Між тим 19 липня у Брюсселі було парафовано економічну частину Угоди про асоціацію між Україною і ЄС – про зону вільної торгівлі. Фактично, зупиняючись на одному з цих економічних союзів, наша держава зробить цивілізаційний вибір, від якого залежатиме, чи здійснить вона в перспективі економічний прорив, який апріорі неможливий у разі опертя на відсталі ринки країн СНД.
В інтерв’ю Тижню інвестиційний аналітик Даррен Хейман, який має великий досвід управління в галузі фінансової та альтернативної торгівлі, означив основні вигоди і ризики, які передбачає зона вільної торгівлі з ЄС, і розповів, чому для іноземних інвесторів так важливе приєднання України до торговельної угоди з Євросоюзом.
У. Т.: Ускладнення перемовин із ЄС останнім часом активізувало захисників приєднання України до Митного союзу – утворення слаборозвинених пострадянських країн. Найвагомішим їхнім аргументом є те, що в цій організації нас чекають такими, як ми є: з нашою неосяжною корупцією, шахрайською судовою системою, неконкурентоспроможною продукцією. При цьому за приєднання до Митного союзу Росія, наприклад, натякає, що знизить ціну на свій газ. Натомість ЄС вимагає демократизації всіх ланок суспільного життя, вдосконалення законів, модернізації підприємств, поліпшення якості продукції, тобто проведення важкої і кропіткої роботи, що розтягнеться на роки. Вам не здається, що нинішня українська влада просто не бачить економічних вигід від торговельної угоди з ЄС?
– Реальність полягає в тому, що ЄС – найбагатший ринок у регіоні. І вийти на нього – величезний плюс для вашої економіки. До того ж, хоча про це мало говорять, Європейський Союз уже зараз є торговельним партнером України № 1. Росія, наприклад, посідає друге місце. При цьому ЄС – це 27 різних держав і перспективних ринків, а Митний союз – лише три.
Угода про вільну торгівлю з Євросоюзом автоматично означатиме для України обов’язкову імплементацію міжнародно визнаних економічних, виробничих, юридичних європейських стандартів, що підвищить якість вашої продукції, а відповідно поліпшить перспективи держави в торгівлі не тільки з Європою, а й з рештою світу. Приєднання до Митного союзу з РФ, де й досі животіють давно застарілі радянські стандарти, тільки б загальмувало українську модернізацію.
Зрозуміло, що вільна торгівля з ЄС також потребуватиме більшої прозорості та ефективності від бізнесу. У поєднанні з удосконаленим законодавством це істотно посилить позиції вашої держави в очах міжнародних інвесторів. Власне, вже саме приєднання до договору з ЄС означатиме для останніх, що в Україні стало безпечніше займатися підприємництвом. Це відкриє приплив до країни нових інвестицій та технологій, причому не лише із самого ЄС, а й з усього розвиненого світу. Усе це збільшить українське виробництво і загалом поліпшить економічну ситуацію в державі. А споживачі отримають дешевші та якісніші товари.
Є тут і політичні вигоди. Адже зона вільної торгівлі з Євросоюзом наблизить країну і до безвізового режиму з ЄС, і загалом до членства в ньому.
У. Т.: Натомість очевидні й ризики для України після приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС?
– Найперший ризик, із яким ви зіткнетеся, – політичний. Очевидно, що після приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС на Україну чекатиме погіршення відносин із Росією.
Ще один непростий момент – треба готуватися до того, що введення в країні європейських стандартів не буде дешевим. Адже як мінімум доведеться створювати незалежні регуляторні структури, які треба дуже добре технічно забезпечити.
Також обов’язково виникнуть макроекономічні ризики. Зокрема, компанії, які до того були конкурентоспроможними через вищу ціну на ввезені товари, зіткнуться з новою конкуренцією з боку імпорту. В результаті українським підприємствам доведеться знижувати ціни на свою продукцію, що для деяких із них, особливо у певних галузях, означатиме витіснення з ринку.
При цьому очікується, що істотно посилиться тиск на малий бізнес, якому на певному етапі буде складно конкурувати з дешевшим імпортом.
Чи постраждають при цьому прості громадяни? Так. Адже, ймовірно, в результаті значна кількість людей втратить роботу. Але слід зауважити: неабиякою перевагою домовленостей із ЄС буде те, що багато невеличких українських бізнесів дістануть доступ до величезного європейського ринку. Зрозуміло, цим зможуть скористатися тільки ті підприємства, яким вдасться підвищити свою конкурентоспроможність. Тож у результаті буде досягнуто балансу: якісь компанії отримають переваги від угоди з Євросоюзом, а якісь постраждають.
