Алла Лазарева власна кореспондентка «Тижня» у Парижі

Безпека по-французьки

Світ
19 Жовтня 2021, 12:50

«Пріоритетом французького головування в Євросоюзі, що розпочнеться з січня, буде розбудова європейської системи безпеки», — повідомляють перші шпальти французьких медіа. Париж вважає за важливе продемонструвати, що перехоплений американцями контракт з Австралією так просто не минеться. Водночас інші країни — члени Європейського Союзу не поспішають долучатися до ініціативи лідера Франції Емманюеля Макрона. «Ця криза може стати новою можливістю, — зазначає французьке видання Le Monde. — Після того як Францію не долучили до переговорів про нову американо-австралійсько-англійську угоду AUKUS, Париж намагається переграти ситуацію на свою користь. Нагоди з’являються під час візиту високого американського посадовця, який приїздив залагодити конфлікт, під час зустрічі членів ЄС у Любляні, на саміті G20 та під час візиту Джо Байдена до Європи, що відбудеться наприкінці жовтня… Криза AUKUS, можливо, підштовхнула до кардинальних змін у трансатлантичних відносинах».

Орієнтиром для перезавантаження системи безпеки в Європі Париж пропонує обрати європейський збройний загін Такуба, що вже діє в африканському регіоні Сахель та налічує понад 600 військових, майже половина з яких є французами. Нинішня пропозиція передбачає створення європейських сил швидкого реагування в складі 5000 осіб. «Ідея не в тому, щоб протиставити нову систему моделі НАТО, — уточнив у Любляні французький держсекретар із європейських справ Клеман Бон. — Ідеться про спільну відповідь на кібератаки, про Сахельський регіон в Африці, про оперативну групу спеціальних сил Такуба. Усе це гарно сполучається разом. Вийдімо з дещо теоретичних дискусій та діймо конкретно».

Читайте також: Незадекларовані розвідники – НАТО скоротило місію Росії

Заспокійливі запевнення Клемана Бона не спричинили великого ентузіазму в державах ЄС. «Одна ластівка весни не робить, — реалістично зазначає тижневик Le Point. — Операція «Бархан» у Сахелі є доказом цьому. Від перших днів існування у 2020 році загін формувався важко. Щоб забезпечити його повну операційну спроможність, знадобився рік». Згідно з дипломатичними джерелами, команда міністра закордонних справ Франції нині активно консультується зі своїми іспанськими, німецькими, польськими колегами, а також з офісом керівника європейської дипломатії Жозепа Борреля. Найближчими днями мають відбутися зустрічі з італійцями та нідерландцями. «Будьмо пильними, настав час позбутися наївності», — закликав Макрон інших європейських лідерів у виступі в Любляні, коментуючи нові безпекові пріоритети США. «Спільна вечеря затяглася до пізньої ночі, але спільної декларації так і не було підписано, — переповіло радіо RFI. — Макрон казав своїм партнерам по ЄС, що «сторінка субмарин не перегорнута». Попри певну ізольованість, йому було важливо наголосити на своєму», навіть якщо зустріч була присвячена розширенню ЄС на Південь.

Скептично налаштовані експерти одноголосно нагадують, що 21 із 27 членів Євросоюзу входить до НАТО та активно розраховує на нього у випадку проблем із безпекою. «Про сильний трансатлантичний блок мріють не тільки країни Балтії та Польща, але також Бельгія, Нідерланди, Люксембург та північні країни Європи, — зазначив у розмові з Тижнем один із колишніх послів Франції в Україні. — Нервова реакція Макрона на логічне посилення позицій «англосфери» має внутрішні політичні чинники. Ідеться про близькі президентські вибори та притаманну французам недовіру до Вашингтона, яку полюбляють заохочувати політики. Другий важливий момент — бажання Франції відновити сильні позиції в південній зоні Тихого океану. Макрон вправно скористався з вибачень Байдена за відсутність консультацій щодо підводних човнів для Австралії. Зі спільної заяви зрозуміло: у телефонній розмові він зумів нагадати й про прогалини в системі європейської безпеки, й про необхідність спільних американсько-європейських дій в регіоні Індокитаю. У концепті суто європейської безпеки, можливо, більше чистої дипломатії, ніж реального потенціалу».

