"ЄС залишається вразливим перед економічним та політичним тиском з боку США і Китаю, продемонстрованому на початку 2021 року, коли Китай запровадив санкції проти кількох європейських гравців, а США погрожували санкціями і митом щодо кількох країн-членів ЄС” – йдеться у звіті "Хистка стратегія ЄС щодо Китаю", опублікованому британською дослідницькою організацією Chatham House.
Як відзначають автори звіту, європейський підхід до Китаю зумовлений переважно економічними інтересами. Попри те, що адміністрація Джо Байдена прагне знайти союзників для змагання з Китаєм, ЄС поки виявляє обмежену готовність піти назустріч США. Зіткнувшись із геоекономічним викликом з боку Китаю, ЄС прагне “стратегічної автономії”: на те, щоб зберігати нейтральну, хоча й не рівновіддалену позицію, аби зберегти статус третього стовпа світового ладу, у якому домінують США і Китай.
“Це ризикована і значною мірою хистка стратегія” – відзначають у Chatham House, підкреслюючи складність розмежування політичних та економічних сфер співробітництва.
Менше з тим, стверджують у Chatham House, "ЄС не може більше маневрувати у своєму підході щодо Китаю. Ця країна стала не лише зовнішньополітичним та економічним викликом, але й джерелом суперечностей у трансатлантичних стосунках”.
Читайте також: RAND: Китай веде цілеспрямовану пропаганду серед еліт тих країн, на які прагне впливати
Тим часом для багатьох країн ЄС Китай є насамперед виробничою базою. Однак, довгий час перспективи експорту щодо Китаю вважалися захоплюючими – особливо у міру збагачення Китаю і формування там широкого прошарку споживачів середнього класу. Це принесло вигоди і німецьким автовиробникам, і європейським фармацевтичним компаніям, і виробникам предметів розкоші з Франції, Італії, Швейцарії.
Торгівля європейських країн з Китаєм, 2019 рік
Як зазначають у звіті, Німеччина має більш глибокі економічні стосунки з Китаєм, ніж будь-який інший член ЄС. Вартість німецьких товарів, котрі країна експортувала до Китаю 2019 року, дорівнювала сукупному експорту до Китаю усіх інших членів ЄС. З одного боку, це відображає розміри економіки Німеччини, але з іншого – міру її експортної залежності.
Так, експорт до Китаю становить 2% німецького ВВП і становив 8% усього експорту Німеччини. Це не набагато більше німецького експорту до Британії, і все ще нижче, ніж експорт до США. Однак, чимало крупних і політично впливових німецьких фірм глибоко закорінені до китайської економіки, а тому чинять відповідний вплив на китайську стратегію Берліна.