Валерія Бурлакова Media Officer українського офісу Amnesty International

Буки – Вперед! Королевська провела з’їзд партії у чистому полі

Політика
2 Серпня 2012, 12:32

“Збудували Буки – збудуємо нову Україну», – каже зі сцени, яку встановили на пожухлій траві занедбаного поля Наталія Королевська. Й відразу дає передвиборчу обіцянку: колись тут буде парк.

За спиною Наталії гарна картинка для телевізійників – кукурудзяне поле, захід сонця

Блиск та вбогість 

Це не єдиний гарний краєвид у селі Буки Сквирського району Київської області, де проходив з'їзд партії «Україна – уперед!». Ще у Буках, де мешкає менше тисячі осіб, є музичний фонтан, який до реконструкції прикрашав київський Майдан Незалежності, сучасний храмовий комплекс Святого Євгена Великомученика. А ще – маєток Суслових, одного з яких, Євгена, Наталія називає своїм найближчим соратником.

Однак «збудовані» Буки за досить класичним в Україні сценарієм: «блиск та вбогість». Поруч із храмовим комплексом – місцевий дім культури. Кілька нових металопластикових вікон не рятують від враження, що це закинута будівля. У розбитих вікнах майорить відображення державного прапору, що підняли біля сільради. Селян не видно – хіба що через паркан дивиться на десятки прибуваючих автобусів та дорогих автівок літній чоловік.

Ще за 50 метрів – черговий закинутий будинок. Поруч із ним – магазин, де серед алкогольних напоїв, печива та сірників можна знайти ще й дешевший за горілку одяг. За магазином п'ють коньяк з пластикових стаканчиків хлопці у футболках «Україна – вперед!». На лавці перед магазином смакує «Чернігівське» місцевий чоловік.

Його звуть Микола. Не хоче «казати за все село», але особисто він, каже, радий бачити у селі поважних гостей, адже Наталію Королевську підтримує. «Вона правильна людина, – пояснює пан Микола. – Якщо вона зараз як говорить, так і робити буде – то правильна. А от чи буде вона так робити, як вона зараз каже – питання… Хто її знає».

В селі, каже, живеться «терпимо». Щоправда, оаза з фонтаном життя не покращує. «Тут пишатись немає чим, – хитає головою літній чоловік, дивлячись на фонтан вдалині. – Гарно в селі, кажете? Ну хай буде хоч гарно, проти цього я нічого не маю».

«Вона в нас ідея… Як цей… Як Юля, – пояснює добре ставлення місцевих до Королевської інший селянин, Петро. – Гарна жінка, справедливо міркує!». Хто може увійти до першої десятки партії «другої Юлі», за яку Петро збирається голосувати,  він не уявляє. Не називає навіть Шевченка, який нещодавно здійснив несподіваний трансфер…

Петро допиває пиво та йде додому. Фігурка у старому піджаку ще довго майорить у полі. За кілька кілометрів звідси іншим полем йдуть до встановленої  сцени злагоджені ряди молоді з партійними прапорами…

У тата на шахті

Виступаючі дізнались про свої виступи спонтанно. Принаймні, деякі з них. «Мене підняли вчора о сьомій ранку, попередили… Не знаю, як я буду говорити!», – ділиться з друзями один.

З'їзд партії, як зізнається Королевська трохи пізніше, вже відбувся на кілька годин раніше. Десь поруч. Екшн у чистому полі – публічна частина заходу.

Починається вона з організаційних моментів. Чоловік у білій сорочці керує натовпом прапороносців. Тицяючи пальцем, показує де кому встати й куди повернутись. Учасники події займають свої місця.

На великих екранах тим часом показують фільм про життя лідера партії. «Я росла не у бабусі на дачі, а у тата на шахті», – розповідає п'ятиметрова Наталія Королевська.

Незабаром «нашу маму» вже «показують і там, і тут». Королевська виходить на сцену. Біле плаття, високі підбори. «Добрий вечір, соратники!, – каже вона російською. Соратники зустрічають жінку оплесками.

Королевська відразу пояснює, чому з'їзд партії відбувається саме тут, у Буках. Адже це рідні місця Євгена Суслова, «першого соратника» Наталії. «Його батьківщина стала моєю батьківщиною», – зізнається пані.

«Збудували Буки – збудуємо нову Україну!», – каже…

Складнощі перекладу

Наступним на сцену виходить пан Суслов, вічний «наймолодший мер України». Проводити з'їзд у Буках йому «дуже приємно».

Середній вік команди «Україна – вперед» – 34 роки, розповідає молодий політик.  93% партійців, за його словами, мають “одну, а то й дві вищі освіти”.

Звертається Суслов не до «соратників» – він віддає перевагу «побратимам». Розмовляє не російською – українською. Чомусь це наводить на думку: російською буде говорити третій виступаючий, четвертий – українською і так далі.

Так і виходить – російськомовний Олександр Холопов, голова Луганського осередку партії, швидко пояснює все «однопартійцям» та «однодумцям», звільняючи місце для переможця телешоу «Народний список» Сергія Блажевича. Той, звісно ж, говорить державною мовою.