Активним опонентом побудови окремої європейської оборонної системи є Генеральний Секретар НАТО Єнс Столтенберг. «Я розумію розчарування французів, — зазначив він в одному з публічних виступів. — Але ми мусимо залишатися разом. Я не вірю, що можна створити щось життєздатне за межами НАТО, водночас і не продублювати Альянс, і не створити йому конкуренцію… Внутрішня конкуренція послабить організацію». Столтенберг наголосив, що 80% бюджету НАТО надходить із держав, що розташовані за межами Європи. «Це, звичайно, Сполучені Штати, але також інші союзники… Згадаємо географію: Туреччина на Півдні, Норвегія та Ісландія на Півночі, США, Канада та Велика Британія на Заході. Якщо подивитися на карту, вони важливі для захисту всієї Європи… Будь-яка спроба послабити трансатлантичний зв’язок шляхом створення альтернативних структур не тільки послабить НАТО, а й розділить Європу».

Читайте також: У НАТО заявили, що РФ цілеспрямовано втягує в інформаційну конфронтацію країни Балтії

Сила, безперечно, в єдності, але як бути європейцям, якщо Вашингтон дійсно переставив акценти, зосередившись на своєму протистоянні з Китаєм? За логікою подій, вони мусять узяти на власні плечі більше відповідальності за свою безпеку,  а Сполучені Штати, відповідно, погодитися на цю нову автономію Європи. «Франція ставить правильні запитання, проте не вміє гуртувати навколо правильних рішень», — зазначив у розмові з Тижнем французький дипломат. «Усі президенти П’ятої республіки страждають на однаковий недолік: вони генерують великі ідеї, а потім чекають, щоб європейські партнери самі вишикувалися за їхнім білим шлейфом, — визнає часопис Le Monde. — Варто замислитися про причини такої французької самотності. Часто трапляється, що Париж має слушність, проте французи переважно не знаходять підтримки — через зарозумілість або недбалість».

Cама ідея європейської системи оборони вперше була сформульована в 50-ті роки минулого століття французами. Холодна війна та війна в Кореї тоді наочно продемонстрували європейцям їхню вразливість перед радянською загрозою. На захист від неї француз Жан Моне запропонував заснувати європейську армію, куди також увійшов би німецький контингент. За шість років по завершенні Другої світової війни можлива німецька участь у проєкті напружила багатьох, проте ідея створення Європейської оборонної спільноти потроху набувала популярності. Задум помер у зародку, коли його провалила саме французька Національна Асамблея. Удруге ідея європейської безпеки пролунала в 1992-му, і знову безрезультатно. Утретє світ почув її під час виборчої кампанії тоді ще кандидата Емманюеля Макрона. Чи навчився він бути переконливим за роки правління? Упевненості в цьому нема. Але якби й уявити, що Макрон набув високої перемовної майстерності, об’єктивна реальність йому не в поміч. Шлях до появи ефективної європейської безпеки якщо й проклався б, то лиш дуже довгий. «Європейські країни — це домашні котики, — доходить висновку Le Monde. — Не слід чекати, щоб вони враз взяли та перетворилися на бенгальських тигрів».

«Чи намагається Франція застосувати до членів AUKUS відомий триптих, що приписують Кондолізі Райс? — замислюється Le Monde. — У 2003 році, у, відповідь на відмову підтримати американське збройне втручання в Іраку, вона нібито проголосила: «Покарати Францію, пробачити Росії, ігнорувати Німеччину». Комбінація: «Скарати Австралію, пробачити Сполученим Штатам і ігнорувати Велику Британію» має спокусливий вигляд…» Головування в ЄС дозволить прояснити наміри Єлисейського палацу за пару місяців. Шансів знов залишитись у гордій самотності в Парижа багато. Але хто знає? Часом нові виклики сприяють формуванню нових розкладок у геополітиці.