«Слухати те, як президент Янукович виправдовує позбавлення волі з точки зору незалежної судової системи і верховенства закону, як він зробив це під час зустрічі на початку цього року, означало слухати гомо совєтікус, який навіть погано бреше. У більш ранніх приватних бесідах він запевняв польських та інших європейських лідерів, що він змінить закон або знайде якесь інше рішення питання Тимошенко, але він знав, що він бреше, і ми знали, що він бреше крізь зуби. Чи за цією брехнею стояв олігарх? Спірним питанням є те, наскільки відмова Януковича виконати особисту обіцянку відображає його власну одночасно лякливу і вперту позицію усунути політичного конкурента, а наскільки – непримиренну ворожість олігарха Дмитра Фірташа, який, як кажуть, є в числі основних фінансових покровителів президента», – пише Еш.
Втім, на його думку, «більш серйозним за брудне минуле і брудну помсту є брудне сьогодення».
«Один офіційний представник ЄС приватному коментарі сказав, що Україна є дійсно перехідною економікою: від олігархічної економіки до мафії», – зазначає автор.
Еш відзначає, що немає універсального правила, щоб визначити чи слід бойкотувати спортивні та культурні події, чи то Євро-2012 чи то Олімпійські ігри в Пекіні та Москві, або недавній конкурс Євробачення в ще більш гнітючому та корумпованому Азербайджані.
«Через унікальну дилему, перед якою зараз опинилась Польща, не може бути єдиної позиції ЄС з цього питання. Кожен керівник повинен зробити власний вибір. Девід Кемерон і Вільям Хейг можуть бути позбавлені цих болісних моральних дилем виступом збірної Англії. Але якщо вона пройде в 1/4 фіналу в Україні, а Тимошенко все ще перебуватиме у в'язниці, я думаю, що вони не повинні їхати. Такий політичний туризм має сумнівну цінність в будь-якому випадку…Чим вони ризикують залишаючись зараз вдома? Можливо, президент Янукович буде бойкотувати Олімпійські ігри в Лондоні в помсту? Якби ж то», – зазначив історик.