Дмитро Сінченко – автор Тижня, який писав для нас матеріали про місцеву політику у Кропивницькому та області під час місцевих виборів у 2020-му. Також він політичний та громадський активіст і блогер. Після початку великого вторгнення 24 лютого Сінченко приєднався до Української Добровольчої Армії. Його матеріали описують побут військових на фронті.
– Збирайся, Перун, за півгодини тебе заберуть на позиції. Будеш на КСП сидіти на раціях. Бери ноутбук, тут гарний бліндаж та інтернет, зможеш працювати.
Наказ виходити на нові позиції надійшов несподівано, як і завжди. Ми маємо підмінити бійців роти X на дві доби. Після цього замінять вже нас. Це вперше ми прийшли на позиції, з яких попередники не забрали генератори, радіостанції та старлінк.
– З тобою їдуть Вікінг, Ганжик і Паровоз, – командир Гаррі продовжує давати вказівки, – речей беріть по мінімуму. Нам треба буде переночувати тільки двічі. Вас відвезе друг Болгар, він знає дорогу.
Ніч темна, дорога асфальтована, але давно потребує ремонту. Ми наближаємось до зони бойових дій, вимикаємо фари, щоб по нас не прилетіло, та знижуємо швидкість, щоб не проїхати повз. Їдемо наосліп. Бліндаж замаскований в посадці. Болгар зупиняється, виходить з машини, прислухається, сідає назад. Нас зупиняють якісь вояки, просять допомогти витягнути їхній пікап із кювету. Ніби наші, ворога тут бути не повинно. Затримуватись небезпечно, але ми все одно допомагаємо і швидко рухаємось далі. Болгар різко зупиняється.
– Розбитий міст. Ми проїхали. Треба повернутися метрів на 300 назад.
«300 метрів назад» теж нічого немає. Болгар виходить з машини і пішки йде попід посадкою. Ще за 300 метрів зупиняється. Знайшов. Непомітною стежкою пірнає в чагарники. Ми за ним. Три хвилини і ми у просторому бліндажі з міцним перекриттям. Три спальних місця. Спатимемо по черзі.
Ніч минула спокійно. Все 4.5.0 (спокійно – Ред.). Прокинувся від гучних розмов. До нас завітали розвідники і розповіли про ситуацію на позиціях N-го батальйону. Вночі їх атакували, командир – 200-й, є інші загиблі та поранені. Вони залишили позиції, оголивши лівий фланг. Відступ підтвердили наші СП, але заперечило командування самого батальйону.
– Вони не володіють ситуацією. Їх люди відступають, а вони про це навіть не знають! – Гаррі розлютився. Задача цих позицій ставить під загрозу оточення позиції УДА. Їх треба якось втримати. Хоча б до наступного ранку, поки нас не поміняють.
Йду розвідати ситуацію. Вздовж траншеї малими групами збираються вояки.
– Я здивований, що нам вдалося з’ї***ись! Каже, не стріляйте, це наші. А откуда там наші?! І тут вони починають по нас навалювати! Ні**я собі «наші»! Ну одного я точно задвухсотив, тоді кинув гранату і на з**би! – обговорюють між собою бійці N-го батальйону.
Вагнерівці у пікселі оточили і напали на цих бійців, прикинувшись саперами, які дійсно мали працювати в тому районі. Мабуть, радіоперехоплення. Але наказу відступати не було, один із їхніх командирів спробував повернути бійців на позиції. З ним пішло шестеро. Залишилося близько тридцяти. Підрозділ деморалізовано, позиції втрачено.
– Гаррі-Паланковий, Гаррі-Паланковий! По наших позиціях ведеться прицільний обстріл. Де наша арта? Де прикриття?
– Все буде! Дайте координати!
Наші бійці залишаються на позиціях. Їх обстрілюють. З флангу нас прикривають бійці Y-ї бригади: вони закріпилися біля знищеного мосту. Зараз це єдине місце, через яке можуть відступити з позицій наші, якщо ситуація стане критичною. Чи залишається на позиціях Y бригада досі – достеменно не відомо, зв’язку з ними немає. Їхній командир стверджує, що всі на місці, та ми вже знаємо ціну таких запевнень. Ідемо на розвідку і, якщо буде потрібно, підсилення. Радіотелефоніст, старший медик і охорона КСП, всього шестеро чоловік. Командир роти залишається сам керувати боєм на раціях.
Читайте також: Ясність у сутінках. У новому році слід чіткіше говорити про параметри перемоги та безпеки для України
Йдемо вздовж каналу, по дорозі по клаптиках збираємо інформацію про ситуацію на позиціях від солдат, які відступають. Вона суперечлива. Переходимо кладку. По нас починає працювати АГС. Ховаємось біля дерев. Чекаємо. Продовжуємо рух.
Зруйнований міст праворуч, дійшли. Бійці бригади Y на місці, але збираються відходити. Чекають, поки вийдуть наші. Але наші виходити не будуть, у нас наказ – утримати позиції. Їх продовжують обстрілювати.
– Гаррі-Паланковий, Гаррі-Паланковий, обстріл продовжується.
– Паланковий-Гаррі, тримайтеся! До вас іде 3-й взвод на підсилення!
– Гаррі-Паланковий, Паланковий – 300-й! Паланковий- 300-й! Потрібна евакуація!
– Йдіть на точку евакуації!
– Паланковий – 200-й!
Граната з ВОГа впала між Берегом і Паланковим. Осколки зайшли взводному в бік і пробили серце. Здивований вираз обличчя, очі моргають, губи ворушаться, але слів більше немає.
– Відходьте.
Вночі нас мають замінити десантники, треба дочекатися ротації. Я веду бійців Паланкового на точку евакуації. Вони вже переправились через зруйнований міст. Тіло Паланкового переносять окремо. Решта нашої групи залишилась на позиціях Y, щоб вони не втекли.
Читайте також: Том Купер: «Доки путін оголошував своє “перемир’я”, Суровікін дістав можливість підготувати масований наступ»
Ніч. Я відбув своє чергування, все тихо. Намагаюся поспати, сидячи, бо лежачих місяць нема, але сон не йде. Провалююсь у напівдрімоту.
– Гаррі-Сітка, Гаррі-Сітка, що у вас за стрільба на позиціях?
– У нас все 4.5.0.
– А наші позиції доповідали? – Гаррі прокинувся і схопився за рацію.
Дійсно, наші бійці вели запеклий бій. Їх оточили з трьох боків, довелося відступати. Грек загинув. Кульове поранення в голову. Його тіло так і не змогли забрати. Це перші наші загиблі за всю війну. Кляті окупанти! Помстимося!
Цей матеріал – продовження репортажів з фронту від першої особи. Якщо ви не читали попередні, то їх можна обрати ТУТ