Як в висококласному ресторані з мішленівськими зірками, меню Французької весни здатне вдовольнити хоч і гурмана: крім стандартних видів мистецтв — кіно, театру, музика і літератури, — передбачений цирк і… футбол (останній буде представлений у вигляді розмов про нього спеціаліста з міжнародних відносин Паскаля Боніфаса, а також письменника П’єра-Луї Босса, який цього року видасть книжку про міф «матчу смерті» між київським «Динамо» і німецькими солдатами під час Другої світової війни).
Фестиваль традиційно охопить 6 найбільших міст України — Київ, Львів, Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк і Харків. Але не в усіх містах програма буде повторюватися стовідсотково.
Так само як і не всюди частини фестивалю проходитимуть одночасно — наприклад, не зважаючи на офіційну дату відкриття — 4-го квітня на Софіївській площі Києва, — вже 29 березня в одеському кінотеатрі «Родіна» розпочалася програма допрем’єрних показів, а в донецькому кінопалаці «Звездочка» 29-го, 30-го і 31-го березня проходили «Довгі ночі… короткого метру». В столичному кінотеатрі «Київ» «допрем’єрна програма» розпочнеться 5-го квітня, а в кінотеатрі «Україна» «ночі» пройдуть з 13-го по 15-е квітня.
Втратою першої ночі не варто засмучуватися — всі 6 «допрем’єрних» фільмів демонструватимуться в Києві, а фільм-відкриття, «Незакінчений роман» Андре Тешіне і фільм «Мистецтво кохати» Емманюель Муре невдовзі по закінченню фестивалю вийдуть в український прокат («… роман» — 19 квітня, «… кохання» — у червні).
Власне, те, що Французьку весну відкриває фільм режисера і сценариста Тешіне є логічним: будучи класиком, він уособлює собою правонаступність поколінь. Він і знімає свої фільми про батьків і дітей та любов, що не знає вікового цензу. Також він знімає фільми про письменників, можливо, в якомусь розумінні асоціюючи себе із ними. Драма «Незакінчений роман», що минулого року була представлена в канському «Двотижневику режисерів», знову таки про письменника, який приїздить до Венеції аби спробувати вийти з піке втрати натхнення. Разом з тим, як у всіх людей, у нього є купа інших проблем — як втримати дружину і не втратити доньку. Андре Дюссолльє, Кароль Буке (яка на жаль не змогла приїхати до Києва) і Мелані Тьєрі («Вавілон А. Д.», «Ларго Вінч») плюс Венеція утворюють не поганий терпкуватий смак, достойний французької якості.
«Мистецтво кохати» є вже комедією і знята вона молодим режисером і актором Еманнуель Муре, який особисто представить свій фільм в кінотеатрі «Київ» 6-го квітня. «… кохання» відмінне і композиційно: сюжет складається не з однієї чіткої лінії, а є цілим оберемком сюжетних ниток, які, переплітаючись, утворюють картину сучасного способу життя молоді, заснованого на негайному і обов’язковому отриманні бажаного.
Найбільш незвичайний і відмінний від усіх фільмів програми допрем’єрних показів є «Сфера чаклунства», який на словах можна описати лише за допомогою нагадування: режисерами цього фільму є біологи-документалісти Клод Нурідзані та Марі Перену, ті самі, хто 1996 року зробили приголомшуючий «Мікрокосмос», а 2004-го — «Генезіс». «Сфера…» насправді здається чаклунською, бо з допомогою дітей, що дивлять на озеро, пронизує воду і відкриває приховане, незбагненне і незбагненно. Тобто глядач знову буде спостерігати за життям тваринного світу, перебуваючи, здається, поруч з його представниками. На цю магію витратили 6 мільйонів євро і 5 років життя: 3 роки з перервами відбувалися зйомки із залученням дорогих високошвидкісних камер і оптичної техніки, спеціально розробленої для фільму, а 40 годин відзнятого матеріалу потому 8 місяців монтували, аби вийшов фільм на 81 хвилину. Художній заміс про дітей, що втікають від індустріального світу дорослих у затінок тихого озера, є лише формальністю. Мікрокосмос чаклунським способом сучасного кіно розвився у «Сферу…» Нурідзані та Перену…
«Управління державою» П’єра Шоллера повертає нас на грішну землю, де політика є однією з найбридкіших її креатур. З бридотою щодня зустрічається міністр (так фільм називається в міжнародному прокаті), за екранним образом якого, на думку деяких критиків, стоїть історія сходження самого Ніколя Саркозі, тепер президента Франції, а раніше міністра внутрішніх справ та міністра економіки. Ще 4 роки тому Шоллер своїм «Версалем» і оповіддю про клошарів королівського містечка показав напрямок його режисерського руху. Зараз він дійшов до цілі, до самої гори. Минулого року «Управління…» отримало приз FIPRESCI в програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю і два «Сезари», у тому числі і за сценарій Шоллера.
Чи є кримінальна драма «Поліція» Майвенн Ле Беско ідейним, концептуальним продовженням фільму попереднього — не відомо. Але те, що цей фільм є одним з найбільш резонансних минулого року — факт. Номінант на «Оскар», лауреат Канн і власник двох «Сезарів», «Поліція» всіх критиків вразила своєю реалістичністю і шоковими моментами, бо мова йде про департамент із захисту неповнолітніх в Парижі, з усіма можливими педофілами, зґвалтованими і розтерзаними дітьми, криками, бійками і втратою здорового глузду. Режисерка (Плавалагуна з «5-го елементу»), маючи в друзях поліцейських, брала інформацію з перших рук, і знімаючи фільм, давала актора повну свободу дій, аби лишень залишалася реалістичність.
Останній фільм програми, «Курча з чорносливом» Маржан Сатрапі та Венсана Парроно, має цілу низку приємних асоціацій, окрім прямої, гастрономічної. Сатрапі та Парроно є творцями такого знаменного анімаційного фільму, як «Персеполіс», який в певній мірі перевернув жанр анімації, бо ввів до цього мало вживану і ніколи гостро не розкриту тему політики і молодіжної самоідентифікації. З «Курчам…» пара режисерів пішла трохи в інший бік, в бік чистої драми любові (хоча всі ті ж проблеми в с’імї і міжстатеві стосунки у них залишилися). Навіяний історією дядька Сатрапі, фільм розповідає про молодість відомого скрипаля, яку він згадує, лежачи на смертному одрі… Незважаючи на відсутність гучних нагород (на Венеційському кінофестивалі 2011 року йому так нічого і не дали), нагородою глядачеві буде роль Матьє Амальріка, який у звичній йому захопливій манері буде клеїти дурня, показувати геніального блазня і грати на скрипці в антуражі іранських мечетей початку XX-го сторіччя… Чудовий фінал чудової програми.