Лавину страху практично неможливо було зупинити. Вона почалася понад два тижні тому з Silicon Valley Bank в Каліфорнії. Після того, як банк повідомив про несподівано високі втрати від продажу пакету облігацій, клієнти за найкоротший час вивели з установи стільки грошей, що довелося вдаватися до покриття за рахунок страхування депозитів.
У Credit Suisse кажуть, що безпосередньо перед вимушеним рішенням минулої неділі про екстрене злиття з UBS клієнти зняли коштів на суму, еквівалентну десяти мільярдам євро. Тому тиск був великий: «Банк не пережив би понеділка», сказала міністерка фінансів Швейцарії Карін Келлер-Зуттер.
І навіть якщо ситуація, здається, відносно заспокоїлась, фінансові політики, банкіри та наглядові органи в напрузі. Адже принаймні в США небезпечна втеча грошей, очевидно, ще не припинилася. Там вона зачіпає переважно невеликі банки: минулого тижня, за даними Федерального резервного банку США, клієнти забрали з них загалом $120 млрд. В абсолютних цифрах це найбільший відхід грошей за всю історію.
Читайте також: Die Welt: Середній клас Європи скочується в бідність
Нервують вкладники і в Німеччині. Втім, попри запевення канцлера Олафа Шольца (СДПН), що їхні активи в безпеці, опитування Forsa, проведене на замовлення журналу Stern, свідчить, що лише 50% довіряють цій заяві. Майже стільки ж громадян Німеччини, а саме 46% сумніваються в цьому.
Такі цифри непокоять банківський нагляд. Адже сьогодні нервозність може значно швидше перерости у паніку, ніж раніше. Перед крахом Silicon Valley Bank в соцмережах ширилися загрозливі новини про його стан. І коли в п’ятницю ціна акцій Deutsche Bank несподівано впала, у твіттері одразу ж поширилося повідомлення, що банківська установа на межі краху і рятуватися мають всі, хто ще може.
Правила можуть стати жорсткішими
В умовах, коли мобільний банкінг став майже повсюдним, а великі суми можна переказувати кількома кліками, регулятори по всьому світу, можливо, захочуть внести корективи. Правила, прийняті після фінансової кризи 2008 року, вимагають від банків тримати більше високоякісних ліквідних активів, ніж вони могли б витратити за 30 днів у стресових умовах.
Тепер цей сценарій можуть зробити ще жорсткішим. Базельський комітет з банківського нагляду, в якому представники центральних банків та наглядових органів обмінюються думками, вже заявив, що вивчить це питання.
У напруженій ситуації, однак, є ще далекосяжніші пропозиції. Наприклад, дослідники з Франкфуртського Інституту досліджень фінансових ринків ім. Ляйбніца SAFE опублікували в понеділок статтю, в якій виступають за значне розширення захисту депозитів.
Економісти за розширення захисту
«Незастраховані та короткострокові банківські депозити – одна з головних причин, чому ми спостерігаємо банківську паніку. Виключення цих депозитів зі схеми гарантування вкладів фундаментальна помилка не лише європейського регулювання», говорить директор SAFE Флоріан Гайдер. У майбутньому короткострокові депозити мають бути повністю захищені від втрати вартості. Додатковий захист фінансуватиметься за рахунок надбавки, яку сплачуватимуть банки.
Відомий вчений-фінансист Маркус Бруннермайєр з Прінстонського університету зараз також бачить багато переваг у розширеному захисті. «Я вважаю, це хороший шлях. Можна було б гарантувати всі депозити на обмежений час», сказав він в інтерв’ю Handelsblatt. Гарантія дала б ФРС більше свободи дій для продовження боротьби з інфляцією, не викликаючи нових занепокоєнь щодо стабільності банків.
Наразі в Європі депозити до €100 тис. захищені законом, в Німеччині цей ліміт у багатьох установах значно вищий завдяки додатковим захисним механізмам. У США поріг становить $250 тис.. Президент США Джо Байден вже скасував це для клієнтів банку Silicon Valley Bank. Однак загальної гарантії він ще не видав.
Читайте також: Пристебніть ремені, світова економіка йде на посадку
За бажанням галузі в Німеччині поки що все має залишатися як є. «На думку німецької банківської галузі, коригування рівня захисту в Європі не потрібне і, в разі сумнівів, потягне за собою більше ризиків, ніж переваг», заявили в вівторок асоціації приватних банків, ощадних кас і кооперативних банків у спільній заяві.
Система «захищених депозитів», які відшкодовують протягом семи робочих днів, та пріоритет «депозитів, що підлягають відшкодуванню» у процедурах неплатоспроможності, забезпечили дуже високий загальний рівень захисту. «Ще ширша система захисту, яка працювала б переважно на користь великих компаній, не відповідала б властивій захисній меті гарантування вкладів», йдеться далі.
Заклики до розширення захисту поки що не підтримують і політики. «Наразі в Європі немає потреби у повному гарантуванні всіх банківських депозитів, європейський банківський сектор має хороші позиції та високий рівень капіталізації», заявив Міхаель Шроді, речник СДПН з питань фінансової політики. Окрім того, сьогодні в Європі існують «розумні інструменти» для подолання можливих проблем у фінансовому секторі.
«Безумовна державна гарантія для всіх банківських депозитів – це як перепустка для безризикових спекуляцій», сказав Маркус Гербранд, речник ВДП з питань фінансової політики. «Цього духа буде дуже важко повернути назад у пляшку і він, врешті, може призвести не до більшого простору для маневру в боротьбі з інфляцією, а підживити її за рахунок фактично необмеженої державної фінансової допомоги».
Читайте також: Грідфляція: де межа між жадібністю та законами ринку
Страхування депозитів і фонд регулювання неплатоспроможності банків в Європі непорівняльний з «системою безпеки в США, яку продірявив екс-президент Трамп». У 2019 році США пом’якшили деякі правила, прийняті після фінансової кризи, для невеликих фінансових установ, як-от Silicon Valley Bank.
Антьє Тілльманн, речниця з питань фінансової політики парламентської фракції ХДС/ХСС, також відкинула заклики до посилення захисту. «Німецькі вкладники та підприємства добре захищені», заявила вона. Окрім того, у фокусі кризи довіри опинилися банки з країн, що не є членами ЄС. «Федеральний уряд і наглядові органи, схоже, не мають конкретних причин для занепокоєння», сказала вона.
Вона наводить ще один аргумент: «Враховуючи, що депозити в Німеччині становлять багато тисяч мільярдів євро, навряд чи можна уявити, що сама лише німецька держава видасть надійну гарантію».