Але ж екс-прем’єрка відбуває покарання в Качанівській колонії. А Закон про вибори народних депутатів України, як і Конституція, твердять, що «не може бути обрана» до парламенту особа, котра «має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку» (ст. 9 названого Закону).
Що ж до Луценка, котрий ще перебуває в СІЗО, то прецедент виходу з камери просто в депутати існує – так було з нинішнім парламентарем від БЮТ Андрієм Шкілем, заарештованим ще 2001 року за «організацію заворушень» під час акції «Україна без Кучми». Навесні 2002 року Шкіля, котрий ще був не засудженим, а тільки підозрюваним, обрали до ВР. Але Луценкові на це сподіватись не варто: вирок йому стовідсотково винесуть ще до початку виборчої кампанії. І навіть, напевне, підтвердять цей вирок в апеляційному суді.
Тож чи можуть Тимошенко та Луценко очолювати виборчий список, якщо вони не мають права стати депутатами? Відповідь може здатись очевидною, але в БЮТ вважають, що не все так просто. Закон дійсно говорить, що засуджені не мають права отримати депутатські мандати. Але, наголошують на Турівській, закон не каже, що вони не можуть балотуватися.
Цю ідею вже «засвітив» хитромудрий спікер Верховної Ради Володимир Литвин. На його думку , «щоб і на цьому ґрунті не виникали конфлікти, своє слово мав би сказати Конституційний суд».
Зі свого боку, знаний експерт з конституційного права, нардеп Юрій Ключковський, упевнений, що Центрвиборчком Тимошенко та Луценка не зареєструє. «Список зареєструє, а їх ні. Поки є формальна судимість, ЦВК буде діяти формально», – сказав КлючковськийТижню. При цьому парламентарій нагадав , що свого часу ЦВК не зареєструвала кандидатом в депутати екс-прем’єра Павла Лазаренка, котрий і досі відбуває покарання в американській тюрмі.
Проте насправді ситуація з Лазаренком була дещо іншою. Тоді, перед парламентськими виборами-2006, питання його реєстрації широко дебатувалося в експертному середовищі. Проблемою було те, чи повинна українська ЦВК брати до уваги вироки іноземних судів – адже в Україні Лазаренко засуджений так і не був. У підсумку влада знайшла соломонове рішення.
Як оголосив тодішній голова ЦВК Ярослав Давидович, Лазаренка відмовились реєструвати за цілою низкою обставин (включаючи, наприклад, відсутність у його паспорті фотографії, котру туди потрібно вклеювати по досягненні 45-ти років), але головною причиною стало те, що Лазаренко постійно перебував у США. А, згідно з усе тією ж ст. 9 Закону про вибори народних депутатів, бути обраним може бути лише той, хто постійно проживає на території України протягом 5 років перед виборами.
Заяви соратників, об’єднаних у Блок Лазаренка, що їхній ідейний натхненник перебуває за океаном не зі власної волі, до уваги взяті не були. Українські суди рішення ЦВК підтвердили. Тим паче, що на той час уже існував прецедент: ще 2002 року ЦВК не дозволив балотуватись до ВР за списком Соцпартії знаменитому майорові Мельниченку. Тоді теж використали саме норму про постійне проживання в Україні (як відомо, автор «касетного скандалу» на той час отримав притулок у США).
Щоправда, з українською Фемідою ніколи не можна сподіватись на чіткість і послідовність: 2005 року Верховний суд вирішив, що Мельниченка позбавили права балотуватись незаконно. Але ЦВК у відповідь просто знизав плечима: за офіційним рішенням цієї інстанції, визнати право Мельниченка на депутатство через три роки після виборів було вже неможливо.
Таким чином, можлива відмова в реєстрації Тимошенко та Луценкові саме через наявність судимості стане першим таким випадком в Україні. На що ж розраховують в опозиції? Очевидно, в першу чергу на створення інформаційного приводу. Вже ясно, що гасло «Юлі – волю!» стане одним з головних передвиборчих гасел. Відмова в її реєстрації кандидатом у депутати дасть черговий привід поговорити про «репресії режиму».
Певним підспір’ям тут може стати рішення Європейського суду з прав людини. Про великі надії на Євросуд Олександр Турчинов заявляв ще в середині березня. Водночас варто нагадати, що судді в Страсбургу, навіть якщо встигнуть до виборів, можуть винести хіба що рішення про необгрунтованість арешту Тимошенко (та й Луценка) на стадії досудового слідства, та про порушення судом і слідством їхніх прав. Власне обвинувальних вироків, винесених опозиційним політикам, Євросуд скасувати не може, і не має права вимагати їхнього звільнення.
Усе це означає, що прізвищ Тимошенко та Луценка у виборчих бюлетенях 28 жовтня ми не побачимо. За Законом про вибори народних депутатів, бюлетені друкуються мінімум за тиждень до дня голосування. А подати затверджені партз’їздами списки кандидатів до ЦВК учасники перегонів повинні аж за 75 днів. Після чого комісія має 5 днів на те, щоб їх затвердити – повністю або ж, як воно і буде в даному випадку, з винятками.
Безумовно, у відповідь опозиція подасть до суду. У вже згаданій ситуації з Лазаренком суди тривали майже два місяці, причому включно зі святковим січнем. Цього разу можуть справитися швидше. Але свою порцію піару на цій справі БЮТ-Б все одно отримає.
В принципі, влада має можливість позбавити «тимошенківців» такого щастя. Недарма ж Литвин згадав про Конституційний суд. Якщо які-небудь «небайдужі» громадяни, а то й депутати, попросять КС роз’яснити, чи може засуджена людина фігурувати у передвиборчих списках, тлумачі Основного Закону напевне винесуть негативний вердикт. Утім, поки що про подібні плани не відомо.