Слово «народна» в її назві – така ж умовність, як і в «ЛНР»-«ДНР». Народ в ній нічого не контролює. Справжні господарі «республіки» – бандити та зрощені з ними представники місцевої влади й силових структур. А народ в ній так само безправний, як і на окупованій території Донбасу.
Райони видобутку бурштину на Житомирщині та Рівненщині сьогодні по факту не контролюються державою Україна, якщо розуміти під державою офіційні органи влади. Там діють свої закони, встановлені представниками криміналітету. Зони впливу злочинних угруповань розділені блокпостами, які контролюють рух по лісових дорогах та стежках. Люди, які контролюють трафік, озброєні та періодично застосовують зброю. У лісах Полісся частенько звучать постріли та зникають люди.
Видобуток бурштину повністю знаходиться в руках тіньових угруповань. Точної статистики щодо обсягу видобутку не існує, але за словами обізнаних людей, в рік з України нелегально вивозиться не менш 150 тонн дорогоцінного каменю. Враховуючи, що ціна кілограма за кордоном становить кілька тисяч доларів, можна підрахувати, що бюджет України позбавляється мільярдів гривень щорічно.
Читайте також: За межею бідності. Україні загрожує деградація державних послуг
Зрозуміло, там, де циркулюють великі гроші, працюють і великі корупційні схеми. Ділянки, багаті янтарем, захоплені ОПГ Львова, Житомира та Києва, які продовжують боротися за них між собою. Масштаби розгулу кримінальної вольниці в лісах величезні – в розпорядженні бандитів є військова техніка, куплена в розформованих військових частинах, різна вогнепальна зброя, а також повний карт-бланш від представників влади.
В цілому незаконний видобуток бурштину влаштований таким чином. Добувачі бурштину діляться на дві категорії – звичайні селяни та злочинні угруповання. Прості мужики добувають бурштин сухим способом – просто копають лопатами в лісах величезні ями, глибиною до 10 метрів. Грунт у цій місцевості піщаний, копати не важко. Пісок просівають, бурштин залишається в ситі. Заробіток нестабільний. Можна знайти хороші камені і заробити 10-20 тисяч гривень за день, а можна кілька днів копати даремно і не заробити нічого.
Злочинні угруповання, що працюють під дахом міліції, ведуть видобуток за допомогою мотопомп. Мотопомпою вода закачується під великим напором в яму, звідки вимивається грунт. Легкий бурштин виноситься на поверхню брудним потоком, з якого його виловлюють сачками, немов дрібну рибку. Такий спосіб видобутку набагато продуктивніший, ніж метушня з лопатою в сухому грунті. Тільки дозволяється працювати таким чином далеко не кожному. Щоб поставити помпу, необхідно заплатити 650 доларів в день за один насос, а крім того – мати необхідні кримінальні зв'язки.
Селяни копають в основному в лісах, де доведеться, на поганих ділянках. Бандити контролюють найбільші родовища. В кінцевому підсумку вони ж контролюють і скупку сонячного каменю. Весь видобутий бурштин селяни все одно здають кримінальним угрупованням, через брак легальної альтернативи продати його на біржі. Таким чином, бандити в подвійному наварі.
Цікава й інша деталь. На ділянках, де працюють помпи, двічі на добу – вранці і ввечері – відбувається перезмінка. Протягом години, поки бригади змінюють одна одну, бандити дозволяють прийти до місця видобутку місцевим сільським дядькам, які за допомогою сачків виловлюють бурштин з рідкого бруду, вимитого помпами. Що встиг наловити за годину роботи – те твоє. Тільки здавати знову ж доведеться на блокпості, що охороняє вихід з ділянки. Ціна за кілограм варіюється залежно від фракції. За кілограм дрібних камінчиків вагою по два грами можна отримати $400. Кілограм великих каменів потягне на коштуватиме $ 5,8 тис.
Блокпости пропускають на ділянки тільки місцевих. Зупиняють всі машини, що їдуть зі старателями на місце видобутку. Кожен має показати прописку в паспорті, або хоча б ксерокопію, щоб довести, що він мешканець цього району.
Селян і такий варіант влаштовує. Заробити 100-200 доларів за годину для глухого села – просто щастя. Про те, що без бандитів можна було б заробити і тисячу, селяни воліють не думати. Бандитів не люблять, але при цьому розуміють, що мати справу з ними зручніше, ніж з представниками міліції або прокуратури, яких ненавидять найбільше.
