та Асад збираються шантажувати Захід. Асад за підтримки своїх захисників Росії та Ірану бомбардує Ідліб для повернення своєї влади. А Захід, який безпорадно за цим всім спостерігає повинен оплатити відновлення Сирії. В ЄС гасне сила спротиву цьому цинічному розрахунку. Вчергове стає ясно де саме пролягає справжня лінія фронту в сирійській війні – Москва – Тегеран – Дамаск діють в унісон з ісламськими терористами. Їх всіх об’єднує бажання знищити залишки революції проти Асада. При цьому Захід, як це часто бувало раніше, просто спостерігає за бійнею. Але саме від Євросоюзу, Кремль та його протеже в Дамаску зухвало вимагають оплатити відновлення Сирії, яку ж вони самі й знищили. В цьому випадку, це означає, що Захід фінансуватиме терор Асада. До речі, країни-донори не можуть контролювати яка кількість грошей ООН, які надходять в області контрольовані сирійським диктатором та його союзниками та перенаправляються на їх власні потреби. Європейців хочуть заманити тим, що завдяки фінансуванню відновлення країни, будуть створенні умови для повернення мільйонів сирійських біженців. У протилежному випадку, вони погрожують пригнати туди ще більше біженців або змусити інтегрувати тих, хто вже осів. ЄС поки здійснює опір цинічному розрахунку Путіна та Асада, але всередині зростає тиск від проросійських сил. Так уряд Німеччини вже говорить про те, що потрібно знайти шляхи для переговорів з Асадом. Але це все ілюзорно. Швидкий вивід американських військ з Сирії провокативно діє на Асада та його союзників. Вони вважають, що можуть вже визначати долю країни. Треба визнати, що Захід який роками допускав одне з найбільших кровопролить в новітній історії тепер може стати спільником в легітимізації злочинців.
Читайте також: Die Welt: Сирія стає бізнесом
Крістоф Б.Шлітц засуджує британців за їх невизначеність. Спікер британського парламенту повідомив, що Нижня Палата не буде голосувати за вже не раз відкинутий план виходу країни з ЄС – цей фарс вже досягнув своєї критичної точки. Як могло так трапитися, що Тереза Мей, яка наполягає на виконані результату референдуму про вихід Великої Британії з Європейського Союзу вкотре отримує відмову від парламентарів. Її репутація та впливовість під серйозним ударом. Також потрібно сказати, що зараз немає жодного юридичного обгрунтування для проведення ще одного плебісциту. Brexit – це також неприємна процедура й для Європейського Союзу. Але при цьому всьому, європейські бюрократи з достоїнством сприйняли факт виходу Лондону з Союзу. Але нині, найбільш неприємним є той факт, що самі британці, які своїми ж руками визначили своє майбутнє, не можуть наважитися та оформити розлучення. В останній дні дипломати обох суб’єктів міжнародного права їздили з однієї столиці в іншу. Але з тим же результатом. Компромісного рішення так і не було досягнуто. Терпіння в Брюсселі вже закінчується. Всі бояться так званого «брудного» Brexit, але здається цей варіант і видається найімовірнішим. Ціна буде дуже високою. Тереза Мей намагається продовжити процес виходу з країни. Вона просить продовжити це до кінця червня. Очевидно, що цим вона хоче не просто розтягти час а й істотно змінити його сутність. Але європейці теж не дурні, тому не погоджуються на пропозиції Мей. Навпаки це викликає м’яко кажучи нерозуміння. Без переносу дати Мей немає жодного шансу залишитися на посаді. Але мова не про це, а чи погодиться Брюссель відкласти момент виходу Великобританії з Європейського Союзу на червень. Адже це суттєво вплине на економічну ситуацію для обох. Поки, що ЄС погодився на травень. Тож потрібно спостерігати за поведінкою Лондона.
Читайте також: Легковажність британців
Доротея Сімс стверджує, що Китай потрібно змусити грати за правилами. Серед німців відносно Китаю панує або дитяча наївність або страх. Цій країні загрожує епохальна економічна слабкість. І це є зручною можливістю для США та ЄС здійснити на Пекін значний тиск для корекції поведінки. Американський президент намагається витиснути з китайців максимально. Брюссель теж намагається йти цим шляхом. Очевидно, що Пекін через зростаючі проблеми в економіці готовий йти на поступки. Багато потужних геополітичних гравців готові зайти до Китаю та вкладатися. Проте, не всі сприймають державний капіталізм як перевагу чи достоїнство. В той же час, Піднебесна оголосила свій план щодо світового лідерства в сфері високих технологій. І можна побачити, наскільки Пекін серйозно сприймає цей виклик. Але китайський уряд прекрасно розуміє, що вони не володіють чудодійною алхімічною формулою. Їм на п’яти наступають Японія та Південна Корея. Найбільшою проблемою є якраз не їх бажання стати світовим гегемоном, а грати не за загальними конкурентними правилами, яких дотримуються всі світові гравці. Тож очевидно, що в часи коли китайська економіка почала накульгувати, вони вже не можуть собі дозволити розкидатися ресурсами та грошима зовні. І це якраз саме той золотий час, коли можна їх змусити до чесної конкуренції, особливо в технологічних сферах. Першими це зрозуміли американці і почали не зволікаючи діяти. Тепер черга європейців привести Пекін до розуміння цінності партнерства. Чим скоріше Брюссель почне гнути цю лінію, тим швидше це станеться. І Китаю доведеться йти на поступки, про які він раніше й слухати не хотів.
Читайте також: Die Welt: Шлях Китаю до військової супердержави
Торстен Юнґгольт розповідає про чергову серію скандалів в німецькому Бундесвері. Критика відносно управління Урсули фон дер Ляйєн стає гострішою. Перша підстава – це заключний звіт Рахункової палати за трищогловий барк «Горш Фок». Інша – намагання приховати деталі бойової готовності озброєння Бундесверу. Нещодавні відкриття зроблені WELT AM SONNTAG показали, що ситуація в німецькій армія критична – менш ніж половина озброєння є готовою до бою. Парламентарі збираються про це серйозно поговорити, адже мова йде про питання державної безпеки. Федеральна рахункова палата вже тримає міністра оборони Німеччини Урсулу фон дер Ляйєн на прицілі. Нещодавно представники її відомства свідчили про непомірно великі суми грошей виплачених «консультантам». Аудитори також взялися й за розслідування причин виникнення завищених цін на ремонт та обслуговування корабля «Горш Фок». І якщо уважно прочитати їх заключний звіт то стає зрозумілим той факт чому в них так багато претензій до фон дер Ляйєн. Сама міністр поки що захищається заявами про спекуляції аудиторів та неправильне трактування їх слів журналістами. Звичайно, що політики почувши цю інформацію не стали мовчати. Тональність заяв поки стримана, більше говорять про некомпетентність фон дер Ляйєн та відсутність потрібних менеджерських навичок. Але це тільки початок, бо вже відчувається як в Бундестазі зростає зацікавленість проблемами Бундесверу. Очевидно, що ми зараз находимося на початковій стадії великого політичного скандалу. І політики дадуть йому потрібний імпульс.