Так, у 2019-му врожай зернових буде рекордним. За різними оцінками, він становитиме від 71 до 74,3 млн т. Непоганий врожай аграрії зберуть і олійних культур. Проте і малі, і великі агрогосподарства скаржаться на різке падання цін на всі культури цього року, чого не було вже досить тривалий час. Адже це позначається на їхніх прибутках, які стають меншими.
Тим часом на світовому ринку зерна значно послабилася роль Росії через погану якість її продукції, що є безумовним плюсом для України. Однак великий врожай, зібраний цьогоріч у Європі, ставить під загрозу експорт українського зерна, включаючи кукурудзу, саме до країн ЄС. Також європейське зерно створить гідну конкуренцію нашому на ринках третіх країн, де завжди непогано була присутня Україна.
Занижені очікування
Так, за інформацією консалтингової компанії «ПроАгро», середня врожайність зернових у 2019 році зросла на 2,2 центнера з гектара. Якщо у 2018-му вона дорівнювала 47,8 ц/га, то цьогоріч дійшла до 50,2 ц/га. Помітно збільшилася врожайність певних сільськогосподарських культур. Якщо торік цей показник за озимою пшеницею становив 37,3 ц/га, то у 2019-му — 41,7 ц/га. Покращилася й урожайність ячменю: відповідно 29,6 та 34,8 ц/га. Загалом же, за оцінками фахівців Міністерства агрополітики та продовольства, аграрії зберуть до 71,1 млн т зерна, зокрема кукурудзи — до 33 млн т.
Читайте також: Вийти із замкненого простору
За інформацією аналітичної компанії «ПроАгро», цьогоріч урожай повинен бути значно більшим — 74,33 млн т. Цікаво, що не лише ця компанія, а й інші відомі аграрні інституції навесні 2019-го, коли ще тільки починалися весняно-польові роботи, прогнозували значно менший врожай. За інформацією USDA, озимої пшениці цього року буде зібрано 28,7 млн т, що на понад 1 млн т більше, ніж прогнози від компанії «ПроАгро». Також американські аналітики прогнозують дещо вищий показник урожаю кукурудзи — до 36 млн т (на 0,8 млн т більше, ніж очікування від українських фахівців).
Ставка на пшеницю
Які особливості збирання врожаю цьогоріч з огляду на вплив різних чинників та якість культур? Заступник директора компанії «ПроАгро» Марія Колесник переконана, що показник протеїну в пшениці, який є дуже важливим якісним показником, цьогоріч суттєво вищий, ніж торік. «Так, понад 70% врожаю цієї культури — це продовольче зерно. І приблизно в 50% обсягів пшениці показник протеїну перевищує 12%. Зерно з південних регіонів через посуху не скрізь добрало натури, що погіршило його якісні показники навіть за наявності великої кількості білка», — зазначає вона. Якість пшениці врожаю-2019 справді краща, ніж торік. Можна зробити висновок, що і якість продовольчої пшениці на 10% ліпша, ніж у 2018-му. За умови правильного зберігання і транспортування вона нічим не поступатиметься за якістю пшениці інших країн-виробників.
На Півдні країни визріла пшениця не найкращої якості, і слід думати, що там до фуражної врешті-решт можна віднести більш як половину зібраного обсягу. Це, наприклад, підтверджують у ТОВ «Вікторія» (Одеська область). Звісно, що на Півдні України цьогоріч урожайність пшениці була низькою, проте господарство має свої посівні площі й у Житомирській області, де також було зібрано менше, ніж у 2018-му. Щодо цін, то керівники господарства зазначають: вони найнижчі за останні п’ять років. Великі агротрейдери пропонують сьогодні 5 тис. грн за тонну, щоправда, за пшеницю як 2-го, так і 3-го класу. Для порівняння можна сказати, що закупівельні ціни на пшеницю у 2016-му були 6,15 тис. грн за тонну.
Читайте також: Нова економічна багатовекторність
Втім, у більшості регіонів України (особливо в центральних та східних областях) урожай пшениці непоганий і якість її добра. Проте закупівельні ціни на неї і там залишаються низькими. Сьогодні господарства побоюються притримувати пшеницю, щоб дочекатися підвищення цін, скажімо, у жовтні чи листопаді. Адже найімовірніше, що ціни до того часу впадуть ще більше, тому і великі, і середні агропідприємства все ж таки намагаються збути свій товар агротрейдерам ще у вересні.
