Тиждень.ua: Які махінації були зафіксовані вашими спостерігачами під час нинішніх парламентських виборів в Україні?
Ось короткий список маніпуляцій, які ми виявили. Насамперед це дублікати виборчих скриньок з ідентичними номерами. Крім того, більша кількість бюлетенів, ніж зареєстрованих виборців, що ставить питання, з якою метою їх було використано в цих умовах. Нашим спостерігачам було важко ефективно стежити за підрахунком голосів, бо на окремих дільницях їх тримали подалі від цього процесу, і вони не могли бачити, що там діється. Ми дуже схвильовані тим, що підрахунок у виборчих округах, де опозиціонери мали сильні позиції, не був завершений, що були випадки, коли члени виборчкомів були залишені в темряві й холоді. До того ж вони постійно залишали свої місця, а отже, немає гарантії, що хтось інший замість них не прийшов і не провів підрахунку голосів за ті партії, які не подолали 5% порогу на користь регіоналів та комуністів. Спостерігачі (як наші, так, гадаю, і від інших місій) теж зазняли на відео, і про це ми згадаємо у своїх звітах, як людей тримали під ключем без їжі й води. Ситуація така, що протоколи і скриньки для голосування неможливо було доставити до окружних виборчих комісій. Люди сиділи під цими ОВК близько 48 год, чекаючи, коли ж їх нарешті впустять досередини. Як на мене, то в цих комісіях навіть зраділи б, якби протоколи підрахунку голосів було покинуто й ті, хто чекав під дверима, просто розійшлися.
Виявлені нами факти – зовсім не на користь українській демократії. Така маніпуляція називається «пригадування 2004 року». Як на мене, міжнародна спільнота буде дуже занепокоєна таким станом речей.
Тиждень.ua: Існує такий погляд, що нині відбулася підміна понять «голосування» й «вибори». На яких стадіях виборчого процесу ви зафіксували порушення й маніпуляції?
Перший різновид маніпуляцій – це утримання двох ключових лідерів української опозиції, Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, за ґратами та недопуск їх до перегонів. Це вплинуло на можливості опозиційних партій проводити ефективну кампанію. Треба згадати і про нерівне покриття різних політсил на цих виборчих перегонах на медіа, якщо говорити про провладну партію та опозицію. Був також тиск на різні ЗМІ, зокрема на «Український тиждень», ТВі та інші телевізійні канали, переслідування й фізичні розправи з журналістами. Один із видів маніпуляцій на цьому етапі – це публікування «джинсових» статей, які мали вигляд реклами. Проте коли йдеться про саморекламування, то це потрібно робити в прозорий спосіб, чого тут не відбулося. Якщо прямо видно, що котрійсь із політичних сил фактично належить більшість контенту статей і телеефірів, які мали б бути незалежними, то це також чистої води маніпуляція.
Крім того, ми занепокоєні відсутністю прозорості фінансування виборчих кампаній та обліку витрат. Українське законодавство рясніє дірками, і той, кому треба, може робити що йому заманеться. У сфері фінансування виборів ми стривожені також використанням держслужбовців та державних коштів на підтримку Партії регіонів. Не можна обійти увагою і факту хабарів, які платили практично всі політичні партії, аби за їхнього кандидата голосували. Це дуже серйозна маніпуляція й аж ніяк не демократична практика.
Якщо говорити про ЦВК, то є серйозні підстави піддавати сумніву її незалежність і неупередженість. За умови, що цей центр, який фінально оголошує результати виборів, несамостійний у своїх рішеннях і діях, то чи є результати перегонів дійсними?
12% виборчих округів в Україні не відповідали наявнимадміністративним межам. Ідеться про невеличкі анклави, відділені від інших округів. Це демонструє брак неупередженості. Далі йдуть відсутність відкритості та прозорості, адже багато рішень ЦВК було прийнято приватно і опозиційні партії були позбавлені доступу до них, так само, як і спостерігачі, яких усунули від прийняття рішень. Як наслідок, можна підсумувати, що це радше секретна, ніж відкрита організація.
Ще один різновид маніпуляцій – це відбір членів ОВК, так само, як і лічильних комісій. Закон сам собою дуже поганий, оскільки дає змогу влаштувати лотерею. Якщо вона одна на всі окружні виборчі комісії і перемога в ній належить технічним партіям, то серйозні політсили не будуть репрезентовані в рахункових комісіях. Понад те, такі махінації впливають на цю своєрідну лотерею, створюючи ситуацію, коли на певній дільниці кількість представників від опозиції в десятки разів менша, ніж від Партії регіонів. Це база для того, щоб не мати рівної, неупередженої організації підрахунку виборів.
Усі ці випадки маніпулювання ставалися здебільшого в перебігу й перед завершенням виборчої кампанії.
Тиждень.ua: Якою, на ваш погляд, є роль переходу до голосування за мажоритарними списками під час цих виборів? Чи не спотворила ця практика реального волевиявлення громадян?
Після Помаранчевої революції було впроваджено такий виборчий закон, у якому йшлося про те, що Верховна Рада цілковито має складатися з осіб, обраних на пропорційних засадах. І це було також підкріплено Конституцією. Коли змінилася влада, відбулась і зміна виборчого законодавства. Якщо є багато людей на парламентських перегонах, що змагаються за депутатське крісло, то за мажоритарної системи вони можуть здобути собі депутатство навіть тоді, коли за них проголосує дуже мало виборців. Ця модель дає змогу легше використовувати адміністративний ресурс у виборчих округах, ніж на широкій загальнонаціональній основі.
Тиждень.ua: Нинішня влада намагається легітимізувати результати парламентських перегонів, використовуючи й широко транслюючи через медіа позитивні оцінки спостерігачів із маловідомих представництв, зокрема з СНГ. Чи можна розглядати це як пряму маніпуляцію, і чи допоможе це нинішній владі легітимізувати вибори в очах світової громадськості?
Цілком зрозуміло, що є намагання збільшити кількість голосів, відданих за дві партії, – регіоналів та комуністів. Крім того, це намагання зміцнити позиції нинішньої влади та її законодавчої програми.
Тиждень.ua: Наскільки результати виборів здатні змінити стратегію взаємодії України та західних країн, зокрема Канади? Чи мають українці лобі серед її політиків, що могли б вплинути на взаємини двох держав?
1,25 млн канадців мають українське походження, і вони справляють помітний вплив на політику Канади. Цій групі населення керівництво моєї країни приділяє серйозну увагу. Від часів здобуття Україною незалежності представники діаспори постійно підтримують її матеріально, сприяючи благодійним та освітнім проектам. Крім того, вони міцно вірять в демократію.
Я нині в Україні тому, що канадська українська громада, канадський конгрес та Канадсько-Українська фундація попросили мене бути головою спостерігачів від їхніх організацій. Потім до цього процесу приєднався Світовий конгрес українців.
Канадський український конгрес і надалі підтримуватиме Україну, зокрема її громадянське суспільство та демократію в ній. Що це означатиме в термінах майбутньої політики, ще зарано судити.