Верховна Рада у листопаді 2015 року ухвалила закон про новий правоохоронний орган – Державне бюро розслідувань (ДБР). Бюро має стати одним із ключових у реформованій системі слідчих органів разом із НАБУ та Нацполіцією. За задумом законотворців, ДБР розслідуватиме особливо тяжкі насильницькі злочини, злочини, скоєні організованими угрупованнями, випадки катувань з боку правоохоронців, а також злочини у сфері тероризму та корупційні злочини інших новоспечених правоохоронців – НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Минув майже рік. Надворі вересень 2016 року, а розбудова ДБР практично не зсунулася з місця. За цей час вже відбулися низка публічних скандалів. У лютому голова Управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк повідомив, що розслідування справ про злочини під час Революції Гідності можуть припинитися з 1 березня через норми закону про Держбюро. Однак тоді обійшлося. Вищий спеціалізований суд роз'яснив, що ГПУ повинна передати у ДБР матеріали справ у тримісячний термін після початку фактичного виконання ним обов'язків.
Іншою «епопеєю», пов'язаною зі створенням ДБР стало визначення членів конкурсної комісії, які обиратимуть голову бюро та його заступників. За законом до комісії мають входити дев'ять осіб: по троє за квотою президента, уряду та Верховної Ради. Однак членів комісії не могли призначити аж до кінця лютого 2016-го. Тоді уряд та президент нарешті визначилися з кандидатурами: від президента до комісії увійшли Роман Майданик (завідувач кафедри цивільного права юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка), Віктор Самохвалов (професор кафедри теорії права та держави КНУ ім. Тараса Шевченка) та Тетяна Сліпачук (партнер юридичної фірми "Саєнко Харенко"). Ця трійка досі залишається в комісії.
Натомість квота уряду змінилася майже повністю. 24 лютого до комісії делегували нардепа Антона Геращенка, заступника міністра МВС Еку Згуладзе та заступника міністра юстиції Наталію Севастьянову. З усіх трьох досі тільки остання залишається у складі органу та навіть стала секретарем комісії. Ані Геращенко, ані Згуладзе не мали вищої юридичної освіти, що передбачено законом про ДБР як умову для участі в комісії. Першого замінили на доцента Хмельницького університету управління та права Дениса Монастирського. Причиною назвали «напружений графік» Геращенка, а не відсутність профільної освіти. Позиція ж Згуладзе (яка 11 травня взагалі припинила роботу на державних посадах в Україні) лишалася вакантною аж до червня, коли до комісії призначили Івана Стойка – радника міністра Авакова.
Читайте також: Аваков анонсував ліквідацію пожежної інспекції
29 березня і Верховна Рада затвердила своїх кандидатів. Ними стали нардеп від «Батьківщини» Владислав Бухарєв (екс-начальник податкової міліції та екс-заступник голови СБУ), депутат від БПП Микола Паламарчук (екс-заступник міністра внутрішніх справ) та представник «Народного фронту» Євген Дейдей (учасник Євромайдану та колишній боєць батальйону МВС «Київ-1»). Головою комісії обрали Майданика.
У квітні делегати затвердили умови конкурсу, а в червні на урядовому сайті опублікували перелік претендентів на право керувати бюро. Загалом за посади голови, першого заступника та заступників голови ДБР вирішили позмагатися 82 особи. Активісти «Реанімаційного пакету реформ» закликали комісію продовжити терміни проведення конкурсу задля збільшення кількості та якості кандидатів, а також краще організувати його фінансування. У липні кількість претендентів скоротилася до 64 людей, оскільки у біографіях решти знайшли ті або інші невідповідності вимогам для вступу на посаду. Проте на цьому ситуація не вичерпалася, оскільки низка із них оскаржили своє відсторонення.
8 вересня комісія все ж змогла затвердити тести на знання кандидатами законодавства та призначити іспити на 1 і 2 жовтня. Безпосередній запуск бюро та початок набору персоналу можливі тільки після обрання керівництва, тому раніше 2017 року цього очікувати не слід. Проте скандали із конкурсом у ДБР на цьому не завершилися.