Іноді трапляються бунти. 6 червня в селі Шебедиха Олевського району Житомирської області сталася масова бійка між селянами та бандитами, що охороняли копальні. Конфлікт стався через те, що людям дозволили працювати менше звичайного. Збройної охорони довелося навіть стріляти. Кажуть, що кілька людей потрапило до лікарні з колотими і вогнепальними пораненнями, але офіційної статистики немає. Райони видобутку бурштину живуть за неписаними правилами, головне з яких – не виносити сміття з хати.
Перекупники бурштину живуть тут же, в місцевих готелях, де номери викуплені на місяці вперед. За словами одного з учасників нелегального бурштинового бізнесу, який побажав залишитися невідомим, коштовні каміння з Олевського району розтікаються потім по всьому світу головним чином по трьох каналах – через західний кордон до Польщі, через київський аеропорт Бориспіль в Китай та Дубаї, а також через морський порт в Одесі. Контролюють бізнес кримінальні авторитети – дехто Пірат з Житомира та Морда зі Львова. Останній досить відомий на Західній Україні, бо є героєм численних публікацій у пресі.
Читайте також: Гібридні результати шокової терапії
– Щоб зупинити весь цей кримінальний хаос з видобутком потрібно всього лише закрити кордон. Не ганяти ментів, прокуратуру, СБУ та мужиків з лопатами, а просто перекрити трафік. Зробити це досить легко, просто потрібно дати команду – і все. Після цього можна буде говорити про легалізацію. У нас щороку мінімум 140 тонн йде на експорт контрабандою, бо внутрішнього ринку просто немає. Це чисто експортний товар. За рік уходить залізничний потяг бурштину. Таку кількість каменю в трусах не провезеш. Везуть його валізами за домовленістю з митниками, які пропускають кого треба. Такса за провезення бурштину через кордон – 150 доларів з кілограма, – розповів анонімний співрозмовник.
За його словами, останнім часом на Поліссі активізувалися китайці. Левова частка видобутого бурштину йде в Китай а Гонконг, де є цілі торговельні центри з продажу виробів з цього каменю. Раніше китайські ділки працювали через посередників в Росії, проте останнім часом вирішили відмовитися від них, щоб працювати безпосередньо і мати велику прибув.
Зараз китайський скупник на Поліссі – не рідкість. Про китайців ходять легенди. Розповідають, що по лісах вони їздять цілими тріадами, з озброєною охороною та валізою готівки. Втім, місцеві їх зазвичай не чіпають – ціну дають хорошу, а збувати видобутий камінь кудись треба. Китайці – вигідні партнери.
Якось впорядкувати цей хаос допоможе тільки легалізація видобутку та продажу бурштину. Причому вся процедура має бути максимально простою, бо інакше чорний ринок збережеться через бюрократичні перешкоди для легальних артілей. Треба лише змусити всіх учасників бурштинового видобутки сплачувати гроші не бандитам а до бюджетів, й таким чином усунути мафію від цього бізнесу.
Читайте також: Громадянське суспільство проти касти акціонерів
Деякі законопроекти в Раді вже лежать, зокрема законопроект депутата Розенблата з фракції БПП. Але за визнанням бурштинових ділків, він має великі вади та не вирішить жодних проблем. Бо передбачає створення комунальних підприємств, що будуть ніби-то контролювати видобуток, що по факту означає ту ж корупцію, тільки монополізовану іншою структурою. Насправді ж видобуток треба віддавати артілям з місцевих селян, які будуть сплачувати фіксовану таксу за день в місцевий бюджет та більше не будуть потребувати даху від мафії.
А тим часом райони видобутку бурштину поступово перетворюються на пустелю через варварські технології, які знищують ліси. Інфраструктура не отримує ані копійки від величезних доходів мафії. Перекопавши всю землю в окрузі і вибравши весь бурштин, селяни ризикують залишитися взагалі без будь-яких перспектив, але замислюються про це лише одиниці.
На українські гроші сьогодні будують шикарні особняки продажні чиновники, кримінальні авторитети та далекі арабські та китайські торговці, які взагалі погано уявляють собі, де взагалі знаходиться така багата і дивна країна.