Декрет Аляксандра Лукашенки № 8 про розвиток у Білорусі ІТ-сфери (або, як іще кажуть, про створення ІТ-країни), що наробив шуму по всьому світу, — працює лише півроку. Його було підписано наприкінці 2017-го, а 18 березня 2018-го документ набрав чинності. Поки що відчутних результатів від нього не видно. Але, напевно, це тільки поки що.
Довгий і складний шлях
Не можна сказати, що 21 грудня (день, коли було підписано декрет) став святом для білоруських програмістів та всіх, хто працює у сфері ІТ. До цього країна йшла досить довго.
Білорусь, яка ще від часів СРСР вважалася «складальним цехом Союзу», мала непогану школу з підготовки технічних кадрів. Звичайно, що завдяки розвитку технологій удосконалювалася й система навчання, особливо неформального. У результаті країна отримала доволі хорошу школу програмістів та айтішників.
Однак у самій республіці місця для цих фахівців так і не знайшлося. Застарілі «флагмани білоруської індустрії», що працюють на верстатах минулого століття, не мали потреби у сучасних спеціалістах. Унаслідок країна стала вельми привабливою для аутсорсингу — віддаленого розроблення програмного забезпечення.
Читайте також: Транзит годує Білорусь
Проте кількість не могла не перейти в якість: білоруські програмісти мали свої ідеї, до того ж на світовому ринку нарешті з’явилася така штука, як смартфон.
Ця індустрія буквально вибухає завдяки білоруським проектам. «Найвідоміший айтішник країни» та один з ініціаторів і розробників білоруського декрету «Про розвиток цифрової економіки» Віктор Прокопеня й колишня його кампанія Viaden Media — автори таких хітів для iPhone та iPad, як All-in Fitness, Smart Alarm Clock та Yoga.com. All-in Fitness тривалий час лідирувала у понад 40 країнах у розділі Healthcare&Fitness в AppStore. А загалом кількість установлень застосунків перевищила 200 млн, сама ж компанія до 2011 року стала найбільшим на пострадянському просторі розробником ПЗ для мобільних телефонів (Прокопеня керував Viaden Media до 2011-го, потім продав її ізраїльському підприємцю й засновнику софтверної компанії Playtech Тедді Саґі за €95 млн).
Білоруське коріння має аналог WhatsApp — Viber. Хоч його й було продано 2014 року японській фірмі Rakuten (сума угоди — $900 млн!), однак офіси з технічної розробки й підтримки користувачів досі розташовані в Мінську та Бресті. Того ж таки 2014‑го Mail.Ru Group купила білоруський сервіс maps.me. У 2016 році Facebook придбав Masquerade (MSQRD) — застосунок білоруських розробників Masquerade Technologies з накладання на фото й відео масок та фільтрів. Google, своєю чергою, 2017-го прикупив білоруську компанію AIMatter, яка спеціалізується на розробленнях у сфері комп’ютерного зору (суми трьох останніх угод не розголошуються). Про білоруський World of Tanks нема й мови…
перша Спроба
Зрозуміло, що влада країни з її постійним дефіцитом коштів не могла пройти повз таку, на її думку, золоту жилу. І звичайно ж, спробувала прибрати її до рук. Ще 2005 року в республіці було створено так званий Парк високих технологій (ПВТ). У самотню адміністративну будівлю на околиці Мінська зібрали найбільші ІТ-компанії країни. Мета створення цього Парку була масштабною: «Формування сприятливих умов для розроблення в Республіці Білорусь програмного забезпечення, інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної економіки».
2010-го голова групи компаній «Белхард» (займається розробкою ПЗ, а також є офіційним партнером Samsung і Hewlett-Packard в Білорусі) Ігор Мамоненко запропонував уряду амбітну програму прискореного розвитку послуг у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на 2011–2015 роки. Згідно з її концепцією в країні мали б розвиватися електронний уряд, електронна охорона здоров’я, електронна зайнятість та соціальний захист населення, електронна митниця, електронні навчальні курси, мав би поліпшуватися людський капітал, формуватися національний контент, і загалом багато чого іншого на кшталт перерахованого.
Головна мета програми була — створення в країні до 2015 року сучасної індустрії з розроблення ПЗ із кількістю робочих місць близько 300 тис., спроможної забезпечити щорічні валютні надходження в розмірі не менше ніж $7 млрд.
Однак ні ПВТ, ні програма з розвитку ІКТ попервах відчутних результатів не дали. Звичайно, що паперів можна списати скільки завгодно, та й напівпорожніх адміністративних будівель у Мінську вистачає. Не було головного — законодавчої бази для розвитку ІТ-індустрії.