Полковник-пенсіонер Цюприк
Паралельно зі створенням бюро відбувався інший процес, прямо пов'язаний з реформуванням правоохоронних органів – атестація для роботи у Національній поліції. Стартував він у 2015-му році і з перемінним успіхом триває донині. Через комісії проходили колишні міліціонери з різних підрозділів, проте нас цікавить лише один. А саме Департамент протидії наркозлочинності, за оцінку якого комісії взялися у лютому 2016-го, коли президент, уряд та Верховна Рада визначилися зі своїми кандидатами до конкурсної комісії ДБР.
Читайте також: Реформа власним коштом?
Даний департамент привернув увагу тим, що в ньому начебто працював Ігор Цюприк. Нині, за даними сайту Кабміну, він «пенсіонер МВС» (1975-го року народження), а загалом – претендент на посаду заступника голови Держбюро. За роки роботи він встиг змінити із двадцять посад, але найбільш неоднозначною серед них можна назвати крісло заступника начальника управління з організації контролю за розслідуваннями злочинів Головного слідчого управління МВС. Саме за поданням ГСУ в часи Майдану відбувалися негласні слідчі розшукові дії (зокрема прослуховування телефонів) щодо активістів. Зокрема і щодо викраденого Ігоря Луценка. Згодом за розслідування дій ГСУ взявся Департамент спеціальних розслідувань, очолюваний Сергієм Горбатюком. До нього влітку 2016-го в заступники намагалися просунути пана Цюприка, який свого часу мав би займатися розслідуваннями злочинів ГСУ. Активну частину суспільства таке призначення обурило і за кілька днів одіозний «пенсіонер» відмовився від посади. Проте не від амбіцій. Пізніше його прізвище спливає у списках кандидатів на керівні посади ДБР. Виникає черговий скандал. В процесі з’ясовується, що Цюприк намагався пройти атестацію для роботи у Нацполіції, проте завалив співбесіду і в комісії першої інстанції, і в апеляції. Недовго думаючи, він заявив, що атестації не проходив, в поліції не служив, а документи, які виплили в Мережу про його службу – підроблені. Тиждень спробував у цьому розібратися.
Як відомо, атестація до Нацполіції забуксувала і, фактично, почалася у грудні 2015-го. Тобто в той момент, коли вже мала завершитись. Міністерство внутрішніх справ вирішило вийти із ситуації доволі просто, перевівши всіх міліціонерів на службу в Нацполіцію за відповідними поданнями самих міліціонерів. Як відбувався цей процес досі точно не зрозуміло. Окремі співрозмовники Тижня з кіл правоохоронців зауважували, що до початку атестації в очі не бачили таких подань і їх не підписували. А переведення на службу до нового органу, за їх словами, відбувалося автоматично. Після призначення було проходження атестаційних комісій, а вже за результатами співбесід – або звільнення, або подальша робота. Проте атестація, бодай на папері, мала бути обов’язковою. Судячи з документів, які є у розпорядженні Тижня, проходив її і пан Цюприк. Вперше його прізвище виринає в атестаційних списках від 22.12.2015. У переліку запрошених кандидатів він був під номером 26, а саме спілкування з комісією відбулося о 16:15. Втім, розмова із кандидатом, судячи з усього, не задалася, і рішенням комісії «пенсіонера МВС» відправили на проходження поліграфа. За таке рішення висловилися четверо членів атестаційної комісії.
Наступна спроба проходження атестації відбулася 29.01.2016. Цюприк був першим у списку. Втім, навіть із поліграфом пройти атестацію він не зміг. Комісія зазначила, що у своїх відповідях потенційний поліцейський не відвертий, ухилявся від прямих відповідей, є загроза корупційних дій та можливість прикриття корупційних схем. Відтак, його вирішили рекомендувати до звільнення.
