Був ще ніби День Незалежності – кволі, як у дуже пізньому Союзі, урочистості, коли «масовики-затійники» повторюють завчені роками банальності, російські пропагандистські фільми на ТБ і святковий концерт із хедлайнером Вєркою Сердючкою – ось і весь «комплекс заходів», які здатна підготувати нинішня влада співвітчизникам. Ну і салют. Яке ж свято без феєрверка? Змучену «папєрєдніками», світовою кризою, російськими санкціями владу зрозуміти можна. Не розпорошуватиме ж вона сили перед найважливішим у її календарі святом – Днем шахтаря.
До цієї славетної дати, що за давньою радянською традицією припадає на останню неділю серпня, політики донецького походження готуються серйозно і заздалегідь. Президент роздає гірникам ордени та медалі (зокрема, зірки Героїв України), ті, своєю чергою, зустрічають лідера з новими стахановськими рекордами. Їдуть на малу батьківщину і численні депутати-мажоритарники, які обиралися на Донбасі. І не з порожніми руками, а з подарунками. Ось, наприклад, Володимир Струк, що потішив земляків концертом «блатної» музики у виконанні російського гурту «Лесоповал». Він не просто замовив музику, а й сам хвацько витанцьовував на сцені під «лєсоповальні» хіти і примовляв, що «Россия и Украина – это общее». Словом, свято вдалося на славу, як і завжди у тих краях. Що ж стосується решти держави – не треба заздрити. Можна ж бути шахтарем у душі й святкувати разом з елітою нові важливі дати. А два свята поспіль – це вже зайва розкіш.