Дослідження зосереджено на тому, як недержавні гравці з різних частин світу експортують клептократичні норми на Захід. А ще там зазначено, що потік грошей і цінностей після холодної війни був далеко не таким одностороннім від Заходу до країн колишнього Радянського Союзу, як багато хто вважав. Адже пострадянські клептократичні країни на кшталт Росії чи Азербайджану, а також Китай та інші, чиї правлячі еліти нині мають далекосяжні фінансові й політичні інтереси на Заході, дедалі більше атакують його систему цінностей своїми грішми. Крім того, Захід дозволяє їм це робити, ба більше, навіть заохочує, адже створює для цих грошей безпечні гавані. Тиждень поспілкувався з виконавчим директором Kleptocracy Initiative про європейські й американські сховки для незаконно набутих статків, вплив останніх на демократичні системи та способи протидії їм.
Клептократія насамперед впливає на країни, у яких крадуть гроші. Але як ви оцінюєте її вплив на ті, де ці гроші переховують?
— 3 жовтня я виступав на слуханні Гельсінської комісії (Комісія з безпеки та співробітництва в Європі, що складається з членів Сенату, Палати представників і представників виконавчої влади США. — Ред.) про боротьбу з клептократією за допомогою корпоративної прозорості. І казав таке: «Найбільшою загрозою для нашої національної безпеки є агресія авторитарних режимів, які активно намагаються підірвати нашу свободу й демократію, експортувати авторитаризм до регіону ОЕСР та до цілого світу. На кону виживання нашої цивілізації. Ці режими уже підірвали міжнародний лад, що встановився після Другої світової війни, через вторгнення та порушення договорів. Вони спотворили засновану на правилах глобальну систему порівняно справедливого економічного обміну, крадучи інтелектуальну власність і поширюючи руйнівні практики ведення бізнесу, атакуючи комп’ютерні системи наших урядів. І ці режими обмінюються своїми «кращими практиками», щодалі більше поводяться як вісь зла».
До того, у грудні 2016-го, на слуханні Комітету з міжнародних справ Палати представників я казав, що корумповані чиновники або клептократи шукають способи убезпечити незаконно набуті статки в захищених гаванях, де верховенство права охороняє їхнє право власності. Якщо говорити загально, Захід надає їм цю гавань. Тому західних дипломатів дедалі частіше не слухають, коли вони попереджають про корупцію в Євразії: ці антикорупційні розмови чимраз більше бачаться як лицемірство, попри десятиліття дипломатичних зусиль, спрямованих на підтримку більш демократичних і прозорих суспільств у тій частині світу.
Молодим українцям я часто говорю про роль Заходу в стимулюванні великої корупції. Ми постійно штовхаємо Україну й інші країни до того, щоб вони були менш корумпованими. Але водночас допомагаємо олігархам грабувати. Це божевілля, проте й частина значно масштабнішої проблеми на Заході. Ми робимо те саме щодо Росії, Китаю, ба навіть якоюсь мірою стосовно самих себе: допускаємо наявність систем закритих, анонімних компаній, які дають змогу нашим громадянам жити не в полі правил, якими послуговується решта суспільства.
Читайте також: На Мальті проходять дострокові парламентські вибори, оголошені на тлі офшорного скандалу
Де зараз США в рейтингу гаваней для грошей клептократів?
— Ми перші. Це найкращим чином підсумовано в статті під назвою «Корупція: Виведення грошей із чистилища» у Financial Times авторства Кари Сканнелл (в оригіналі стаття від 5 липня 2016 року називається «Corruption: Moving money out of purgatory». — Ред.).
Так було не завжди. У нас відбувалися великі скандали, пов’язані з ухилянням від сплати податків громадянами США (розслідування цих афер почалося у 2008 році. — Ред.), зокрема справа (глобальної швейцарської фінансової компанії. — Ред.) UBS AG. Один із її працівників Бредлі Біркенфелд злив інформацію про масове ухиляння від сплати податків із боку американців через 50 тис. чи більше рахунків, які обслуговував банк. Це допомогло виявити, як що робилося. Як банкіри UBS їздили до США за туристичними візами, декларуючи вигадані цілі поїздок. Один намагався провезти контрабандою діаманти в тюбику зубної пасти. Як результат — у Службі внутрішніх доходів США було створено спеціальну групу, що займалася конкретно цим питанням.
