Чи можна купити все, що забажаєш?

Опінії
2 Грудня 2022, 13:05

Відповідь на питання, що бентежить у певні періоди життя кожного з нас, відома. Здебільшого вона буде – ні. Адже здоровий глузд підказує: купити все, що бажаєш, неможливо. Приклади, які ми маємо, виходячи з власного досвіду, різняться. Відмінності будуть залежати від віку, походження, виховання та звісно ж фінансових можливостей. Без них ніяк. А якщо гроші не проблема. Що можна купити, коли тобі видається, що ти можеш усе?

Останній, шостий сезон американського серіалу «Хороша боротьба» (The Good Fight), як завжди, суголосний з проблемами сучасних Сполучених Штатів, а опосередковано і решти світу. Особливо, коли мова йде про демократію та її цінності. У дев’ятій серії, на зібранні представників демократичної партії, з’являється один з другорядних героїв, що інколи виринає у справах, які ведуть чиказькі правники. Він власник пошукової мережі «Чамхам» (Chumhum). І він має мрію. Його прагнення – зробити світ кращим. Адже він знає усе про всіх у цьому світі, усі бажання і усі таємниці людей, котрі щосекунди, зі своїх комп’ютерів та смартфонів звертаються до пошуку. Його бажання – відновити справжні демократичні цінності Сполучених Штатів Америки щирі. Він дійсно хоче кращого своїй країні. Адже на його думку, країна занепадає, і навіть демократи стають консерваторами. І останній аргумент, що він використовує у своєму монолозі, є те, що він має 650 мільярдів доларів. І що? Буде відповідь будь-кого з нас. По-перше, у світі немає нікого з такими статками. Forbеs такого б не пропустив. По-друге, власники реального пошукового сервісу навряд чи настільки відверті у своїх бажаннях. Або ж ми погано поінформовані про їхні плани. І навіть якби вони і прагнули б їх озвучити та реалізувати, то сфера прикладання їхніх зусиль була би доволі традиційною і передбачуваною. Білл Ґейтс не дасть ввести в оману.

Читайте також: Віталій Михайловський: «Росія існує, проте ніхто не має відповіді, що ж воно таке»

Натомість бажання героя серіалу є іншим. Він хоче купити партію – демократичну партію. Демократи вже не ті, що колись. На цьому місці українські глядачі вкотре скривляться і скажуть – і що? Хіба нас цим здивуєш. У нас кожна партія комусь належить. Партія «А» – належить тому-то шанованому, ой ну, тому, хто має ось стільки грошей, а партія «Б» – є власність ось тієї прекрасної, ну можливо, людини. І так до парії «Я» можна з дуже високою долею імовірності говорити про тих, хто у тіні, і не дуже. Але для сучасного американського глядача – це щось новеньке. Далі стає ще цікавіше, адже аби купити партію, потрібно підготувати для цього інформаційне поле. І власник таких грошей міркує наступним чином. Потрібно мати власний телеканал. І тут вже українські глядачі починають поволі втрачати терпіння. І що? У нас, з телебаченням, як і з партіями. І далі по списку. Тому пропозиція купити FOX News за якихось 15-20 мільярдів доларів, знову не валить нас з ніг. Сполучені Штати більша країна і там ціни на канали трохи вищі за українські. А поза тим, нічого нового. Як і обіцянки про свободу у редакційній політиці. Нічого нового для нас.

Десь ми вже вкотре і вкотре це чули. Свобода слова, стандарти та бажання знищити конкурентів з протилежного політичного табору. Дивлячись цю серію, мене не покидало відчуття déjà vu. Звісно, що для нас це ніяке не одкровення, а реалії нашого політичного життя, де той, хто має гроші, дуже великі гроші, обов’язково прагне захистити їх за допомогою влади. Влади, навіть у такій слабкій інституційно країні, як Україна, буде цілком достатньо для захисту. А вже потім, коли буде своя партія, свої депутати, а згодом міністри та уряд, і врешті-решт свій президент, можна подумати і про збільшення своїх статків. Схема цілком проста та дієва. І якщо у нашому випадку – це вимірюється десятками мільярдів доларів чи євро та деградацією країни, то у реаліях Сполучених Штатів мова йде вже про набагато вищі ставки. Тут вже скоро і цілого світу буде замало. Принаймні Місяць та Марс мають приготуватися. Хоча той, хто хоче у серіалі купити демократичну партію, не потребує усього цього. Йому болить за демократію у своїй країні.

Читайте також: Чи можлива демократія в Росії? Погляд історика

Фінальна сцена цього епізоду у серіалі творить маленьку інтригу, а хто ж буде кандидатом у президенти. Адже якщо у партії буде власник, що звісно ж публічно є нечуваним, але хто ж вам скаже правду, бажання того, хто за цим усім стоїть, мають бути принаймні розглянуті. І ось до головного будинку маєтку під’їжджає великий чорний позашляховик у якому сидить протеже майбутнього власника демократичної партії – це усім відомий голлівудський актор, знаний ще з реклами одного спортивного бренду. Це така відповідь республіканцям за Рональда Рейгана? Принаймні, Рейган був не таким кремезним мов скеля. І що? Високий представник демократичної партії йде до машини на знайомство. Він, як досвідчений політик, не відкидає і таку версію розвитку подій. Як нам це відомо. Будь-хто може стати президентом. Особливо тоді, коли за тобою людина з дуже великими грошима.

І тут, українська історія останніх трьох десятиліть може несподівано стати гарним прикладом для висновків. І якщо у серіалі це неймовірний поворот у політиці Сполучених Штатів, то для України – це віддзеркалення нашої дійсність. Адже у нас можна купити партію. Для кращого піару – купимо для неї телевізійний канал або ж кілька каналів. Треба ж показати картинку біорозмаїття у політичному світі. За партією та каналом купиться достатня кількість депутатів та міністрів, що посадять у крісла ще більшу кількість чиновників, котрі будуть приймати «правильні» рішення. Усе це буде під захистом куплених суддів та прокурорів. І на вершині цієї владної піраміди буде свій президент. Байдуже, хто він. Він нічого сам не вирішує. От тільки у всій цій ідилії, де гроші правлять світом, не можна купити свободу. Свободу думки, бажання бути вільним у своїх рішеннях. І тут модерна українська історія може ще й як повчити американців.

105