Пам’ятаєте «мирний план», який у жовтні 2022 року запропонував Ілон Маск? Нагадаємо, цей «план» вмістився у одному твіті й містив наступні пункти:
- Україна залишається нейтральною державою;
- Крим залишається частиною Росії;
- Україна гарантує водопостачання півостріва;
- у анексованих регіонах проходять повторні референдуми («elections») під наглядом ООН, і Росія забирається звідти геть, якщо цього захочуть люди.
«Дуже ймовірно, що цим все і закінчиться – є лише питання, скільки людей помре раніше», – додав Маск. Тоді це було сприйнято, як чергова ексцентрична заява мільярдера-троля, і все швидко забулося. А дарма.
Насправді, Маск – далеко не перший і не єдиний, хто просуває ідею територіальних «поступок» агресору заради миру. Так, у вересні 2022-го Інститут Катона – американський think tank лібертаріанського спрямування – розродився статтею під заголовком «Лишіть Крим у спокої». «Захищаючись, Київ має демонструвати демократичні цінності, котрі йому приписує Захід. Це включає в себе увагу до колишніх громадян, які, можливо, не захочуть повернутися в його вимушені обійми», – розводився Даг Бендоу. Його демагогія слугувала підводкою до твердження, що статус Криму має вирішити новий референдум, проведений під міжнародним наглядом. І це, звісно ж, не про лібертаріанський фундаменталізм. В даному контексті референдум є не більше, ніж засобом легітимізації анексії.
Читайте також: Ілон Маск і спокуса лібертаріанства
А зовсім нещодавно, 28 лютого 2023 року, на сайті CNN з’явилась колонка Фаріда Закарії. Американський політолог твердить, що зараз «жодна зі сторін недостатньо сильна, щоб виграти війну, і недостатньо слабка, щоб домагатися миру». Він вважає, що у короткій перспективі союзники повинні давати Києву «більше зброї і грошей», проте перспектива тотальної перемоги України видається сумнівною. Наголошуючи на тому, наскільки руйнівною для нашої країни є ця війна, Закарія пропонує наступне рішення:
«Можна уявити припинення вогню і повернення Україні всіх територій, захоплених з лютого 2022 року. Ті, які були взяті раніше, як і Крим у 2014 році, підлягатимуть міжнародному арбітражу, включаючи місцеві референдуми, які проводитимуть міжнародні групи, а не російський уряд. Крім того, Україна отримає гарантії безпеки від НАТО, але вони не стосуватимуться цих спірних територій. Цей компроміс – простіше кажучи, Крим і частини Донбасу в обмін на фактичне членство в НАТО та ЄС – можна продати українцям, тому що вони досягнуть своєї довгоочікуваної мети – стати частиною Заходу. Це може бути прийнятним для Росії, оскільки вона може претендувати на захист деяких російськомовних частин України».
Не будемо зупинятись на тому, що українське суспільство зараз рішуче налаштоване проти будь-яких поступок агресору – «продати» нам подібний план наразі в принципі неможливо. Проте зафіксуймо момент: обговорення теми територіальних поступок в обмін на мир поволі виходить на новий рівень. Те, що ім’я Ілона Маска відоме всім, а Фаріда Закарії – лише досить вузькому колу оглядачів-міжнародників, не повинно вводити в оману. Закарія – «важковаговик» американської політології, який ретранслює бачення певного прошарку західного істеблішменту.
Важливо й те, що звинуватити Закарію в симпатіях до Путіна неможливо – американський експерт мовить з проукраїнських позицій. Аж настільки, що указом президента від 23 серпня 2022 року його нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Проблема в тому, що подібні рецепти «порятунку» України заледве можна вважати рятівними.
Читайте також: Перемовини з ведмедем. Хто чекає на поразку України і як протистояти їм на дипломатичному полі
Напередодні повномасштабного вторгнення Росії у світі активно обговорювали ідею «фінляндизації» України, тобто відмови від частини суверенітету в обмін на мир і збереження державності. Після того, як путінський бліцкриг зірвався і ЗСУ довели свою спроможність відвойовувати захоплені території, «продавати» українцям «фінляндизацію» стало складніше. І от тепер з’явилася нова пропозиція: зберегти державність і суверенітет за рахунок відмови від частини територій. А щоб це не виглядало, як банальна поступка агресору, до формули вводиться нова змінна – «референдум під міжнародним наглядом».
Для певних кіл на Заході референдум на «спірних» територіях України був би майже ідеальним рішенням, яке б легітимізувало російські загарбання, узгодивши факт анексії з нормами міжнародного права. Але це стало б колосальною стратегічною помилкою – настільки очевидною, що про це ніяково писати. Хіба Фарід Закарія не розуміє, як цей сигнал зчитають всі агресивні режими світу?
Так, існує певна вірогідність, що в певний момент Україні забракне сил для визволення, приміром, Донецька. Всі ми, звісно ж, віримо, що цей драматичний момент в нашій історії не настане. Проте якщо таке станеться, то легітимізація цієї прикрої даності нічим не зарадить. Хіба можна повірити, що Москва, отримавши «відступні», не почне готуватись до наступного раунду «собирания земель»? Безперечно, членство в НАТО може дати нам певні гарантії безпеки, проте Альянс вже показав, наскільки сильно не хоче прямого зіткнення з Росією…
Читайте також: Перемовини можуть бути єдиним способом припинення війни – радник Atlantic Council
Суто теоретично, такий референдум можна розглядати і як спосіб безкровного повернення наших територій, але на практиці він не спрацює. Просто вже тому, що російський терор виштовхнув з окупованих теренів масу проукраїнських місцевих мешканців. Ще велика частка населення виїхала через близькість до фронту, економічну скруту тощо. Зате на їхнє місце – як-от у Криму та ОРДіЛО – заїхала невизначена кількість росіян. Їхня думка теж буде врахована? А хто взагалі голосуватиме у Маріуполі, Лисичанську, Бахмуті? Чи буде зруйнована інформаційна монополія російських пропагандистів? Подібних питань безліч і на жодне з них нема притомної відповіді – ані у пана Закарії, ані в когось іншого.
Так чи інакше, цей напрям західної політичної думки варто ретельно відстежувати. Щоб у певний момент нас не заскочили зненацька. Відмовлятись від пропозицій – це також мистецтво.