Врешті UBS заплатив величезний штраф, був серйозний дипломатичний скандал. На ухилянні від сплати податків зловили чимало американців. Багато хто згодом заплатив їх. Було створено цілу систему, яка давала змогу людям добровільно зізнатися, що вони вдавалися до таких практик. Відбулася велика чистка у Швейцарії, але вона стосувалася тільки тієї частини кейсу, що охоплювала громадян США. Ми вдалися до заходів, які призвели до закриття найстарішого швейцарського приватного банку Wegelin. Постраждав ще багато хто; накладалося чимало штрафів. Хоча Швейцарія залишається величезною гаванню для усього згаданого. Та діяльність, про яку я казав вище, стосувалася суто громадян США, а я не певен, що вони становлять найбільшу частку цього бізнесу. Але свій ефект кампанія мала. Після цього, коли щось подібне робиться в США, коли тим, хто не платить податки, і клептократам дозволяють приїжджати сюди й користуватися місцевими послугами з приховування бізнесу, це жахливо для країни з політичних міркувань, з погляду дієвості її м’якої сили, престижу, авторитету.
Чи можливе об’єднане міжнародне зусилля, спрямоване на боротьбу з такою ситуацією?
— Безперечно. Суть проблеми в міжнародній системі фінансових офшорів. Я був серед піонерів руху проти офшорів, співзасновником аналітичного центру Global Financial Integrity в 2006 році разом із Реймондом Бейкером. GFI невеликий, але дуже впливовий. Його дані цитують The Economist, Світовий банк тощо.
Приховану систему офшорів не розуміють. Частково, власне, через таку її закритість перед будь-ким, хто не обслуговує чи не користується нею. А ті, хто нею користується, не дуже про це говорять. Усі вони знають, що так неправильно. І в цьому одна цікава властивість такої системи: якщо тільки люди, які роблять погані речі, не керуються ідеологією або ж не переконані, що це правильно, то система може розсипатися досить швидко. Я багато спілкувався з такими людьми. Вони знаходять чимало виправдань тому, чим займаються. Але ніхто з них не гордий із того, що робить. Я ще не зустрічав людини, яка сказала б: «Так, я прекрасно обслуговую вбивць, злочинців і тих, хто не платить податки, і я від цього щасливий. Навчаю своїх дітей робити те саме». І в цьому насправді криється серйозна вразливість такої системи.
Читайте також: Як повернути офшорні мільярди
Дуже мало людей хочуть робити те, що інші зневажають або вважають неправильним. Але роблять через гроші. А ще через те, що немає соціальної цензури. Якоюсь мірою найліпший спосіб почати демонтувати систему офшорів — це не обов’язково закони (хоча в тому полі в Конгресі США теж ведеться активна робота), а формування відповідної громадянської свідомості. Можу навести приклад одного конгресмена, якого обрали вперше. Я познайомився з ним кілька місяців тому. У нього на окрузі створював проблеми один російський олігарх. Тож конгресмен вивчив питання російської клептократії та подав законопроект, спрямований на протидію її негативним впливам і путінізму в Східній Європі.
Законодавча частина американського політикуму звернула увагу на ці речі. Один із прикладів — законопроекти про ліквідацію можливостей для створення анонімних компаній в обох палатах Конгресу, які набирають ваги.
Але для реформування дуже важливо, щоб молоді люди та ЗМІ започаткували риторику про те, що клептократія — це культурна й моральна проблема зокрема. Якщо демократія — це урядування, що теоретично має відображати волю людей, виборців, то без висловлення цієї волі не буде законів чи їхнього виконання. Гляньте на президентство Барака Обами: він постійно стежив за громадською думкою з тих чи інших питань, мабуть, навіть забагато. Однак щоби громадська позиція з цього питання змінилася, слід значно краще комунікувати. У моєму виступі в Комітеті з міжнародних справ Палати представників я наголосив на тому, що електорат має в значно ширшому масштабі розуміти зв’язок між авторитаризмом і клептократією, а ще фінансову систему приховування статків і офшорів. Для однієї зі своїх статей журналіст Бен Джуда спілкувався зі звичайними українцями. Вони були дуже свідомі тієї ролі, яку Захід відіграє в сприянні великій корупції в їхній країні. Американці про це не знають, зокрема в політичних колах. Коли я про те з ними розмовляю, їм не віриться, бо їм невідомо нічого про систему фінансових офшорів.
