Крим завжди вабив своїми східними мотивами, переплетенням традицій усіх народів, щоб побували тут. Оригінальна кримськотатарська кухня, колоритні назви поселень, які не раз виринали з розповідей знайомих, кличуть до себе мандрівників.
Неподалік сіл Красний Мак і Холмівка, на стику Бахчисарайського і Севастопольського районів є доволі цікава ущелина Черкес-Кермен. Колись тут було село із такою ж назвою, проте багатовікову історію села-фортеці Черкес-Кермен зруйнувала радянська влада, переселивши корінних жителів в Узбекистан.
По обидва боки дороги, що веде сюди, – мигдалеві та молоді персикові сади, виноградники. Також неподалік є віслюча ферма, тож не варто дивуватися, якщо на вузькій дорозі з’явиться невеличке стадо – воно живе в одному з гротів. А ще по ущелині вільно гуляють напівдикі свині, які позують і фотографуються не згірш віслючків. Загалом місце стає все більш привабливим для туристів, особливо, його полюбляють йоги та любителі активного відпочинку.
Варто залізти нагору по інкерманському камені, з якого складені невисокі скелі. По правий бік, як видряпатися на скелю і пройти хвилин десять іще по витоптаній доріжці між квітучих степів, є невелике озеро. Доволі чиста вода, незамулене дно і незарослі береги – знахідка для туриста.
Пройшовши вглиб долини, можна побачити зліва залишки середньовічного замку-фортеці – Киз-Куле (Дівоча башта). Башту збудовано на вузькому перешийку, який був єдиним проходом на недоступне плато – імовірно, територія призначалася під притулок для селян на випадок загрози війни.
Попереду вежі був неглибокий рів, переїжджали через нього по перекидному мосту, до якого з півдня вела дорога. І рів, і дорога були вирубані в скелі. Фортеця Киз-Куле в XIV столітті загинула від пожежі. Залишилася тільки башта, огорнута легендами…
Далі дорога між пасмами гір по ущелині веде до скелястого мису, який завершує ущелину Черкес-Кермен на півдні. Здалеку мис і вкритий лісом пагорб за ним схожі на черепаху з кам′яною головою і зарослим мохом панциром. Ця скеля приваблює особливу увагу й тим, що на її вершині ще здалеку видніється хрест.
Його тут встановили паломники, адже з іншого боку скелі у гроті знаходиться печерний храм Донаторів, від латинського donator – людина,що дарує. Донатором називали в добу Відродження церковну чи світську особу, що давала гроші на споруду храму, на створення релігійного образу чи сам твір образотворчого чи декоративно-ужиткового мистецтва. На думку дослідників, храм Донаторів є частиною невеличкого монастиря-усипальниці, про що свідчать важкодоступність пам”ятки, мініатюрні розміри храму, сюжети розписів і розташоване поруч з церквою службове приміщення (склеп або келія).
На вході та вікні встановлені грати – захист від вандалів, які вишкрябували тут свої непристойності просто на фресках часів Відродження. Меценати зображені на стіні ліворуч від входу: чотири фігури – дві чоловічі і дві жіночі. Також на стінах, апсиді і стелі збереглися фрагменти багатофігурного фрескового розпису (зображення Христа і євангельські сюжети), які були зроблені в XII-XIV століттях. Дослідники все ж змогли розгледіти у фресках риси, близькі візантійському мистецтву ХІ-ХІІІ століть.
Над самим храмом, де стоїть хрест, у скелі висічені сходи. Також можна побачити місце, де розпалювали вогнища, помітні й якісь дивні висічені у скелі символи. Подейкують, що у цьому місці з надзвичайно сильною позитивною енергетикою до епохи християнства знаходили прихисток язичники. Храм Донаторів іще мало досліджений, аби говорити про зміст тих знаків.
Як дістатися
Орієнтиром для туристів може служити село Червоний мак Бахчисарайського району, це всього за шість кілометрів від Черкес-Кермену. До Бахчисарая ж дістатися можна приміськими електричками та автобусами із Сімферополя та Севастополя.