«Я не лише підприємець«, – починає свою розповідь Сергій. Пояснює: батьки навчили його бути перш за все громадянином. «Сидячи в офісі у столиці стати політиком неможливо, – переконаний він. – Треба пройти від хати до хати. І зрозуміти не лише виборців, а й себе самого». Українська «черга» дається підприємцю важко. То він «на родіну» повертається замість батьківщини, то ще щось. Балотуватись Блажевич планує скромно – «по своєму 196 округу». Що прикметно, тільки Блажевич мав «квоту» на критику влади, всі решта доповідачів називали опонентів абстрактно «старими політиками».

Одесит Олександр Ветров, звісно ж, балакає російською. Головна думка його виступу полягає в тому, що на з'їзді партії «Україна – вперед» зібрались впевнені у собі та гарні люди.

Один з цих людей – наступний оратор, Остап Ступка.

Соловейко

Актор починає свій виступ з вірша Шевченка. Мовляв, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. Процитувавши кілька рядків, третій номер виборчого списку плавно переходить до своїх політичних планів. Пан Ступка планує «працювати на українську культуру».

«Є багато ідей, які потрібно втілити», – каже він. На великих екранах демонструють фотографії актора. На жаль, серед них немає ані його ролі в українофобському фільм «Ми із будущєго». Ані згадки про одну з його ідей – невдалу кальку з російського проекту «Гражданин Поэт» під назвою «Поети», що з тріском провалився в інтернеті незважаючи на всю рекламу.

«Як українець, я буду відстоювати українські ідеї», – обіцяє Остап.

За другим номером виходить третій – Андрій Шевченко. «Добрий вечір, дорогі друзі!”, – починає виступ футболіст. Відразу після цього дістає з кишені папірець – далі він читатиме текст промови про “полИтику” та те, як доля “подсказала” йому вибір.

За ним знов виходить пані Королевська. Кілька слів про «сотні… тисячі соратників», що зібрались у Буках та «мільйони наших соратників», що зараз дивляться трансляцію з'їзду зустрічають оваціями. Після цього лідер партії переходить до серйозної розмови – оголошення програми партії. «Україна – вперед» ставить перед собою три завдання: «Нові лідери, нова економіка, нова країна».

На цьому з'їзд закінчується – далі за програмою концерт гурту «ТІК».

Спілкуючись з журналістами, пані Королевська запевняє: «Україна – вперед!» буде серед лідерів виборчих перегонів. Має певний оптимізм і Андрій Шевченко, якому «волнітєльно» переходить від футболу до  політики». На питання журналістів про те, чи відбудеться цей перехід – адже останні 5 років Шева мешкав не в Україні, що мало б завадити йому стати народним обранцем – він відповідає коротко: питання це вирішить народ. Як саме народ вирішить суто законодавчу проблему – не пояснює. Але спортсмен впевнений: з його документами все гаразд.

Молода партія молодих людей

Літня жінка підмітає сцену, на яку незабаром мають вийти музиканти. Деякі з учасників з'їзду залишаються без культурної програми – вони вже йдуть до автобусів, перед якими їм роздають пакети з їжею. «Це пайок, – пояснює чоловік. – Треба ж додому їхати». Їжу він видає за списками, де зазначені ім'я, прізвище та місто, з якого прибули люди. Тут і Донецьк, і Львів…

Інші ж залишаються на місцях. Дівчина років двадцяти із бейджиком “учасник” сидить у партері та грає у “змійку” на телефоні. Розповідати звідки вона приїхала, чим їй імпонує молода команда Королевської, відмовляється. “Не хочу, – каже вона, перелякано дивлячись на диктофон. – Ні, я не хочу, я себе погано почуваю”.

«А може ви з кимось ще поговорили б?, – із надією запитує брюнетка модельної зовнішності, яку хтось залишив сумувати  наодинці.

На питання чим їй подобається «Україна – вперед!» каже:

– Я не можу відповісти на це питання, вибачте. Просто не готова.

– Тобто, ви випадково сюди потрапили?, – уточнюю.

– Звісно ж, ні, – відповідає жінка. – Мене цікавить їхня програма там…

– Я за номерами не знаю, – відповідає на питання, чи симпатичний їй другий номер – Шевченко. – Не рахую!

Трохи більше знає про свою партію жінка років 50 з Кіровограду. Каже, її звуть Валя. «Це партія молода, лідер партії молодий. Набрала молодих людей. У новий список цей увійшли люди молоді, перспективні, освічені, які мають економічну освіту, юридичну, і там по дві у них освіти».

Крім «молодості молодих людей, що увійшли до молодої партії молодого лідера», пані Валя вподобала програму партії. «Програму Наталії Королевської». «Якщо все буде так, як вона задумала».

Про кіровоградське відділення партії , до якого пані належить, не може розповісти нічого. Не називає і імен місцевих лідерів. «Я так не можу сказати, хто у нас є… У нас Дробот є, він великий підприємець, точно не пам'ятаю чим він займається. Але він у «Народний список» увійшов».

Дві молоді дівчини у партійних футболках на питання про партію починають дійсно заразливо сміятись. «Ні-і-і-і-і, – хохочуть вони, відмовляючись відповідати на будь-які питання. – Ні».

Над Буками сідає сонце. Дорогою до автобусів, учасники з’їзду набирають у пакети кукурудзу з сусіднього поля. Здається, ніхто з них не знає першу десятку щойно наче сформованного списка.