„Фінансова криза підірвала угоду, на якій трималася демократія: вона полягала у тому, що виборці підтримують політиків в обмін на більше процвітання. Таке трапляється вже не вперше. У 1930-их європейську демократію похитнула Велика депресія. Південна Америка сковзала до автократії у 1970-их і 1980-их”, – пише Коґґан.
За його словами, партії, що мали владу на початку криз, „здебільшого були витурені – їх замінила мейнстримна опозиція”.
„Але політичний механізм змінився мало: виборців досі садять на дієту суворої економії, вони досі страждають від високого безробіття і бачать мало шансів на істотне покращення ситуації. Політики не мають чого обіцяти електорату, щоб привабити його – та й звідки, якщо їм доводиться скорочувати фінансування послуг і виплат, на яких раніше базувалася їх підтримка. Тож виборці відвертаються від мейнстримних сил – до Коаліції радикальних лівих (Сирізи) та «Золотого світанку» в Греції, коміка Беппе Ґрілло в Італії чи Партії незалежності Сполученого Королівства у Британії. Навіть у США, де досі домінують дві великі партії, двопартійність переживає кризу, а політичні дебати стають дедалі запеклішими – відтак стає складніше досягати домовленостей, від яких залежить демократія”, – вважає експерт.
На його думку, це проблема демократії, що йде знизу.
„Але є й інші питання, що йдуть згори. По-перше, демократія віддалилася від людей. Коли вона зароджувалася в Афінах, то ґрунтувалася на прийнятті рішень усіма вільними громадянами (чоловіками) на форумі – агорі. Демократія сучасного зразка постала в Америці та Британії і базувалася на принципі репрезентативності, за яким виборці делегують свої повноваження тим, кого вони обирають і які можуть їх замінити. Але зараз дедалі більше процес прийняття рішень переміщується від представників громадян до технократів”, – пише Коґґан.
Детальніше читайте у статті «Бунтівні виборці» у друкованому спецпроекті «Світ у 2014».