«Усе це свідчить про те, що за останні два місяці сталася істотна зміна: країни Заходу більше не вважають Росію світовим партнером, натомість сприймають її як ворожу державу. Звісно, нині не йдеться про ідеологічну конфронтацію між радянською комуністичною системою і західним капіталізмом. Але в багатьох інших аспектах на поверхню знову вийшла тривала конфронтація між Москвою і Заходом», – зазначає він.
По-перше, на думку публіциста, для Кремля, а надто для президента Владіміра Путіна, відносини між Сходом і Заходом зводяться до принципу «хто кого».
«Отже, РФ не може допустити жодних політичних чи стратегічних переваг останнього, бо неодмінно вважає їх шкідливими для Москви», – робить підсумок Бініон.
По-друге, авторитарний характер путінського правління і нетерпимість до інакодумання, особливо з боку неурядових організацій, починають нагадувати тоталітарну атмосферу комуністичних часів, додає публіцист. По-третє, російський націоналізм утверджується в агресивний спосіб, надто коли йдеться про взаємодію із сусідніми маленькими державами.
«По-четверте, російська розвідка – військова та економічна – працює на Заході так само активно, як і в радянські часи. І нарешті, хоча РФ відмовилася від войовничого атеїзму і повернула церкві істотну роль у суспільстві, цілком очевидно, що Кремль і православні проповідники рішуче відкидають цінності «прогнилого» Заходу. Високопоставлені російські духовні особи, які приїжджають на західні конференції, регулярно засуджують європейське просвітництво XVIII століття, що є основою світських цінностей і суспільства Західної Європи та Америки», – зазначає публіцист.
Детальніше читайте у матеріалі «Стримати Путіна – не відлякати росіян» у №19 «Українського тижня».