Найбільший резонанс у Білорусі напередодні президентських виборів викликають троє кандидатів, які буквально останньої миті заявили про намір балотуватися. Це Віктар Бабарика, Валєрій Цепкало та Сяргєй Ціханоускі. Про це на сторінках Тижня пише білоруський журналіст Кірил Стаселько.
За його словами, один із них, Віктар Бабарика, банкір, який 20 років очолював Белгазпромбанк, доволі медійна особа, зокрема завдяки культурним проектам, які реалізовував його банк. Він оголосив про намір узяти участь у виборах і пішов із посади глави правління банку. Проте дехто з аналітиків розглядає Бабарика як «кандидата Кремля», особливо в контексті його неоднозначних висловлювань щодо належності Криму й позиції щодо Росії. У будь-якому разі, нині Віктар Бабарика — один із найпомітніших кандидатів: серед суперників Лукашенки в нього найкраща ініціативна група, яка зібрала найбільше підписів (майже втричі більше за потрібний мінімум), а також грамотна діджиталстратегія. Водночас Бабарика з великим відривом лідирує в онлайн-опитуваннях у ЗМІ й інтернет-каналах, де зазвичай набирає 50% і більше.
«Якщо Віктара Бабарику вважали «кандидатом Москви», то Валєрія Цепкала спершу розглядали як можливого спаринг-партнера Лукашенки: підставного кандидата від влади, як це нерідко практикували на попередніх виборах. Підозри щодо цієї кандидатури виникли тому, що Цепкало — виходець із чиновників Лукашенки. До того ж один із керівників його передвиборчого штабу в 1994 році обіймав посаду заступника міністра закордонних справ, посла в США й Мексиці, а також очолював Парк високих технологій», — пише журналіст.
За словами Стаселька, за рівнем підтримки офлайн і онлайн Цепкало, мабуть, третій серед суперників Лукашенки: інтернет-опитування дають йому від 7 до 13%. За рівнем популярності й підтримки з банкіром Бабарікою може позмагатися блогер Сяргєй Ціханоускі, компанія якого досі була, вочевидь, найбільш гучною й багатою на події. Трішки більше, ніж за рік, гомельський підприємець, який раніше займався продукуванням рекламних роликів, став блогером і на соціально-політичних темах наростив у каналах свого блогу «Країна для життя» величезну аудиторію. 6 травня Сяргєя Ціханоускаго затримали, а вже наступного дня в його блозі з’явилося відео про те, що він планує балотуватися в президенти.
Журналіст повідомляє, що через затримання Ціханоускому не вдалося подати документи, тому замість нього зареєструвалася його дружина Святлана Ціханоуска. Власне, збір підписів відбувається формально за неї, але фактично за Сяргєя Ціханоускаго. Ті, хто хоче залишити свій підпис за кандидата, вишиковуються в багатогодинні черги не тільки на пікетах у Мінську, а й у регіонах. Слід зазначити, що такої електоральної активності в Білорусі не було давно.
«Подальші події розгорталися не менш стрімко й непередбачувано. На одному з таких пікетів відбулася провокація (як з’ясувалося згодом, за участі працівниці сфери секс-послуг), унаслідок якої начебто постраждали двоє міліціонерів. Також на пікеті Сяргєя Ціханоускаго та його прихильників затримав ОМОН і невдовзі порушив проти нього кримінальну справу. Опісля, в ході третього обшуку, у Ціханоускі начебто виявили $900 тис. Нині кандидат перебуває під слідством, але збір підписів за його дружину триває. Сяргєй Ціханоускі, з одного боку, позиціонується як «народний кандидат» (нерідко його порівнюють із Лукашенкою у першій виборчій кампанії) та один із лідерів онлайн-голосувань. Його мітинги збирають натовпи начебто далеких від політики людей. Але водночас аналітики вказують на відсутність чітких передвиборчих меседжів, а також можливий зв’язок із Москвою (зокрема через роботу в Росії, виявлення грошей і різні плітки)», — пише Стаселько.
Він зауважує, що всі троє кандидатів: Ціханоускі, Цепкало й Бабарика — викликали й досі викликають чимало питань, зокрема щодо зав’язків із Москвою або чинною владою, реальною позицією щодо Росії й урешті щодо власних політичних програм. Водночас їм вдається стимулювати активність навіть тих, хто раніше намагався оминати політичні процеси, а також викликати резонанс, інтерес і, що важливо, надію й віру в можливі зміни. Як свідчать зізнання учасників пікетів, багато хто приходить залишити підпис не стільки за певного кандидата, а більше проти Лукашенки, тому вони готові підтримати майже будь-якого опонента чинного глави держави.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»