Читайте також: Білорусь відмовилася від кредитів МВФ
Вона з’явилася тільки після того, як уже згаданий Віктор Прокопеня відсидів півроку в СІЗО КДБ РБ через обвинувачення в несплаті податків на $650 тис. «від підприємницької діяльності у сфері продажу IT-технологій без державної реєстрації як суб’єкта господарювання». У лютому 2016 року всі підозри з бізнесмена було знято, а справи щодо ухилення від сплати податків були закриті за відсутності складу злочину.
IT-революція
Прокопеня, котрий уже три роки як найбільший платник податків — фізична особа в Білорусі, зумів зацікавити своїми проектами російського олігарха Міхаїла Ґуцерієва. Разом вони домовилися інвестувати понад $100 млн у створення й просування IT-продуктів на базі штучного інтелекту. Але значно вагомішим було те, що Ґуцерієв — великий друг Аляксандра Лукашенки.
2017 року президент країни відвідав офіси компаній «Бануба Девелопмент» та Eхр capital Віктора Прокопені, які розташовані в ПВТ. Причому прес-служба Лукашенки повідомляла про цей візит дещо дивно: не як про візит в «дітище білоруського керівника», тобто в ПВТ, а саме як на підприємства Прокопені.
І тоді бізнесмен доволі хитро та мудро зіграв на фобіях й упередженнях Лукашенки.
Білоруському керівникові не подобаються посередники, «дармоїди» й «перекупники». Йому подобається «людина праці», яка своїми руками робить продукт. За допомогою самого Лукашенки, ясна річ. У цьому ключі з ним і розмовляв Прокопеня. «Держава надала IT-сфері справді чудові пільги, що сприяло галузі в істотному зростанні упродовж останніх десяти років, — нахваляв підприємець Аляксандра Лукашенку за створення ПВТ. — Однак для IT-сектора Білорусі нині дуже важливо вийти на новий технологічний рівень — створення власного продукту».
«Коли ми кажемо, що середня виручка на одного співробітника ПВТ становить $33 тис. на рік, це багато чи мало? Виручка на одного співробітника Apple або Google — $1,86 і $1,15 млн відповідно. Це свідчить про величезний розрив між ефективністю надання послуг у сфері IT за аутсорсинговою моделлю і створенням власного високотехнологічного готового IT-продукту», — натискав Прокопеня на пожадливість держкерівника.
«Щоби здійснити новий якісний стрибок у розвитку технологій і забезпечити високі темпи зростання прибутку, треба створити цілу регуляторну систему, спрямовану на стимулювання продуктової моделі у сфері IT. А це неможливо без унесення змін до законодавства», — резюмував бізнесмен.
Читайте також: Білорусь і Польща: складна рівновага
У результаті й з’явився революційний Декрет № 8 «Про розвиток цифрової економіки».
Революційність цього закону не в тому, що він надав айтішникам нові пільги та привілеї (хоча й не без цього), і не в тому, що суттєво розширив види діяльності, які дають змогу стати резидентом ПВТ (нині це не тільки розробка ПЗ, а й криптовалюта, безпілотники, медицина й біотехнології, майнінг і кіберспорт).
Він уперше якщо не визначив, то хоча б позначив «правила гри», за якими працюють «цифрові» фахівці. Причому прописувалися в документі ці «правила» саме IT-фахівцями, а не депутатами або чиновниками адміністрації президента.
Наприклад, IT-компаніям уже не треба погоджувати свої навчальні програми з Міністерством освіти: раніше на такі узгодження треба було згаяти не один місяць (а то й рік), а за цей час вони майже повністю втрачали свою актуальність. Уже не потрібно спеціального дозволу на залучення іноземної робочої сили резидентам ПВТ, зарубіжні айтішники можуть в’їжджати до країни без віз і працювати без спеціального дозволу. Майнінг криптовалюти й операції з токенами взагалі звільнені від податків.
Між іншим, хто детально цікавиться документом, може почитати проект закону України про цифрову економіку. Кажуть, він повністю скопійований із білоруського декрету № 8.
У сім’ї не без скептика
В IT-країни виявилися не тільки ентузіасти, а й критики. Причому критики як утилітарного, так і глобального масштабу.
Перші наголошують на тому, що пільги, надані айтішникам, безпосередньо підривають білоруський бюджет. Усе-таки в цій сфері крутяться чималі гроші, то чому ж програміст сплачує лише 9% податку на прибуток, а робітник повинен віддавати 13%?
Розробники пояснюють: 9% зі $1000 зарплати все одно більше, ніж 13% із $300 робітничої платні. І додають, що ті самі білоруські індустріальні флагмани всуціль збиткові й існують тільки за рахунок державної підтримки. Програмісти ж грошей не вимагають, навпаки, віддають.
