Географія — надзвичайно цікава наука. Без неї історія є писанням у повітрі. Тому усі історичні дослідження мають дуже точно розміщуватися на мапі. Власне, саме тому мапи завжди вміщені у шкільних підручниках з цього предмету. Вони потрібні для того, аби у нашій уяві та розумінні минулого була чітка система координат: ось ми – це наша країна сьогодні, а ось її столиця та головні міста. Гортаючи сторінки підручника та атласу, ми засвоюємо знання про наше минуле. І старі карти, що почали з’являтися у XIV столітті, виразно показують, що Русь була розташована саме на наших теренах.
Не всі країни, що існують сьогодні, отримали свої теперішні назву одразу і ми також не виняток. НМожна звісно вдаватися до історично-мовної еквілібристики і переконувати себе та світ у будь-якій версії, яку ми відстоюємо. Але неможливо пояснити чому іменник “Русь”, “русь” (по відношенню до людей), прикметник “руський” та їхні латиномовні відповідники “Ruthenia”, “ruthenian” функціонують від другої половини XIV не на території сучасної Росії. Чому землі з головними містами Львів, Перемишль, Галич, Сянок від 1434 року дістали назву Руського воєводства? Від Львова до Москви надто далеко. Достатньо подивитися на будь-яку карту. Тому Русь та руська (а не російська!) мова завжди були тут.
Читайте також: Козацькі права проти російського самодержав’я
Мало пройти добрих кілька століть, аби Московія почала застосовувати змінену назву Русі до себе. Не змигнувши оком, вона у XVIII столітті стала звати себе Росією та ще й у формі імперії. І це відповідало її сутності, бо імперії завжди безнаціональні. Мешканці Риму складали мізерну кількість імперії, що утворилася у Середземномор’ї. Ті, хто розмовляли різними варіантами німецької мови у IX–XIII cтоліттях і жили під владою імператорів, не становили однорідної нації, і дуже часто воювали один про одного. Кількасот тисяч монголів були піщинкою у велелюдній імперії, яку створив Чингісхан у першій третині XIII століття. А в імперії османів, що постала у XV столітті і здобула у 1453 році Константинополь, нащадками турків була далеко не більшість населення (навіть в межах сучасної Туреччини). То чому Російська імперія мала бути винятком у cтолітті XVIII? Хіба всі, хто проживав під владою царя — а згодом імператора — були “руссю” та розмовляли “по-руськи”? Звісно, що ні. І в тому й полягає сила імперії: вона швидко бере чуже і міцно тримає його у своїх руках.
Але привласнити назву мало — її ще треба наповнити певним змістом. Тенденції до творення модерних націй, що намітились після Французької революції, завжди мали проблему з вибором імені. Ми теж не виняток. Наш національний проєкт і вибір імені на користь України, що склався у колі колишньої козацької старшини на початку XIX cтоліття, майже сто років поволі підкорював розум та голови людей від Сяну і до Дону. Перша світова війна і національна революція показали, що за Україну віддають життя усі, хто жив на цій величезній території: чи з-під Перемишля на заході, чи з-під Луганська на сході. Вже не кажучи про численні регіони імперії аж до Владивостока, де компактно проживали переселенці з України. Свого часу Іван Багряний, спілкуючись з тими, хто вже майже півстоліття жив на далекому сході, питав у них: “А чому ви не говорите російською?” Старша жінка, якій навряд чи йшлося про високі матерії націєтворення, відповіла йому: “Та якось на язик не накладається”.
Читайте також: Чому імперія Путіна приречена
Так, не накладається. Чого не скажеш про назву Росія і похідні від неї означення. З цим на перший погляд все добре: світу демонструється картинка могутності та сили. Країна, що має таку територію, населену стількома різними за культурою, вірою та історією народами, має великі проблеми з відповіддю на прості для себе питання. Навіть більше: чи задає вона ці питання собі взагалі? Що таке Росія? Якою вона має бути? Ці давні питання нікуди ж не ділися з XIX cтоліття. Як, власне, і сакраментальне російське питання “Что дєлать?”. З того, що ми бачимо і читаємо, включно з офіційною псевдонауковою маячнею керівництва РФ, ця країна має величезні проблеми з відповіддю на них. Росія існує, проте ніхто не має відповіді, що ж воно таке.