Тиждень поспілкувався з інструктором з керування FPV-дронами Сергієм Ткачуком. До повномасштабної війни він не працював з безпілотниками, не розумівся на симуляторах. Однак за кілька тижнів після трагічної звістки про смерть брата на фронті зміг освоїти керування ними. Тепер вправлятися з дронами навчає військових. Також працює з дітьми віком від шести років.
У розмові з Тижнем Сергій розповів про власний шлях опанування дронів, особливості й методики навчання, потребу в навичках керувати безпілотниками під час нинішньої війни — протистояння технологій — і в дронах на фронті.
Якби 20–27-річних хлопців почали навчати керувати дронами 5–7 років тому, тепер більшість військових уміла б літати
На сьомий день повномасштабної війни під Маріуполем загинув мій двоюрідний брат. Йому було всього 25. Разом з побратимами під час розвідки потрапив під мінометний обстріл. Цього б не сталося, якби на розвідку делегували не бійців, а дрони. Ба більше, там би й дрон не постраждав. Він би зафіксував ворожий розрахунок, і далі працювала б уже наша артилерія. Але історія не має умовного способу, на жаль.
День, коли дізнався про смерть брата, став переламний. Тоді зрозумів, де можу бути найефективнішим. Річ у тім, що якось брат розповідав, що ніхто з його роти не вмів керувати дроном, причому це були хлопці до 30 років. Хоча безпілотники на той момент вони вже мали.
Спочатку вирішив опанувати дрони сам. Далі навчив свою восьмирічну доньку. Насправді мені це виявилося простим. Маю викладацьку музичну освіту. Уже 15 років навчаю грати на трубі. Коли вперше завантажив симулятор і спробував у такий спосіб керувати дроном, зрозумів, що це те саме, що й опанувати ще один інструмент.
Суть у тому, що методику гри на музичному інструменті я переклав на дрон. Там так само треба поєднувати багато маніпуляцій, синхронізувати роботу мозку, очей і пальців.
Фото: facebook | WineCorkArtMadeinUkraine
У вересні 2022-го відкрив школу дронів для дітей Free Sky Ukraine. Спочатку домовився з директором однієї зі столичних шкіл. Нині вже проводжу заняття у двох середніх школах Києва. Фактично школу дронів для дітей організував за зарплату вчителя музики. У комп’ютерних класах установив симулятори, закупив пульти й усе потрібне для навчання. Працюю з дітьми раз на тиждень по годині. За місяць роботи виходить чотири години навчання. Цього часу достатньо, щоб дитина полетіла, навіть шестирічна. Працював з таким учнем. Наприклад, на травень цього року готуємо змагання для дітей між двома школами.
Моя мета — показати, що такі курси можливо відкрити в усіх школах по всій Україні. Однак поки що цьому заважає бюрократія. Та й не всі розуміють важливість набуття дітьми таких навичок у складний для країни час.
Якби 20–27-річних хлопців почали навчати керувати дронами 5–7 років тому, тепер більшість військових уже вміла б літати. Якби ми по всій країні організували таке навчання в 10–11 класах, технікумах, то 30–40 % нашої молоді вже вправно б керували безпілотниками.
Читайте також: Марія Берлінська: «Росіяни на межі технологічного прориву. Нам треба зібрати інженерну ставку»
На навчанні лише дітей я був зосереджений протягом року. Далі зв’язався з Марією Берлінською, керівницею проєкту Victory Drones. У червні 2023-го мене запросили навчати військових. Відтоді я старший інструктор першого етапу в одному з навчальних центрів. Вчу основ керування дронами на симуляторах, викладаю теорію, тобто готую бійців до другого етапу навчання — до польотів на реальних безпілотниках. Уже встиг попрацювати з більш як двома тисячами військових. Щотижня до нас на навчання заходять потоки по 100–200 людей. У навчальний центр я прийшов на шостий потік, нині випустили 22-й.
Навчитися керувати дроном може кожен. Головне — бажання
Фото: facebook | WineCorkArtMadeinUkraine
Навчитися керувати дроном можливо через симулятор. У такий спосіб вдасться опанувати 90 % усього, що можна робити на дроні. Найголовніше, на симуляторі ви тренуєте м’язову пам’ять, учитеся синхронізувати роботу очей, пальців і мозку. Вибір симуляторів різноманітний. Серед найпопулярніших — Freerider, DCL, Liftoff, Uncrashed. Рекомендую навчатися на різних симуляторах, бо кожен має особливості й тренує різні навички.
Тим паче важливий покроковий підхід. Як і в музиці, ніхто не змушує грати одразу складну гаму. Вчимося грати за нотами, а далі поєднуємо їх у музичний твір. Так само в симуляторі для початку обирайте найпростіший режим. Особливо це хороша порада людям з повільною реакцією. Поступово переходьте на складніші режими. Інакше ризикуєте розчаруватися й зневіритися у своїх силах. Так працює наша психіка. Мовляв, дрон не моє і мені не вдасться. Ні, вдасться кожному. Головне — бажання.