Звичайно, все дуже залежатиме від того, що саме буде записано в договорі з ЄС. Бо немає нічого абсолютного. Завжди можуть бути винятки, якісь «особливі умови».
Так, і Європа, і весь світ нині в скрутному становищі. Але Європейський центральний банк завжди знаходить кошти для членів ЄС. І для України це питання також не закрите. Зокрема, й стосовно фінансової допомоги на імплементацію нею режиму вільної торгівлі з ЄС. Усе це обговорюється. І з хорошими юристами, політиками та суспільною підтримкою ті питання можна вирішити.
У. Т.: Пригадується історія, коли, попри всі домовленості в межах ЄС, французькі фермери стали на кордоні й просто не пустили до країни сільгосппродукцію з Болгарії. Чи будуть застраховані, наприклад, українські аграрії від таких проблем?
– Перевага для України вже в тому, що ви бачили, який шлях проходила Болгарія і які труднощі долала. І тепер, використовуючи чужий досвід, ви можете обстоювати певні умови договору, брати ініціативу у свої руки і розставляти всі крапки над «і». Можна домовитися про всі компенсації ймовірних ризиків або взагалі їх унеможливити. Звичайно, трапляються речі, які важко передбачити, але принаймні варто зробити все від нас залежне, щоб цього уникнути.
Аргумент, що з приєднанням до зони вільної торгівлі з ЄС українське сільське господарство буде знищено, особливо часто лунає від російських економістів. Не думаю, що це реальність, завжди є можливість захиститися.
У. Т.: Ще за радянських часів сільгосппродукція з тих самих Болгарії, Угорщини була набагато якіснішою, ніж українська. Не кажучи вже про іспанську, італійську чи французьку. Сьогодні від західних економістів часто доводиться чути, що головна експортна перспектива українського сільського господарства – це рапс. То що, доведеться обмежити наші аграрні амбіції цією культурою?
– Головна проблема в тому, що величезну частину аграрної продукції України виробляють селянські господарства. І це виробництво абсолютно неефективне, тим більше для того, щоб бути конкурентоспроможним на міжнародному ринку. Вашим фермерам потрібно застосовувати нові технології і досягати принаймні болгарської ефективності, що цілком реально з набагато кращою якістю української землі й більшими обсягами продукції.
З цим пов’язане ще одне серйозне питання, яке саме і гальмує надходження до сільського господарства й інвестицій, і відповідно нових технологій, що підвищать його ефективність, – це відсутність в Україні цивілізованого ринку землі.
Ну й, звісно, виводячи аграрну продукцію на європейський ринок, доведеться зважати на той факт, що ваша держава і досі має репутацію «країни Чорнобиля». Тож купувати будь-що, вирощене в Україні, вважається ризикованішим, ніж у будь-якій іншій державі.
Чи можна вирішити всі ці питання? Чи вдасться Україні стати значним гравцем на світовому ринку сільгосппродукції? Так. Але на це потрібен час – щонайменше кілька років, поки, наприклад, нетрадиційна для останнього українська продукція, зокрема овочі, посяде там своє стабільне місце.
Звичайно, спочатку конкурувати буде вельми непросто, особливо маленьким фермам. Але український агросектор уже зараз має певні переваги. Насамперед, це дуже кваліфікована і дешева праця. А ще, приміром, наявність чорноморських портів і торговельних зв’язків з Азією та Близьким Сходом.
У. Т.: Наскільки важливе підписання Україною договору з ЄС для інвесторів?
– Є кілька груп інвесторів. Одна з них – ті, хто хоче прийти на український ринок ще до того, як ваша держава підпише угоду з ЄС. Але для цього в країні має бути політична й економічна стабільність. Це переважно приватні інвестори.
А є інша група, яка чекає не просто на стабільність в Україні, а на таку, що гарантована ЄС. Їх дуже багато. Вони хочуть отримувати інформацію про країну саме від Євросоюзу ще до того, як почнуть вкладати кошти. І хоча нині у зв’язку з кризовою ситуацією в розвинених країнах люди забирають гроші з ринків, що розвиваються, інвесторів, зацікавлених в Україні, дуже багато.