Жито в дефіциті
Додамо, що сільгоспвиробники мають право самостійно обирати ті культури, які вони хочуть вирощувати. Це, з одного боку, позитивний фактор, а з другого — у результаті, наприклад, активного засівання соняшнику може статися суттєве навантаження на ґрунти, які ставатимуть дедалі менш родючими.
Є й інша, негативна, сторона медалі. Вільний вибір призвів до того, що така цікава культура, як жито, із кожним роком в Україні вирощується менше й менше. Так, за інформацією «ПроАгро», якщо у 2018-му господарства засіяли 148 тис. га під цю культуру, то у 2019-му — лише 117 тис. га. Невже Україна вже не має потреби в цій культурі? Звісно, що має. Треба зазначити, що потреби цього року в, наприклад, житі самої лише Житомирської області становлять 25 тис. т, а зібраний врожай цієї культури — приблизно 19 тис. т.
Читайте також: Володимир Лавренчук: «Досягнута макроекономічна стабільність — хороший фундамент для зростання»
Тобто одна з найбільших областей України, яка колись виробляла чимало жита, сьогодні відчуває дефіцит. Нині агропідприємства не можуть порадіти високій врожайності цієї культури. Цей показник у середньому становить 22 центнери з гектара, тоді як пшениці вдвічі більше. Цікаво, що в сусідній із нами Білорусі урожайність жита наближається до 50 центнерів з гектара. Там і висока рентабельність цієї культури.
Чи можна виправити цю ситуацію? Звісно, що так. До речі, білоруси готові повчити українських фермерів і великі агрохолдинги. А втім, рецепт простий — треба більше вносити мінеральних добрив у ґрунти та захищати вітчизняного товаровиробника. Останній рецепт — для держави. Усе це гарантуватиме справедливу ціну на товар та підвищить саму врожайність. А прибутки не змусять на себе чекати.
Проблеми із соняшником
Що стосується такої важливої для України олійної культури, як соняшник, то цього року весняно-польові роботи щодо неї розпочалися з відчутним запізненням. Через прохолодну весну агропідприємствам довелося сіяти цю культуру лише в середині травня. Проте літні дощі, за словами начальника управління агроекспертизи Credit Agricole Bank Ігоря Гуржія, дали змогу цій культурі наростити масу, і ми маємо всі передумови для збирання гарного врожаю. Так, у 2019 році планується зібрати 14,6 млн т культури, що на 0,5 млн т більше, ніж торік.
Проте є й не зовсім добра новина. Закупівельні ціни на соняшник у вересні цього року становлять 9,1–10,3 тис. грн за тонну залежно від умов постачання. Їхній рівень на понад 10% нижчий порівняно з вереснем минулого року. Однак нині чимало господарств продає свою продукцію навіть за нижчими цінами. Так, керівництво ТОВ «Мрія» на Кіровоградщині вимушене продавати насіння соняшнику оптовим компаніям за ціною 8,8 тис. грн за тонну. І підприємство йде на це, тому що для подальшої діяльності (початок осінньо-польових робіт) йму треба солярка, потрібно також відремонтувати техніку тощо.
Читайте також: Долар в нижній точці
Водночас більшість господарств зібрали цього року непогані врожаї соняшнику. У формуванні непривабливих цін керівники господарств звинувачують своєрідний «картель» зернотерйдерів, які скуповують товар. Думка одностайна: трейдери, як і у випадку із зерновими культурами, очікують на можливе різке зростання курсу долара до гривні. Звісно ж, їм буде значно вигідніше продавати насіння соняшнику за кордон.
Слід також зазначити, що господарства збільшили посівні площі під цю культуру на понад 0,5 млн га. Ясна річ, що все це підвищило очікування від урожаю у 2019-му. Збільшення посівних площ під соняшником фахівці пов’язують із недотриманням сівозмін та різними хворобами, на які страждає останній часом ця культура. У підсумку її урожайність останніми роками знизилася майже на 25%.
