Тема хабарництва є серед українських політиків настільки часто експлуатованою, а протикорупційна риторика такою звичною, що будь-яка ініціатива під гаслом боротьби з цим злом стала своєрідною сакральною категорією, яка не підлягає критиці. Чи то боячись, що опоненти їх звинуватять у потуранні корупції, чи щиро вірячи, що вони виконують передвиборні обіцянки, у травні народні депутати від опозиційних фракцій майже одностайно підтримали Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» № 224-VII. Загалом за нього проголосували 373 нардепи – небачена єдність влади, опозиції та президента, який дуже швидко цей документ завізував. Можливо, свою помилку опозиція належно оцінить лише напередодні виборів глави держави. Бо під благородною метою боротьби з корупцією в цьому законі «зашиті» норми, які перетворюють держслужбовців та службовців місцевого самоврядування на слухняних виконавців будь-яких забаганок режиму.
Відомо, що однією з основних мотивацій перебування на державній службі та посадах в органах місцевого самоврядування є пенсія службовців (звісно, це стосується чесних чи відносно чесних осіб, адже ні для кого не секрет, що для багатьох основною мотивацією потрапляння на держслужбу є можливість швидко збагатитися на хабарах: за результатами дослідження Transparensy International, 88% українців вважають держсектор корумпованим). Зарплата на цій службі невелика, відомчого житла будують небагато, але пенсійне забезпечення вигідно вирізняє її колишні кадри. Згідно із законом про держслужбу та службу в органах місцевого самоврядування, людина з 10-річним стажем державної (муніципальної) служби, закінчивши свій трудовий шлях в органі влади, може розраховувати на пенсію обсягом 80% заробітної плати. За даними Пенсійного фонду, середній розмір пенсії колишніх військовослужбовців і співробітників органів внутрішніх справ становить 2156 грн, співробітників митниці, згідно з положенням Митного кодексу, – 4441 грн, прокурорів, відповідно до Закону «Про прокуратуру», – 6588 грн. Пенсії державних службовців, приміром, у районних органах влади значно менші, але також дотягують до 2000 грн, що не так і погано порівняно з 1478 грн – саме стільки нині становить середній розмір пенсії в Україні.
Однак із прийняттям закону від 14 травня така мотивація буде досить умовною. Будь-яка нелояльність до керівництва тепер може обернутися службовцеві утратою омріяної пенсії. Якщо раніше він (і державний, і муніципальний) міг бути її позбавлений лише «у зв’язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища», то з набуттям чинності законом № 224-VII підставою залишити людину без пенсії є «притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Цей документ називає такі антикорупційні обмеження: щодо використання службового становища, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання дарунків (пожертв), щодо посадового підпорядкування між «близькими особами». Невідповідність ступеня тяжкості порушення й відповідальності вражає. Скажімо, працівник із 20-річним стажем роботи на держслужбі, який працює у райдержадміністрації, ризикує втратити пенсію службовця, прочитавши кілька лекцій студентам у робочий час. Навіть фахівці з Науково-експертного управління Верховної Ради написали у своєму висновку, що «ці положення законопроекту є невиправданими».
Проблема в тому, що на сьогодні немає належного правового регулювання окремих випадків, для яких установлені ліміти. Наприклад, до обмежень сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності закон відносить заняття «іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України». Але ця норма не дає відповідей на дуже багато запитань. Обмеження стосується сумісництва лише за трудовим чи й за цивільним договором (тобто, сумісництва на постійній основі чи і виконання разової роботи)? Чи дозволено іншу роботу у вільний від виконання службових обов’язків час? Який порядок реалізації права на дозволену для сумісництва працю, скажімо, викладацьку? Чи включає «викладацька» робота й читання уроків учням у школі? Фактично єдиний підзаконний акт, який сьогодні частково урегульовує ці питання (Постанова Кабміну «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»), 20-річної давності і, м’яко кажучи, на сьогодні морально застарів. Це означає, що підконтрольні владі суди так як треба можуть визначати, порушив службовець обмеження чи ні.
Великі ризики для службовців пов’язані й з отриманням презентів. Скажімо, встановлене законом обмеження щодо одержання дарунків (пожертв) поширюється лише на товари чи й на послуги? Чи є одержанням дарунка оплата за рахунок організатора проживання й харчування за кордоном державного службовця, який перебуває у відрядженні на міжнародній конференції? І таких запитань, за якими ховається ризик утрати жаданої пенсії, безліч.
Хоча насправді є і значно легші способи «підставити» службовця під позбавлення пенсії. Скажімо, достатньо, щоб підлеглий вручив керівникові на день народження подарунок вартістю 600 грн. Цього досить, щоб уже завтра той був позбавлений вигідної пенсії.
В Україні станом на 2012-й налічувалося 155,48 тис. державних службовців, стаж яких перевищував 10 років, тобто які вже мали право отримувати підвищену пенсію. В органах місцевого самоврядування кількість громадян, котрі заробили «службову» пенсію, становить 42,16 тис. осіб. Закон від 14 травня 2013 року фактично перетворює цих майже 200 тис. службовців на справжніх кріпаків режиму. Адже найменший їхній вияв нелояльності до влади може призвести до позбавлення такої пенсії. До цієї цифри не включено тих службовців у владних органах, які мають стаж державної чи муніципальної служби вісім-дев’ять років і не менше мотивовані на отримання відповідної пенсії. Загалом, станом на 2012-й в Україні, за даними Національного агентства з питань державної служби, перших налічувалось 372,85 тис., а останніх 98 тис.
Але закон від 14 травня 2013-го поставив у непевне становище не лише тих, хто боїться втратити «службову» пенсію, а й тих, кому до неї ще далеко, але хто цінує свою роботу. Законом № 224-VII внесено зміни до законів «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», згідно з якими порушення згаданих обмежень (щодо сумісництва, одержання подарунків та підпорядкованості родичів), які передбачено Законом «Про засади запобігання і протидії корупції», є також підставою для припинення служби відповідно в органах місцевого самоврядування, МВС, СБУ, прокуратури. Крім того, цю норму як мотив для розірвання трудового договору внесено й до Кодексу законів про працю. Багато хто саме з цим нововведенням пов’язує тенденцію останніх двох-трьох місяців: масові звільнення з міліції, з органів влади.
Понад 90% службовців у органах влади мають свої робочі місця в регіонах – в обласних, районних центрах, селах, селищах, де робота в державній адміністрації чи виконкомі ради не лише дуже престижна як для провінції, а часто і єдина для людини з вищою освітою. Тож із набранням чинності законом від 14 травня 2013 року виникає додатковий фактор залежності службовця від волі керівника.
Звичайно, позбавляти роботи й пенсій службовців-корупціонерів можна і треба (Тиждень свого часу теж пропонував застосовувати такі покарання –див. № 10/2011). Проте антикорупційні заходи можливі лише за кількох умов: коли підставою для звільнення, втрати «службової» пенсії є тільки вчинення корупційних дій, які передбачали вигоду для службовця; коли рішення про накладення санкцій приймає незалежний орган, а не керівник чи орган прямо або опосередковано пов’язаний із президентом держави. В іншому разі «антикорупційний» закон змінює свою функціональність: ним можна легко шантажувати всіх службовців органів влади, які не захочуть брати на себе «додаткове навантаження», наприклад забезпечити «позитивний результат» на виборах 2015 року.