Колишній помічник Лукашенки з економіки, а нині посол Білорусі в Китаї Кірілл Рудий узагалі сумнівається, що IT може стати флагманом Білорусі. «Згідно з оцінками Ernst&Young у Білорусі 85 тис. осіб зайняті в інформаційно-комунікаційних технологіях, у тому числі 35 тис. — в ІТ. Усього в нас 4,5 млн зайнятих. Отже, ІКТ створює в країні тільки 1,8% робочих місць. Частка ІКТ у загальному обсязі нашого експорту товарів і послуг 2016 року становила 3,9%. По податках — пільги. Тому ІКТ-сфера, звичайно, модна і приваблива, але синергії та імпульсу нашій економіці поки що не дає».
Читайте також: Як Білорусь заробляє на російських контрсанкціях
Багато хто звертає увагу на те, що зоряні програми білоруських розробників згодом осідають за кордоном — у США, на Кіпрі, та де завгодно. Це чимось нагадує національну гордість Білорусі, художників Хаїма Сутіна й Марка Шагала: мовляв, ми їх вважаємо білорусами, тоді як більшу частину життя вони провели на Монмартрі. Та навіть той самий Прокопеня, найбільший платник податків серед фізичних осіб у Білорусі, натомість є громадянином Кіпру і постійно проживає в Лондоні.
І що робити, якщо під білоруські програми не існує вітчизняної апаратної бази — комп’ютерів, серверів і смартфонів?
До того ж одна річ — розробка, і зовсім інша — втілення цих розробок у життя. Поки що IT-сектор у Білорусі неможливо «помацати руками». Звичайно, в країні було запроваджено принцип «єдине вікно» й нині не треба бігати по кабінетах, щоб узяти довідку для отримання іншої довідки. Але постояти в черзі до цього вікна все одно доведеться, бо до електронного документообігу ще дуже далеко. У білоруську поліклініку через інтернет можна замовити талон, але до лікаря все одно жива черга. Що таке «електронна держава» усе ще доводиться пояснювати навіть депутатам. І звичайно ж, ніякого голосування на виборах по е-мейлу!
У цьому сенсі Україна, яка переводить свій Державний земельний кадастр на блокчейн, навіть обганяє IT-Білорусь.
Другі ж критики, тобто «глобальні», переконують, що не можна побудувати IT-країну в державі, яка блокує недержавні інформаційні інтернет-ресурси, вводить ідентифікацію інтернет-коментаторів, перешкоджає розвитку приватного бізнесу й застосовує репресивні практики проти інакомислячих. А й справді, блокування опозиційних інтернет-сайтів і переслідування журналістів супутникового білоруського телеканалу «Белсат», який здійснює мовлення з Польщі, — якось погано укладаються в рамки «інформаційної країни».
Багато хто не вірить в саму державну модель у питаннях розвитку інновацій, стартапів і венчурної екосистеми. Керівник найбільшого інтернет-порталу країни tut.by Юрій Зіссер згадує російське «Сколково» і резонно запитує: а що вийшло? «У нас «розпилу» коштів, можливо, і не станеться, але інвестиції отримають не ті, кому вони справді потрібні. Держава нікого не послухає. Обере проекти за своїми критеріями десь так само, як щороку обирають представника країни на Євробачення», — каже він.
А є ще й ті, які кажуть просто: через «неоподаткування» криптовалют і операцій з нею в Білорусі створюється найбільший криптоофшор, у якому «крипта» зможе майже безконтрольно й легально бути в обігу й обмінюватися на звичайні гроші.
Попередній підсумок
Утім, попередній підсумок роботи декрету № 8 поки що більше позитивний, ніж негативний. Менш ніж за півроку від початку його дії до числа резидентів Парку високих технологій увійшло понад сто нових компаній, і нині їх там близько 300. Тобто сам ПВТ отримав потужний поштовх до розвитку. Чверть нових учасників створює власні продукти для різноманітних сфер діяльності. Приміром, розробник дитячої анімації «Діджитал Лайт Студіо» — перша анімаційна студія в Білорусі, яка вийшла на світовий ринок і співпрацює з визнаними лідерами індустрії — компаніями Disney, Discovery, Sky, Panda.
Валютна виручка резидентів ПВТ за п’ять місяців зросла на 30%, і це після рекордного минулого року в $1,3 млрд.
Важливим досягненням податкового режиму ПВТ є припинення масштабного відпливу мізків із країни. Місячний дохід $1500–2000 у Мінську дає змогу почуватися комфортно як молодим IT-cім’ям, так і інді-хіпстерам. Однак частина фахівців, зайнятих в ІКТ, як і раніше виїжджає на Захід, але ці люди більше керуються бажанням попрацювати над цікавими проектами в міжнародних командах — лідерах індустрії, а не просто «звалити куди подалі».
Притих ажіотаж і щодо криптовалюти. Утім, на початку року Лукашенка нарікав, мовляв, Білорусь майже добудувала свою АЕС в Островці, однак йому ніхто «досі чітко не пояснив, як станція буде вбудована в економіку країни». І таке пояснення знайшлося: деякі гарячі голови пропонують використовувати станцію для майнінгу «крипти».