Господарства вперто не хочуть іти в ногу з практикою сівозмін. Так, засівати соняшником певну площу можна лише через два роки після того, як на ній цю культуру вирощували.
Рекордний ріпак
За інформацією Agritel, у 2019 році буде зібрано також рекордний урожай ріпаку, — 3,6 млн т, — який уже давно став для України майже стратегічною культурою та якому приділяється чимало уваги з боку держави й аграрних підприємств. Цьогоріч його було засіяно на великих площах — 1,34 млн га, що практично на 30% більше, ніж торік. А втрати посівів, попри засушливе літо та перезимівлю, були мінімальними. Той-таки департамент Міністерства сільського господарства США USDA прогнозує ще більший урожай цієї культури в Україні — 3,9 млн т. За інформацією цього відомства, наша країна може експортувати з цього врожаю до 3,5 млн т ріпаку.
Марія Колесник зазначає, що увага до ріпаку з боку наших сільгосппідприємств щороку посилюється, а посіви під цю культуру у 2019-му зросли майже на 34% порівняно з 2018-м. Справді, ця культура має неабиякий попит на зовнішніх ринках, тому агропідприємствам її вирощувати вкрай вигідно. До того ж ріпак, на відміну від соняшнику, не лише не виснажує ґрунти, а й значно їм допомагає. Так, ця культура бореться із забрудненням ґрунтових вод, а отже, вирощувати її можна сміливо.
Цінове падіння
Таким чином, цьогоріч всередині України доволі відчутно падають закупівельні ціни на зернові та олійні культури. За інформацією Мінагрополітики та продовольства, станом на початок вересня 2019-го цей показник для пшениці 3-го класу порівняно з початком вересня минулого року зменшився на 13%, для кукурудзи — на 9%, ячменю — на 16%, соняшнику — на 10%.
Читайте також: Руйнувати чи не руйнувати? Післясмак реформи банківської системи
Чимало господарств, які вирощують не одну культуру, а цілу низку, стверджують, що минулими роками низьку закупівельну ціну пшениці можна було перекрити доволі привабливою ціною ріпаку чи якоїсь іншої культури. Нинішній сезон доволі специфічний у тому сенсі, що закупівельні ціни падають на всі культури. І звісно, що господарства стикаються з проблемою низьких прибутків від своєї діяльності. Втім, як зазначають в агропідприємствах, якщо пропонувати досить великі партії товару, то можна домовитися з агротрейдером про прийнятну ціну.
Оновлення чергового експортного рекорду 2019–2020 МР
Такі непогані врожаї різних культур не можуть не спонукати до позитивних можливостей їхнього експорту до світових держав. Яка ж нині з цим ситуація і чи є проблеми з просуванням до різних держав?
Цілком можна очікувати, що експорт кукурудзи цього року буде більшим, ніж торік. А пов’язано це зі значними обсягами виробництва цієї культури. Проте активні місяці експорту ще попереду (листопад — травень). У компанії «Украгроконсалт» вважають, що у 2019–2020 маркетинговому році з України буде експортовано до 53 млн т зерна, що значно більше, ніж у 2018–2019 МР (49,7 млн т). У «ПроАгро» вважають, що у 2019–2020 МР буде експортовано пшениці 19 млн т (у минулому МР цей показник становив 15,6 млн т), ячменю — 4,95 млн т (у минулому МР — 3,7 млн т). Кукурудзи, навпаки, експортуватимуть у 2019–2020 МР дещо менше, ніж попереднього року: 29 млн т проти 31,3 млн т. Президент Української зернової асоціації Микола Горбачов називає дещо інші цифри, проте прогнозна тенденція в нього вимальовується приблизно така сама. На його думку, у 2019–2020 МР Україна експортує 20 млн т пшениці, 5 млн т ячменю та 30 млн т кукурудзи.
Отже, Україна справді виходить на новий експортний рекорд незалежно від того, які прогнози та оцінки дає експертний загал. Однак цьогоріч як ніколи раніше перед агротрейдерами постала проблема перевезень партій зернових та олійних культур залізницею. Зазначимо, що в серпні взагалі «Укрзалізниця» забороняла низці компаній у відвантаженні зерна в напрямку Миколаївського торговельного порту у зв’язку з його перевантаженістю. Такі самі обмеження були введені й щодо Одеського порту.