Читайте також: ЄС виділить Україні близько шести мільйонів євро на реформування поліції
Проте пан Цюприк не погодився. 8 лютого 2016-го він пише апеляційну скаргу, в якій зауважує, що він дійсно проходив тестування, за результатами якого набрав 39 балів за загальні здібності та навички і ще 38 за знання законодавства. Крім того, він додав, що для співбесіди підготував атестаційний лист, довідку від Департаменту внутрішньої безпеки, довідку за результатами люстраційної перевірки та матеріали особової справи. Окремо своє невдоволення Цюприк висловив щодо питань, які ставила комісія.
«Питання, які задавали члени комісії в переважній більшості не мали будь-якого відношення до визначення моєї компетентності, здатності якісно та ефективно реалізувати на службі свої потенційні можливості, а були направлені на безпідставні звинувачення мене у корупційних діяннях…» – йшлося у скарзі.
Відтак Цюприк просив апеляційну комісію скасувати рішення атестаційної комісії першої інстанції. Співбесіду призначили на 17.02.2016, 9 ранку. Розмова знову не задалася, більшість комісії проголосувала за відхилення скарги. Мотивували рішення наступним: низький рівень довіри до кандидата, не зміг привести прикладів досягнень на посаді та в правоохоронних органах, погано орієнтується в роботі, не компетентний та погано орієнтований.
І на цьому б історія завершилася, якби Цюприка не спробували призначити на місце заступника голови Департаменту спецрозслідувань, а згодом він не подався на заступника голови ДБР. Коли виринули епізоди з невдалою атестацією, «пенсіонер МВС», як згадувалося вище, все заперечив. А його адвокат Ігор Кириленко подав запит до Національної поліції, відповідно до якого Цюприк у них на службі не був і, як наслідок, атестацію не проходив.
У відповідь на запит Тижня від 18 серпня у Департаменті протидії наркозлочинності повідомили, що Цюприк звертався до них із заявою про призначення для подальшого проходження служби. Втім, як зазначили у Департаменті, службу в Нацполіції, зокрема і в них, не проходив. Документ надійшов з підписом заступника голови Департаменту Юрія Буковського.
Проте у розпорядженні Тижня є атестаційний лист пана Цюприка за підписом того ж таки Буковського, в якому зазначається, що нинішній кандидат на посаду заступника голови ДБР від 7 листопада 2015-го перебував на посаді заступника начальника управління – начальника відділу Департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції. Мав звання полковника.
«За час служби зарекомендував себе відмінним організатором, здатним мобілізувати підлеглих на виконання поставлених перед підрозділом завдань… Впевнено володіє нормативними документами, які регламентують діяльність Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції, які успішно використовує в роботі, постійно спрямовує зусилля на підвищення рівня підготовки підлеглих…» – йшлося у листі.
Крім того, як зазначила адвокат та член атестаційної комісії Євгенія Закревська у коментарях для ЗМІ, Цюприк «використовуючи службове посвідчення, приходив і особисто здавав тести».
Тиждень поцікавився, чи здавав одіозний міліціонер посвідчення після нібито звільнення у листопаді 2015-го. У Департаменті кадрового забезпечення Нацполіції відповіли, що міліцейське посвідчення Цюприка знищили за актом від 13 квітня 2016-го. Водночас, не змогли уточнити, коли саме кандидат на керівну посаду в ДБР його здав, оскільки «в акті знищення відмітка про здачу службового посвідчення не передбачена».
Цюприк, між тим, не сидів склавши рук. Він вирішив позиватися до Закревської та низки ЗМІ, вимагаючи спростувати «недостовірну інформацію». Перше засідання, за попередніми даними, має відбутися 29 вересня цього року.
Попри те, що скандал набирає обертів, керівництво правоохоронців досі не дало зрозумілої реакції на широкий загал. Чи зробило ж воно висновки – покаже початок жовтня, коли мають початися тести на керівні посади ДБР.