Але люди мають відчути, що тут щось неправильно й повинно змінитися. Погляньте на Реформацію: вона почалася з іскри й розгорілася, мов лісова пожежа. І ми бачили подібні процеси в історії. Але люди стали надто цинічними, принаймні в моїй країні, коли йдеться про політичні зміни, боротьбу за покращення. Ми звикли до того, що все стає тільки гірше. А будь-хто з оптимістичними поглядами вважається дурним. Хоча мені здається, що такий спосіб мислення змінюється. Якщо ж подивитися на практичні кроки, ми в США значно відстаємо від більшості інших країн, пропонуючи законні способи анонімної власності активів. Одне з найпростіших рішень (у цьому ми позаду Європи) стосується анонімних компаній, їх ще називають прокладками. У Конгресі зараз є проект закону про анонімні компанії*. Він має хороші шанси на ухвалення, особливо після практично одноголосної підтримки «закону Маґнітского» та розширення його статусу до глобального («всесвітній закон Маґнітского», ухвалений у грудні 2016 року, дозволяє президентові США накладати фінансові санкції та візові обмеження на іноземців, причетних до певних порушень прав людини й актів корупції. — Ред.). Нещодавно сенатор Марко Рубіо долучився до конгресменів, що подали законопроект про анонімні компанії, від Сенату. Ще в Конгресі пропонується чимало законопроектів, які по-різному доповнюють згаданий вище.
Читайте також: Фарватер у теплу гавань
Який ви очікуєте опір таким ініціативам?
— Опір є. Багато хто не висловлюється проти, бо складно знайти хороші аргументи на користь анонімних компаній. Великою несподіванкою стало те, що закон про анонімні компанії підтримали великі банки. А також їхній власний аналітичний центр The Clearing House (заснований 1853 року найбільшими банками США, займається, зокрема, аналітикою, розробкою та просуванням політичних рішень і реформ у банківській сфері. — Ред.). Міжнародний британський банк HSBC нещодавно опублікував квартальний звіт, де згадано, що він за законодавство про прозорість у питанні кінцевих вигодонабувачів. Отже, зміни є. Частково це зумовлено публічним тиском, частково тим, що суспільства починають розсипатися, а нагорі є люди, які розуміють, що це дещо і їхня провина. Банкіри не дурні. Вони знають, що заробляють гроші, але якщо ситуація серйозно погіршиться, то більше не зароблятимуть. Тож навіть коли ідея починається з двох-трьох людей, завтра вони пообідають з колегами — і раптом однодумців уже чотири-п’ять. Так це коло росте. Як мені відомо, єдині в країні, хто не підтримав цього законодавства, — Торговельна палата США. І хороших аргументів вони не пропонують або ж роблять неправдиві заяви про вплив цього законодавства на малий бізнес. Чому вони проти, невідомо.
Як країни на кшталт України, у яких крадуть свої клептократи, можуть переконати західні гавані відмовлятися від їхніх корупційних грошей або повідомляти про них?
— Досягнути чогось можна тільки з позиції влади. Я завжди кажу молодим українцям та іншим делегаціям, які сюди приїжджають, що їм слід гучніше говорити про це. Не варто соромитися критикувати американські делегації та американців; вони повинні казати їм, як відбувається велика корупція. Американські чиновники мають про це чути, коли приїздять до України. Багато з них насправді про це не знає. Адже на своєму кар’єрному шляху чимало з них не контактували з цим світом. Про таку проблему говорять недостатньо публічно, хоча й значно більше тепер, ніж раніше.
У випадку України США доволі другорядний гравець. Велику роль відіграє Австрія. Також Лондон. Але в США є політична потуга, поки що. Якщо ми приймемо закон про анонімні компанії, то зможемо тиснути на інших так, як це робили через Закон про корупцію за кордоном. Одна з ідей — карати не тільки тих, хто дає хабарі, а й тих, хто їх бере (наразі закон забороняє певним категоріям фізичних і юридичних осіб США здійснювати платежі іноземним державним чиновникам за допомогу у відкритті чи збереженні бізнесу. — Ред.). Це може бути прекрасним інструментом в арсеналі, а ще політичною заявкою.
———————————————————
* Авторами проекту закону про анонімні компанії (True Incorporation Transparency for Law Enforcement (TITLE) Act ) виступили спочатку сенатор-демократ Рон Вайден, а згодом сенатор-республіканець Марко Рубіо. Його було подано на розгляд Сенату в червні 2017 року. Зараз законопроект на розгляді в сенатському Комітеті з питань правосуддя. У документі йдеться про заборону використання анонімних компаній у США (компаній-прокладок) для незаконних дій, зокрема відмивання грошей, торгівлі людьми, шахрайства та фінансування тероризму.
——————————————————–
Чарльз Девідсон закінчив приватний гуманітарний університет Боудін-коледж (штат Массачусетс) і Школу бізнесу Фукуа при Університеті Дьюка (Північна Кароліна). У 2005 році разом із Френсісом Фукуямою заснував журнал The American Interest. У 2006-му з партнерами — аналітичний центр Global Financial Integrity, що спеціалізується на обмеженні нелегальних фінансових потоків. Уходив до Ради правління цього центру.