Читайте також: Протекціонізм на марші
У період з 1 липня по 15 вересня 2019 року залізницею було перевезено 4,26 млн т зернових, що на 25% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Такі самі проблеми відчували компанії й у вересні. Тобто вільному руху пшениці та ріпаку на світовий ринок у 2019 році перешкоджав великий заслін. «Укразлізниця» начебто намагається вирішити це питання, щодня формуючи десять своїх великих потягів. Проте вийти на високу потужність перевезень усе ж таки поки що не вдається. Компанії-зернотрейдери скаржаться на зриви договорів щодо постачання зерна закордонним партнерам.
Географія експорту
Чи розшириться або, навпаки, звузиться географія експорту культур до різних країн? Як впливатиме на світовому ринку на Україну її найближчий конкурент за експортом сільгосппродукції — Росія?
Хороша новина — це те, що РФ уже не буде таким сильним конкурентом, як минулого маркетингового року. Наявна на сьогодні інформація про збір у Росії зернових трохи суперечлива, проте різні оцінки сходяться на тому, що зернових ця країна збере стільки само, що й торік. Їхній урожай там планується на рівні 118 млн т, зокрема пшениці — 75 млн т. Проте це, по-перше, менше, ніж рекордного 2017-го (тоді було 83 млн т), і по-друге, якість зерна нинішнього року в РФ дуже невисока. Цей факт неабияк має потішити українських зернотрейдерів, які завжди конкурували з Росією на різних ринках світу. Отже, цьогоріч можна сказати, що вона для нас у певному сенсі не конкурент.
Утім, погана новина полягає в тому, що 2019-го у Європі буде зібрано рекордний урожай зернових — 151 млн т (торік це було 136,8 млн т). І можна з гумором сказати, що європейцям буде куди вигідніше годувати худобу не українською кукурудзою (яка завжди справно постачалася до країн ЄС), а своїми пшеницею та ячменем. Експорт європейських зернових до третіх країн світу, де завжди було представлено й Україну, у 2019–2020 маркетинговому році зросте на 41,8%. Це повинні взяти до уваги маркетологи наших зернотрейдерів задля можливого виправлення експортної стратегії і тактики на найближчі півроку.
Читайте також: Кінець «епохи бідності»?
На європейському ринку (та й не тільки на ньому) гідним конкурентом Україні цьогоріч буде Франція, яка сама може експортувати до 19,5 т пшениці. Це стосується і ячменю. Незважаючи на всі складнощі, які можуть спонукати рух українського зерна на світовий ринок, Микола Горбачов вважає, у 2019–2020 МР Україна традиційно продасть близько 30% свого зерна на ринок країн ЄС, трохи більше ніж 32% — Азії й третину — країнам Північної Африки та Близького Сходу.
Справді, саме в ці країни українському зерну цього року буде простіше за все «добратися». Зважаючи на погану якість врожаю зерна в РФ та дещо знижені прогнози щодо його експорту, можна припустити, що українську пшеницю та ячмінь у 2019–2020-му буде значно простіше збувати до Єгипту, Саудівської Аравії та інших країн Близького Сходу. А велике виробництво зерна в країнах ЄС і панування там цьогоріч Франції є стимулом для находження нових ринків збуту в таких украй перенаселених країнах, як Індія та Китай. Це стосується і пшениці, і ячменю, і кукурудзи. Адже останню культуру в країнах ЄС цього року купуватимуть куди менше у зв’язку з перенасиченням власним зерном.
Рекордний врожай зернових 2019-го дає всі підстави казати про те, що Україна буде з хлібом всередині країни та готова достойно боротися за світові ринки різних культур. Хоча, як видно, проблем, пов’язаних зі збутом і всередині держави, і на світовому ринку саме у 2019–2020 МР буде чимало. Цей рік стане своєрідним викликом для агропідприємств, які займаються виробництвом зерна та олійних культур, адже сформовані закупівельні ціни на продукцію низькі та явно їх не влаштовують. А зернотрейдери змагатимуться на світовому ринку за своє місце майже повсюдно.