До учня важливо застосовувати індивідуальні методики навчання. Для кожного це вправи, потрібні конкретно йому, щоб опрацювати певні навички. Інша річ, не варто себе перенавантажувати. Багатогодинне безперервне навчання не дає ефективних результатів. Найкраще, коли робите короткі перерви. Наприклад, 20 хвилин літаєш і відпочиваєш, далі знову практикуєш. Найперше виконуйте ті вправи, які даються найважче. Наприклад, повороти в різні боки залежно від того, ви лівша чи правша. Це як із шахами: щоб навчитися грати, грайте з людиною, яка вправляється значно краще за вас.
Водночас навчитися літати на дроні можете самостійно з мінімальними фінансовими витратами. Вантажите будь-який симулятор і тренуєтеся. Деякі пропонують безоплатні демоверсії, наприклад Freerider. На початку навчання, щоб не витрачати кошти на пульт, можете керувати дроном через свій сенсорний смартфон. До речі, я так і навчився літати. Перший пульт і дрон у мене з’явилися тільки в травні 2022-го.
Часто чую, що літати на дроні легше, ніж на симуляторі. Звичайно, на безпілотниках легше літати, коли політали на симуляторах. Ви застосовуєте набуті навички, навіть не усвідомлюючи цього. Знаю приклади, коли люди не вірять в ефективність симуляторів, купують дрони за кілька тисяч доларів і розбивають їх.
Яскравим доказом ефективності симулятора є фільм, знятий на реальних подіях, «Ґран Туризмо». Це стрічка про те, як геймери, пересівши на справжні авто, виграли реальні, а не тільки віртуальні перегони.
З власного досвіду скажу, що швидше набути навичок керувати дроном вдається тим, хто свого часу захоплювався комп’ютерними іграми, стратегіями, наприклад World of Tanks. Ці хлопці сидять у центрах керування дронами, а над ними стоять пузаті генерали, які нібито керують процесом. Насправді нічого не розуміють. Я це бачив на власні очі. Проблема в тому, що наш генералітет переважно технологічно відсталий, пріоритет їм надається за вислугу років. Їхня свідомість сформувалася 30–40 років тому під впливом радянщини. Вони, на жаль, досі мислять минулим, а не майбутнім, яке однозначно за технологіями.
Читайте також: Дронова лихоманка. Чим українці палять Москву й зачищають Чорне море від російського флоту
Серед моїх учнів наймолодшому шість років, найстаршому — 55. Особливість: що старша людина, то важче їй дається процес навчання. Тому краще починати формувати такі навички в підлітковому віці. Можливо, це звучить занадто амбіційно, але якщо хоча б 30–40 % українців керуватиме дронами, нас однозначно більше цінуватимуть і боятимуться у світі.
Бо ж нинішня війна — то протистояння технологій. Навіть один дрон може зробити немало. Наприклад, до дрона, який коштує 500 доларів, кріпиться звичайний боєприпас, такий тандем спокійно підриває танк вартістю мільйони доларів.
Коли почав навчати військових, це були бійці, які взагалі не вміли керувати дроном або мали мінімальні навички. Була нагальна потреба в цьому. Тепер на тренування приходять ті, хто вже вміє літати на безпілотниках. Ба більше, до нас приїжджають ті, кого навчили вже мої учні. Вони поїхали на нуль і там побратимам показували й розказували основи керування дронами.
Тому нині основну увагу приділяємо вдосконаленню вмінь. Багато бойових пілотів дуже добре літає на великому просторі, але є питання до хірургії контролю. Ідеться про вміння залітати в найменшу шпаринку в бліндажі чи пролітати між гіллям. Протягом місяця вони відпрацьовують ці навички.
З усіма військовими, яких навчав, тримаю зв’язок. Це більш ніж дві тисячі людей. Ми обмінюємося повідомленнями, інколи консультую їх.
Були випадки, що й допомагав у відповідальні моменти. Якось уночі дзвонить мені військовий, у телефон чую постріли. Скаржиться, що дрон не вмикається, швидко описав ситуацію, і нам вдалося його запустити. І це не один такий випадок. Але найгірше, що близько 40 % бійців, яких навчав, загинули, у полоні чи вважаються безвісти зниклими.
Дрони, як кулі, — витратні матеріали на фронті
Дрон — це конструктор, який, прикріпивши до нього все потрібне, запускаєш у небо виконувати поставлене завдання. Можна повернути безпілотник, однак із цим складно, бо працює дуже багато РЕБів, які його глушать. За статистикою, з 10 дронів один долітає до цілі. Тому дрони, як кулі, — витратні матеріали на фронті. Їх потрібно тисячі.
Із цим і пов’язане постійне збирання коштів на дрони. Наприклад, Victory Drones мають круту ініціативу «Народний FPV», коли будь-хто може зібрати безпілотник у себе вдома. Так, він може бути трішки не так налаштований, щось, можливо, доведеться перепаяти, але це взагалі дрібниця. Усе вирішується. Головне, що люди власним коштом купують комплектовання й беруть на себе основну роботу зі збирання. Єдиний недолік у цій схемі, що дехто наживається на цьому. Якщо з Китаю замовити гуртом запчастини, то собівартість дрона виходить 8–9 тисяч гривень. У нас бариги ці ж дрони продають по 15–20 тисяч гривень. Тобто люди просто наживаються на війні.
Фото: facebook | WineCorkArtMadeinUkraine